Справа № 308/10163/21
20 серпня 2021 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород кримінальне провадження №12021071170000320 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.06.2021 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чоп, Ужгородського району, Закарпатської області, громадянина України, українця, непрацюючого, одруженого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисника обвинувачених - ОСОБА_5
потерпілої - ОСОБА_6
ОСОБА_3 06.06.2021 року близько 22 години 40 хвилин, керуючи технічно справним транспортним засобом, а саме легковим автомобілем марки «RENAULT», моделі «ESPACE», д.н.з. НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі М-25 «Соломоново-Яноші», зі сторони населеного пункту Велика Добронь, Ужгородського району, Закарпатської області у напрямку КПП «Тиса», будучи у населеному пункті Тисаашвань, Ужгородського району, Закарпатської області, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи зі злочинною недбалістю, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним за умов видимості у напрямку руху, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди та допустив наїзд на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в той момент рухалася назустріч автомобілю в стані алкогольного сп'яніння в концентрації 2,8‰, що відповідає сильному ступеню алкогольного сп'яніння, на велосипеді. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримала тяжке тілесне ушкодження.
У такий спосіб ОСОБА_3 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України), а саме: п. 12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
На момент судово-медичного обстеження на тiлi гр. ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: підшкірної гематоми в області правого стегна, наслідків тілесних ушкоджень у вигляді ділянок депігментації шкіри та рубців правої нижньої кінцівки. Згідно даних медичної документації, заповненого на її ім'я, встановлено тілесні ушкодження у вигляді: «відкритого фрагментарного перелому діафізу правої стегнової кістки зі зміщенням, що підтверджено даними рентгенографії №13011 від 06.06.21 р., з приводу чого проведено хірургічне лікування - протокол операції № 395: закрита репозиція уламків та фіксація виростків стегнової кістки гвинтом. Монтаж АЗФ на праву стегнову та праву велико гомілкову кістки; ЗЧМТ, струсу головного мозку, яка проявилась - позитивним симптомом Марінеску-Родовичі, асиметрією носо-губної складки,
Вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії у велосипедиста при зіткненні з легковим автомобілем, який рухався із велосипедистом, із подальшим падінням та ударянням об тверде підлегле покриття.
По давності виникнення вище вказані тілесні ушкодження, згідно даних медичної документації, вкладаються в час ДТП, яка мала місце 06.06.2021 року і не суперечить обставинам справи
Тілесні ушкодження у вигляді - наслідків тілесних ушкоджень у вигляді ділянок депігментації шкіри, множинних забійних саден обох гомілок, мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як 6 днів і по цій ознацi згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Тілесне ушкодження у вигляді - рваноi рани по латеральній поверхні в/з правого стегна, забійно-рваної рани правого наколінника, рваної рани лобної ділянки голови справа, ЗЧМТ, струсу головного мозку, підшкірної гематоми в області правого стегна, потягли за собою розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше як 21 день, і по цій ознацi, згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Тілесне ушкодження у вигляді - відкритого фрагментарного перелому діафізу правої стегнової кістки зі зміщенням, вищевказані тілесні ушкодження були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою, згідно п. 2.1.3. (м) «Правил судово медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Діагноз - закритий перелом хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням. Множинні переломи кісток лицевого черепа справа. Поперечний перелом гілки нижньої щелепи зліва, не мають рентгенологічного підтвердження у зв'язку з чим при оцінці ступеню тяжкості не враховувалися.
Причиною ДТП, з технічної точки зору, є як суперечність дій велосипедиста гр. ОСОБА_6 технічним вимогам п.11.4 Правил дорожнього руху України та і суперечність дій водія автомобіля марки «RENAULT», моделі «ESPACE», д.н.з. НОМЕР_1 гр. ОСОБА_3 технічним вимогам п.12.3 чинних Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Під час досудового розслідування між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника підозрюваного ОСОБА_5 , 30 липня 2021 року була укладена угода про визнання винуватості.
До матеріалів справи прокурором було долучено письмова заява потерпілої надь ОСОБА_7 про надання письмової згоди на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_3 .
Згідно даної угоди ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Сторони погодили покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, при цьому сторони дійшли висновку про можливість виправлення обвинуваченого від відбування покарання та погоджуються на звільнення від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України та покладення на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
У даній угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки невиконання, які передбачені ст.476 КПК України.
У підготовчому судовому засідання прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання, врахувати характеризуючі дані та вирішити питання про долю речових доказів та процесуальні витрати.
Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні беззастережно визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, вказав, що укладення угоди було добровільним, просив призначити узгоджене сторонами угоди покарання та затвердити угоду, яка була укладена між ним та прокурором Ужгородської окружної прокуратури.
Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні зазначила, що угода укладена за її участі, є добровільною, наслідки укладення та затвердження угоди є зрозумілими, порушень при їх укладенні не допущено та просила затвердити таку. Крім того, при визначенні іспитового строку просила врахувати поведінку обвинуваченого, який свою вину визнав, сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілій завдану шкоду.
Потерпіла ОСОБА_6 проти затвердження угод не заперечила, зазначила, що жодних претензій до обвинуваченого немає.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Відповідно ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення яким затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином.
На виконання вимог ст.474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, передбачені п.1 ч.4 зазначеної норми, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та погоджується на призначення узгодженого покарання.
Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим, відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.
Ухвалюючи вирок, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , передбачене ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.
Враховуючи вищенаведене, суд вбачає за належне визначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджену сторонами міру покарання в угоді у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Між тим, суд, приймаючи до уваги наведене, наявність обставин, що пом'якшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 положення ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1(один) рік, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших кримінальних правопорушень із покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
При вирішенні питання про призначення додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами суд приходить до наступних висновків.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 р. (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 р.) у п.п. 20, 21 зазначає, що при призначенні покарання ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Так, сторонами угоди призначення вказаного додаткового покарання узгоджено не було, ОСОБА_3 , під час скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння не перебував, даних що притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України не встановлено, щиро розкаявся у скоєній дорожньо-транспортній пригоді, в повному обсязі визнав свою вину та відшкодував потерпілій шкоду. Враховуючи наведене, суд вважає за доцільне не застосовувати до ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи наведене, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2021 року (справа №308/7306/21) на вилучений автомобіль марки "RENAULT", "ESPACE", д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником є ОСОБА_3 , велосипед зеленого кольору без марки, який у момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у користуванні ОСОБА_6 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , які були виявлені і вилучені в ході проведення 07.06.2021 огляду місця дорожньо-транспортної події, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , підлягає скасуванню.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання про долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Підстав, передбачених ст. ст. 176, 177 КПК України, для застосування щодо обвинувачених запобіжних заходів суд не вбачає.
З обвинуваченого, згідно вимог ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути на користь держави витрати за проведення експертиз.
Керуючись ст. ст. 100, 314, 368, 370, 371, 394, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 30 липня 2021 року у кримінальному провадженні №12021071170000320 від 07.06.2021 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника підозрюваного ОСОБА_5 , з другої сторони.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання за 2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1(один) рік.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави процесуальні витрати за проведення:
-інженерно-транспортної експертизи №СЕ 19/107-21/4895-IT від 23.06.2021, яку проведено експертами Закарпатського НДЕКЦ МВС України, в розмірі 1372 (одну тисячу триста сімдесят дві) грн. 96 коп.,
-інженерно-транспортної експертизи №СЕ19/107-21/4896-ІТ від 30.06.2021, яку проведено експертами Закарпатського НДЕКЦ МВС України, в розмірі 1716 (одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 20 коп.;
-комплексної фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи №КСЕ 19/107- 21/5847 від 26.07.2021, яку проведено експертами Закарпатського НДЕКЦ МВС України, в розмірі 4118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 88 коп..
Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.06.2021 року (справа №308/7306/21) на вилучений автомобіль марки "RENAULT", "ESPACE", д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником є ОСОБА_3 , велосипед зеленого кольору без марки, який у момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у користуванні ОСОБА_6 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Речові докази:- транпортний засіб марки «RENAULT», «ESPACE», д.н.з. НОМЕР_1 , який поміщено на спец майданчик відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області за адресою: с.Оноківці, вул. Головна, буд. 55 повернути власнику - ОСОБА_3 ;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке упаковано до паперового конверту та скріплено підписами понятих та слідчого - повернути власнику ОСОБА_3 ;
-велосипед зеленого кольору, без марки, який поміщено на спец майданчик відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області за адресою: с.Оноківці, вул. Головна, буд. 55 повернути ОСОБА_6 ;
-DVD+RW диск на якому міститься відеозапис із камери відео нагляду системи "Безпечне Закарпаття", яка розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тисаашвань (48.424383, 22.251732), який упаковано в паперовий конверт білого кольору, який запечатаний та скріплений підписом слідчого- залишити при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його оголошення учасниками процесу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1