19.08.2021 Єдиний унікальний № 371/438/21
Провадження 2-а/371/24/21
19 серпня 2021 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Гаврищука А.В.
при секретарі Семерей Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Київській області, Обухівського районного управління поліції, Осадчого Романа Васильовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
встановив:
7 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Київській області, Обухівського районного управління поліції, Осадчого Романа Васильовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 565619 від 23 квітня 2021 року, винесеною поліцейським відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області сержантом поліції Осадчим Р.В. її визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн. Вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки та обставина, що нею здійснено завідомо неправдивий виклик, не відповідає дійсності.
Так, 23 квітня 2021 року вона перебувала за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , коли до неї без попередження прийшли невідомі особи і, представившись працівниками газового господарства, почали вимагати технічну документацію на газопостачання будинку та платіжні квитанції про оплату послуг. Жодних документів, які б підтверджували їх особу, на її вимогу не надали. У подальшому почали погрожувати припиненням газопостачання, а тому, будучи впевненою у тому, що ці працівники можуть несанкціоновано припинити газопостачання, зателефонувала на лінію «102». Працівник поліції, приїхавши на місце та поспілкувавшись із працівниками газового господарства, склав щодо неї адміністративний протокол за неправдивий виклик поліції, а 4 травня 2021 року поштою вона отримала постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді 3400 грн. штрафу.
Вважає, що зазначену постанову відносно неї складено незаконно, оскільки вона була впевнена у неправомірних діях з боку працівників газового господарства, тому постанова підлягає скасуванню.
Від відповідачів Обухівського районного управління поліції та Осадчого Р.М. відзиви до суду не надходили.
Представник співвідповідача - Головного управління національної поліції в Київській області надіслав до суду відзив, у якому позовні вимоги ОСОБА_1 заперечує, посилаючись на те, що постанова серії ГАБ №565619 від 23 квітня 2021 року, якою останню притягнуто до адміністративної відповідальності, складена законно, відповідає усім вимогам, підстави для її скасування відсутні, оскільки ОСОБА_1 здійснила неправдивий виклик поліції для надання допомоги, знаючи наперед, що у цьому немає ніякої необхідності, при цьому її дії були спрямовні на на зрив нормальної роботи поліції.
Ухвалою від 20 травня 2021 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На підставі ст. 257 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Будь-яких заперечень від сторін щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 565619 від 23 квітня 2021 року, винесеною поліцейським відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області сержантом поліції Осадчим Р.В. позивача ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП за оскаржуваною постановою став завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме патрульної поліції.
Статтею 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського ніби-то для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських, у тому числі.
При вирішені справи суд виходить із наступного.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано положеннями Закону України № 580-VIII від 2 липня 2015 року «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За змістом ст. 2 Закону України «Про національну поліцію» завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
За змістом ст. 18 цього Закону поліцейський, серед іншого, зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліцїі, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних обов'язків), наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема, домедичну і медичну допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які перебувають у безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбачені статтею 183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. По-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, як зазначає у позовній заяві ОСОБА_1 , вона здійснила дзвінок на службу «102», коли зрозуміла, що працівниками газового господарства газопостачання до її будинку може бути вимкнено шляхом відключення від газової мережі у зв'язку із тим, що вона відмовилася надати працівникам газового господарства підтверджуючі документи на газопостачання до будинку та на підтвердження здійснених платежів за надані їй послуги. Тобто своїми діями, які полягають у виклику поліції, позивач намагалася припинити дії працівників газового господарства, хоча жодних протизаконних дій відносно позивача вчинено не було. З метою перевірки законності дій працівників газового господарства позивач мала б зателефонувати у газову службу та переконатися у тому, чи дійсно це працівники газового господарства та чи дійсно вони мають право на відключення її від газової мережі, а у подальшому з метою уникнення відключення від газової мережі пред'явити на їх вимогу платіжні документи. Наведені дії свідчать виключно про те, що позивач, викликавши працівників поліції, намагалася перешкодити працівникам газового господарства виконувати свої службові обов'язки, так як жодного підтвердження того факту, що працівниками газового господарства дійсно було вчинено протиправні дії щодо позивача у матеріалах справи не міститься, а вбачається лише зі слів самого позивача.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Судом встановлено, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, було доведено правомірність накладення адміністративного стягнення, відповідно, вчинення адміністративного правопорушення, суд вважає, що підстави для його задоволення відсутні.
За таких обставин суд доходить висновку про залишення постанови про накладення адміністративного стягнення без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статями 2, 8, 9, 19, 72-77, 90, 241-243, 246, 205-251, 255 України, суд,-
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: підпис А.В. Гаврищук
Згідно з оригіналом
Суддя: А.В. Гаврищук