08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/38/21
381/1848/20
11 серпня 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Момот Л.С.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю відповідача ОСОБА_2 ,
за участю представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю посилаючись на те, що ОСОБА_6 по праву приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. ОСОБА_6 , який проживав на той час в м. Києві, запропонував позивачу зробити в квартирі ремонт. ОСОБА_1 зробив ремонт в квартирі. Враховуючи, що ОСОБА_6 не мав наміру проживати в м. Фастів в квартирі, він запропонував позивачу жити в квартирі і сплатити йому її вартість. Фактично позивач з ОСОБА_6 домовились про договір куплі-продажу квартири. Вони домовились про порядок розрахунків та те, що позивач повністю за свій рахунок проведе оплату заборгованості по комунальним платежам. В 2000 році позивач з сім'єю вселились у квартиру та стали в ній постійно проживати. Разом із позивачем там проживали його дружина ОСОБА_7 та донька ОСОБА_8 . З часом позивач повністю розрахувався та віддав власнику квартири обумовлені ним кошти - 10 000 доларів США, на час розрахунку сума по курсу складала 80 000 грн. ОСОБА_6 надав батьку позивача ОСОБА_9 довіреність на оформлення документів для продажу або дарування спірної квартири. Однак батько позивача не встиг переоформити квартиру, оскільки в квартирі був зареєстрований на той час неповнолітній син ОСОБА_6 . ОСОБА_10 , 2000 року народження. ОСОБА_6 попросив час для вирішення цього питання. Однак в 2010 році батько позивача, не встигнувши переоформити квартиру, помер. 06.07.2010 ОСОБА_6 переоформив на ім'я позивача договір про надання послуг з газопостачання. Позивач з ОСОБА_6 постійно підтримували дружні стосунки. Коли захворів ОСОБА_6 , ОСОБА_1 вважав неетичним піднімати питання про переоформлення квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Весь час позивач продовжував проживати в спірній квартирі. Цивільна дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_11 та його діти знали, що він продав квартиру позивачу. Відповідачі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 визнають факт продажу квартири позивачу та не претендують на квартиру. Позивач відкрито, добросовісно з 2000 року володіє квартирою і продовжує відкрито та безперервно володіти нерухомим майном протягом більше 10 років, сплачує комунальні платежі, робить поточні ремонти в ній. Тому, просить виключити квартиру АДРЕСА_1 зі складу спадщини (спадкової маси) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.
Ухвалою Фастівського міськрйонного суду Київської області від 04.09.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.04.2021 закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_14 заперечував щодо задоволення позовних вимог. В подальшому надав до суду клопотання про слухання справи у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про час та місце розгляду справи шляхом направлення доручення про вручення судових документів через Міністерство юстиції України, однак доручення повернулось без виконання, оскільки ОСОБА_4 за вказаною адресою не проживає. Проте, 10.11.2020 від відповідача ОСОБА_4 на адресу суду надійшла заява, посвідчена нотаріусом нотаріального округу Санкт-Петербурга Російської Федерації, в якій ОСОБА_4 повідомляє, що його батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 продав квартиру АДРЕСА_1 покупцю ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_6 грошові кошти в зв'язку із продажем зазначеної квартири по договору куплі-продажу отримав. Просив суд розглядати справу 381/1848/20 в його відсутність, з'явитись в судове засідання не має можливості. В заяві адреса реєстрації ОСОБА_4 зазначена: АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву, в якій підтверджує, що йому відомо про те, що батько ОСОБА_6 продав квартиру в АДРЕСА_3 покупцю ОСОБА_1 . Також підтверджує, що продавець передав об'єкт нерухомості покупцю, а покупець сплатив у повному обсязі обумовлену вартість в розмірі 10 000 доларів США. Просив суд розглядати справу № 381/1848/20 в його відсутність. Вимоги позивача щодо надання йому права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_3 визнає повністю.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.08.1999 ОСОБА_6 придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 внесено 10.11.2005 до Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна 12727563, частка власності 1/1, власник ОСОБА_6 .
16.02.2007 ОСОБА_6 надав нотаріальну довіреність на ім'я ОСОБА_9 , якого уповноважив бути його представником з оформлення документів для продажу та продати належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
06.07.2010 Договір про надання послуг з газопостачання № 47775 на квартиру АДРЕСА_1 оформлено на ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , про що 24.11.2015 було складено актовий запис про смерть № 381 в м. Грозний Чеченської Республіки, свідоцтво серії НОМЕР_1 .
Батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 записаний ОСОБА_6 , матір'ю записана ОСОБА_11 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 20.01.2001 відділом РАГСу Мінського районного управління юстиції в м. Києві.
Згідно заяви, посвідченої нотаріусом Грозненського міського нотаріального округу 11.10.2016, ОСОБА_11 повідомляє, що її цивільний чоловік ОСОБА_6 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1 повністю розрахувався за вартість квартири. Проти визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру не заперечує.
Згідно довідки КП ФМР « Фастівська ЖЕК» № 07-2367 від 16.10.2018 та № 07-3371 від 14.06.20-19, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_3 з 2000 року без реєстрації. На даний час проживає з дружиною та донькою. Проживає безперервно, добросовісно сплачує комунальні послуги, доглядає за квартирою, вчасно робить ремонти, підтримує в належному стані. Сім'я користується квартирою відкрито, від сусідів нарікань не було.
Відповідно до довідки Фастівського ЦПМСД від 11.10.2018, ОСОБА_15 обслуговується в дит. поліклініці з народження за адресою АДРЕСА_4 .
Згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, 16.02.2008 приватним нотаріусом Перепелицею Ж.П. була посвідчена довіреність надана ОСОБА_6 ОСОБА_16 .
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном.
Набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю можливо лише за наявності у сукупності наступних умов: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та безперервний строк володіння ним.
Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 569/14172/13-ц дійшов висновку, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 грудня 2019 року у справі № 126/3325/16-ц та від 28 квітня 2020 року у справі № 552/1354/18.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке немає власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добровільно набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
В ході розгляду справи судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано право власності за ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 09.03.2016 року). Після смерті ОСОБА_6 , відкрилася спадщина на належне йому майно. За заявами спадкоємців державним нотаріусом Фастівської міської нотаріальної контори Бойко О.О., була заведена спадкова справа № 359/2015 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
З матеріалів спадкової справи вбачається що з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , як діти спадкодавца та ОСОБА_17 , як дружина спадкодавця. Також заява була подана ОСОБА_18 , як спадкоємцем четвертої черги спадкування.
Разом з тим, з матеріалів спадкової справи вбачається, що між спадкоємцями існує спір про право на прийняття спадщини.
Також, з матеріалів спадкової справи вбачається, що за даними пред'явленої спадкоємцем ОСОБА_2 довідки КП Фастівської міської ради «Фастівська житлово-експлуатаційна контора» № 1008 від 16.03.2016 року, разом із спадкодавцем у квартирі, що розташована в АДРЕСА_3 на день смерті спадкодавця та по даний час (21.10.2016 рік на час видачі листа) були зареєстровані його діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 і які на той час прийняли спадщину відповідно до п.3 ст.1268 ЦК України, так як заяву про відмову від спадщини протягом встановленого законом строку вони не подали.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України "Оформлення права на спадщину).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Таку позицію висловив в постанові Верховний Суд України від 08.04.2015 року у справі 6-33цс15.
Отже, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , як діти спадкодавца та які були неповнолітніми на час відкриття спадщини та ОСОБА_17 , як дружина спадкодавця, а також ОСОБА_18 які подали заяви на прийняття спадщини та у матеріалах спадкової справи відсутні заяви про відмову від спадщини, мають право на її отримання.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів про те, що відсутні власники або власник невідомий або власник відмовився від права власності на належне майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 право власності за набувальною давністю яке просить позивач визнати за ним.
Також, як вбачається з позовної заяви та пояснень позивача у судовому засіданні, фактично позивач з ОСОБА_6 уклали договір куплі-продажу квартири, який не оформили у встановленому законом порядку, тобто нотаріально.
Також саме факт укладення договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 підтверджують та визнають відповідачі та свідок ОСОБА_7 .
За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані у справі сукупні докази, вважає, що позов безпідставний, не грунтується на чинному законодавстві і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, на підставі 15,16,328,344 ЦК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ідент.номер - НОМЕР_4 , прож.: АДРЕСА_3 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , прож.: АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , прож.: АДРЕСА_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , прож.: АДРЕСА_7 про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 20 серпня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В.Соловей