Справа №459/1115/17
Провадження № 1-кп/459/171/2021
19 серпня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червоноград обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016140150002063 від 07.10.2016 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград Львівської області, українця, громадянина України, з освітою середньою, розлученого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України, -
06 жовтня 2016 року близько 7.30 години ОСОБА_4 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , внаслідок конфліктної ситуації, що виникла в зв'язку із визначенням місця проживання його малолітніх дітей, на грунті виниклих неприязних стосунків, сидячи в наполовину похилому положенні на другому ряді сидінь у салоні автомобіля «Nissan Vanette», д.н.з. НОМЕР_1 , умисно наніс удар правою ногою в праву руку ОСОБА_6 та продовжуючи протиправні дії, умисно наніс ще один удар двома ногами в область грудної клітки останнього. Протиправними діями ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді двох крововиливів на правому плечі та на правому лікті, які згідно висновку судово-медичної експертизи №110/2016 від 11.10.2016 року за своїм характером відносяться до легкого тілесного ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину заперечив, пояснив, що дійсно 06.10.2016 року мав місце конфлікт між ним та ОСОБА_6 . Близько 7.30 ранку ОСОБА_6 відводив в школу та садочок свої онуків (дітей обвинуваченого). ОСОБА_8 разом зі своїм братом ОСОБА_9 підійшли до потерпілого та спокійно забрали дітей та повели до припаркованого автомобіля «Nissan Vanette», пасажирського типу, 1994 року випуску, потерпілий ОСОБА_10 не протестував про цього. ОСОБА_11 сів з сином ОСОБА_12 на переднє сидіння, а ОСОБА_13 з донькою Настею сіли на заднє сидіння автомобіля, двері в якому відкриваються шляхом від'їжджання вбік. ОСОБА_13 намагався закрити двері автомобіля, але в цей час ОСОБА_10 намагався перешкодити йому це зробити, та корпусом тіла нахилився в салон автомобіля, схватив ОСОБА_14 за комір сорочки. Олексин лежав на сидінні автомобіля, у нього на руках знаходилась донька ОСОБА_15 , яка лежала на ньому. Тоді ОСОБА_13 , з метою припинення дій ОСОБА_10 , що перешкоджали йому закрити двері автомобіля, двома ногами не менше двох разів відштовхнув ОСОБА_16 , після чого закрив двері автомобіля і той від'їхав. Наполягає, що він не наносив ударів потерпілому, а розрахував свою силу виключно з тим, щоб відштовхнути потерпілого. Стверджує, що потерпілий не падав та заперечує можливість виникнення у потерпілого таких тілесних ушкоджень від його дій, цивільний позов заперечив повністю.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що обвинувачений ОСОБА_4 являється його колишнім зятем. 06.10.2016 року близько 7.30 год він вийшов з будинку АДРЕСА_3 , щоб відвести в школу онуків. Біля під'ізду будинку побачили ОСОБА_14 з братом ОСОБА_9 . Коли онуки побачили батька то почали втікати в різні сторони, ОСОБА_13 побіг за онучкою Настею, а його брат ОСОБА_11 побіг за онуком ОСОБА_17 . Схопивши дітей, вони посадили їх в автомобіль марки «Nissan» білого кольору типу мікроавтобус, з боковою дверкою з правої сторони, в салоні якого не було сидінь. ОСОБА_11 сів за кермо та тримав на передньому сидінні онука ОСОБА_17 , а ОСОБА_13 сів на підлогу машини обличчям до дверей тримаючи онуку Настю перед собою. Потерпілий намагався вирвати з його рук онучку, але ОСОБА_13 відштовхував потерпілого руками, а потім відштовхнув його ногами у грудну клітку, від чого потерпілий впав на землю. Після цього потерпілий піднявся тримаючись за корпус машини та намагався зупинити автомобіль, якому було тяжко виїхати, оскільки був заблокований іншими автомобілями. В подальшому, автомобіль ОСОБА_14 був зупинений поліцією при виїзді з м. Червоноград і дітей у нього забрали. Потерпілий вказує, що протиправними діями обвинуваченого йому спричинено моральну шкоду, яка полягала у фізичному болі та стражданнях внаслідок завданих тілесних ушкоджень, які були завдані ще й в присутності онуків, що посилило їх значимість та розцінює як приниження. Крім цього, вказує, що наслідки удару в груди відчуває до цього часу. Разом з тим, вказує, що на розмір спричиненої моральної шкоди впливає і той факт, що з 2016 року ОСОБА_8 не поніс ніякого покарання, вину не визнає, переховувався від слідства, що послужило підставою оголошення його у розшук та застосування до нього заходів процесуального примусу, а тому оцінює спричинену моральну шкоду в 30000 гривень, які просить стягнути з обвинуваченого.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , донька потерпілого, пояснила, що ОСОБА_13 являється її колишнім чоловіком, шлюб з яким розірвано в 2012 році. Їй відомо, що 06.10.2016 року обвинувачений ОСОБА_13 приїхав з братом ОСОБА_9 до будинку за місцем проживання її батька, з якими в той час тимчасово перебували її діти, оскільки вона перебувала в Польщі, та намагались викрасти дітей. Під час цієї події ОСОБА_13 завдав батькові ударів рукою та ногами в груди, оскільки батько намагався відібрати в ОСОБА_14 онуку Настю. Коли наступного дня свідок повернулась до ОСОБА_19 , то обставини події їй розповідали діти, з яким потім відвідувала психолога, бачила у батька на руці синяк від плеча до ліктя, на грудях було почервоніння, батько погано себе почував, мав утруднене дихання та розповідав, що його побив ОСОБА_13 . Ствердила, що з ОСОБА_20 у них були конфліктні ситуації на фоні сімейних стосунків.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснив, що працює інспектором ювенальної превенції Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області та здійснював супровід даного кримінального провадження, в рамках якого відвідували адресу реєстрації ОСОБА_14 по АДРЕСА_4 , однак за місцем проживання він був відсутній, там знаходилась лише його мати. Зі слів потерпілого знає, що йому були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_22 . Про ОСОБА_14 довідався лише в ході виконання доручень слідчого в рамках цього кримінального провадження.