Справа №591/5917/21
Провадження № 2-з/591/160/21
20 серпня 2021 року Зарічний районний суд м. Суми у складі судді Северинової А.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
19 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати за нею право власності на Ѕ частину однокімнатної житлової квартири загальною площею 27,89 кв.м, житловою площею 14,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з позовною заявою 19 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.
Заява мотивована тим, що предметом позовних вимог є визначення прав на спільне сумісне майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , придбану за договором купівлі-продажу квартири, укладеного 13 грудня 2007 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ворошиною Л.В., яка належить відповідачу на праві власності. Зазначену квартиру було придбано було під час перебування у шлюбі її та відповідача. Через значне погіршення сімейних стосунків вона стурбована про подальше проживання її та дитини в зазначеній квартирі. Починаючи з лютого місяця 2021 року чоловік віддалився від них. З коротких розмов зі спільними знайомими, їй стало відомо, що він заборгував значні кошти за декількома кредитними договорами. На прямі запитання стосовно цього відповідач нічого не повідомляє, однак починає поводити себе роздратовано та грубо. В травні 2021 року вона випадково побачила на сайті ОLХ оголошення про продаж спірної квартири, де в якості продавця була зазначена невідома особа. Звернувшись до відповідача за поясненнями, останній сказав, що не має відношення до цього оголошення. Вважає, що відповідач має можливість продати їх спільну квартиру без її відома.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одними із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність відповідачу майна на праві власності.
З позовної заяви вбачається, що предметом спору є поділ спільної сумісної власності подружжя, а саме: однокімнатної квартири, розташованої в АДРЕСА_1 , загальною площею 27,89 кв.м, житловою площею 14,2 кв.м (а.с. 8).
Таким чином, приймаючи до уваги обставини того, що між сторонами дійсно виник спір, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову.
Разом з тим, з огляду на характер спірних правовідносин, суд вважає, що достатнім заходом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України буде саме заборона відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірної квартири, оскільки вказаний вид забезпечення позову відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
Крім того, на думку суду, такий вид забезпечення позову не порушуватиме права та інтереси інших осіб, а також не обмежить права сторін щодо володіння і користування належним їй нерухомим майном.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, оскільки позов необхідно забезпечити шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири.
Керуючись ст. ст. 149-150, 153, 157 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.
В іншій частині заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню із дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки та обчислюється із наступного дня після її прийняття.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з моменту її складання.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Примірник ухвали направити позивачу до відома та Зарічному відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (м. Суми, просп. Курський, буд. 6) для виконання.
Суддя А.С. Северинова