Справа №461/5545/21
18 серпня 2021 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Береза П.Р.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до інспектора другого батальйону Управління Патрульної поліції у м.Києві старшого лейтенанта поліції Голинищака Петра Михайловича (адреса: 03048, м. Київ, вул. Народного Ополчення, код ЄДРПОУ: 39856296), Управління Патрульної поліції у м.Києві (адреса: 03048, м. Київ, вул. Народного Ополчення, код ЄДРПОУ: 39856296) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до Управління Патрульної поліції у м.Києві в особі інспектора другого батальйону старшого лейтенанта поліції Голинищака П.М. про скасування постанови серії ЕАН №4370787 від 19 червня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що поліцейський при винесенні постанови не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували вину у скоєнні правопорушення. Зазначає, твердження поліцейського про порушення ОСОБА_3 ПДР є надуманим, а складена постанова незаконна та необгрунтована. У зв'язку з цим просить позов задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2021 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача Курілець П.А. в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 19.06.2021р. інспектором 2 батальйону 2 роти УПП у м. Києві старшим лейтенантом поліції Голинщаком Петром Михайловичем винесено відносно ОСОБА_2 постанову серії ЕАН № 4370787 за порушення Правил Дорожнього Руху п. 2.9, за ч.2 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 510 грн (а.с.7).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_2 користувався під час руху транспортним засобом засобом зв'язку, тримаючи його в руці та розмовляючи по ньому під час руху.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 222 КУпАП до компетенції уповноважених працівників Національної поліції віднесено розгляд адміністративних порушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил дорожнього руху України).
Положеннями підпункту «д» пункту 2.9 ПДР України визначено, що водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Пунктом 1 ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Тобто наявність події адміністративного правопорушення є обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею ст.251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. Зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 в розумінні ст. 251 КУпАП, відповідачем не надано. Не спростовані відповідачем і твердження позивача про те, що останній своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, вимог Правил дорожнього руху не порушував.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.ст. 73,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина 2 цієї ж статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, то слід зазначити, що у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували дану обставину. В судове засідання відповідач не з'явився і не довів порушення позивачем Правил дорожнього руху, відзиву на позовну заяву не подав, відтак не довів правомірність винесеної ним постанови відносно позивача та наявність події адміністративного правопорушення. В матеріалах справи, окрім самої постанови про адміністративне правопорушення, відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення.
Позивач зазначає, що не розмовляв по телефону під час керування т/з, а твердження поліцейського про порушення ПДР є надуманим.
Докази, які б спростовували такі твердження позивача суду не надано. Свідки вчинення правопорушення відсутні, відсутні підтверджуючі матеріали фото-, кінозйомки чи відеозапису, які б дозволили переконатись у допущенні правопорушення позивачем, відсутні будь-які інші докази на підтвердження правопорушення. Відтак, відповідач проігнорував необхідність доведення вини правопорушника.
Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність вини позивача і вважає, що оскаржувана ним постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне скасувати постанову серії ЕАН № 4370787 від 19.06.2021 p. про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн за порушення ч.2 ст.122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_2 підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 19, 77, 90, 242, 243, 246 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити.
Постанову серії ЕАН № 4370787 від 19.06.2021 pоку про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн за порушення ч.2 ст.122 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя І.Р.Волоско