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснила, що вона працює начальником сектору ювенальної превенції Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області та не була очевидцем самої події, але пригадує, що до неї були доставлені схвильовані діти, які розповіли про конфлікт дідуся з батьком, деталі якого не пригадує, та з дітьми потім працював психолог.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснила, що їй не відомі обставини конфлікту, оскільки на час згаданих подій працювала вихователем дитячого садочку, який відвідували дітки.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 , дружина потерпілого, пояснила, що вони з чоловіком проживають за різними адресами, але підтримують сімейні відносини, тому про обставини подій 06.10.2016 року вона обізнана з його слів про те, що зранку ОСОБА_10 відводив дітей в школу, а при спробі викрасти дітей ОСОБА_13 завдав потерпілому кулька ударів. Оскільки вона доглядала за чоловіком після вказаних подій, то може ствердити, що у нього був синяк на правій руці від ліктя до плеча і забій грудної клітки, що мало наслідком утруднене дихання та біль.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_26 підтримав висновок, вказав, що описані вище тілесні ушкодження у вигляді двох крововиливів на правому плечі та на правому лікті ушкодження могли виникнути 06.10.2016 року від дії тупих предметів, до яких відносяться і удари ніг, яких було не менше двох, механізм нанесення таких відповідає обставинам, що описані потерпілим.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, окрім показів потерпілого та свідків, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України повністю та об'єктивно підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема:
- заявою про вчинення кримінального правопорушення, поданою ОСОБА_6 06.10.2016 року, з якої вбачається, що ОСОБА_6 , будучи ознайомленим зі змістом ст.383 КК України,просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , який 06.10.2016 року спричинив йому тілесні ушкодження;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_27 впізнав за характерними ознаками особу № 2- ОСОБА_4 ;
- висновком експерта № 110/2016 від 11.10.2016 року, яким встановлено наявність у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у вигляді двох крововиливів на правому плечі та на правому лікті, які могли утворитись 06.10.2016 року від дії тупих твердих предметів і відносяться до легкого тілесного ушкодження;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.03.2017 року за участю свідка ОСОБА_27 та відеозаписом слідчого експерименту, в ході якого свідок ОСОБА_27 детально описав події 06.10.2016 року, вказав на розташування учасників події, послідовність дій кожного з них;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.03.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_6 та відеозаписом слідчого експерименту, в ході якого потерпілий ОСОБА_6 детально описав події 06.10.2016 року, вказав на розташування учасників події, послідовність дій кожного з них.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Відтак, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, провина обвинуваченого доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків.
Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КПК України судом не встановлено.
Разом з тим, суд враховує і особу обвинуваченого, який є особою середнього віку, не має постійного місця праці, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Згідно із ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке характеризується підвищеною суспільною небезпекою, оскільки посягає на найціннішу соціальну цінність - здоров'я людини, то суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, слід призначити йому покарання у межах санкції ч.1 ст. 125 КК України, що відповідатиме засадам, визначеним ст.50 КК України, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним інших злочинів. Крім цього, суд враховує, те, що обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини не визнав, неодноразово ухилявся від суду, в зв'язку з чим оголошувався в розшук, жодного розкаяння не проявив.
Вирішуючи питання цивільного позову, суд виходить з наступного:
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 п. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
П. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
За змістом ч. 1 ст. 1167, ч.1 ст.1177 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови, доведенню підлягають:
1) наявність моральної шкоди;
2) протиправність діяння її заподіювача;
3) наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;
4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що глибина, тривалість та істотність фізичних та душевних страждань, описані позивачем, є суб'єктивним, в той час як ступінь тяжкості завданих тілесних ушкоджень, які віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень є об'єктивним критерієм, а тому заявлений позивачем розмір відшкодування в розмірі 30 000 грн. не доведений позивачем належними та допустимими доказами. В позовній заяві наведені лише загальні фрази та формулювання, в той час як інші належні та допустимі докази спричинення моральної шкоди саме в заявленому розмірі позивачем не надані.
Суд вважає за необхідне зазначити, що сам факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень у вказаний вище спосіб з усією очевидністю свідчить про заподіяння йому внаслідок цих дій моральної шкоди. При цьому, доводи сторони, при цьому у матеріалах справи відсутні докази щодо підтвердження розміру, виду, характеру та тривалості моральних страждань позивача саме в описаному в позові діапазоні, суд приймає до уваги та визначає розмір відшкодування в сумі 10000 гривень.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, витрати понесені державою у кримінальному провадженні відсутні, речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 349,368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 10000 (десять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий: ОСОБА_1