Справа № 462/711/21
19 серпня 2021 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді - Пилип'юк Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Дмитрук Р.-А.Р.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
Позивач звернулася до суду із позовом про стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19 263,00 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона працювала оператором електронно-обчислювальних машин четвертого розряду центральної бухгалтерії (відділ 580) Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА», а 21.09.2020 року її було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.02.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
08.04.2021 року від відповідача надійшла заява, у якій той визнав повністю позовні вимоги позивача. Зазначив, що заборгованість позивача становить 19 263,00 грн. без урахування податків та зборів.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом, копією трудової книжки позивача стверджується, що вона працювала оператором електронно-обчислювальних та обчислювальних машин 4 розряду (код КП 8240) центральної бухгалтерії (580) з погодинною платою праці у відповідача. 21.09.2021 року її було звільнено із займаної посади за власним бажанням., про що 21.09.2021 року керівником заводу підписано наказ № 295-к про її звільнення, про що зроблено відповідний запис у її трудовій книжці.
Разом з тим, при звільненні, адміністрацією заводу не було проведено з позивачем повного розрахунку по заробітній платі.
У відповідності до поточної виписки від 15.01.2021 року відповідач 06.01.2021 року провів остаточний розрахунок із позивачем.
Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Як вбачається із роз'яснень даних у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.
Згідно розрахункових листів за липень та серпень 2020 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 256, 84 грн., з урахування податків та зборів /а.с. 13/.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.09.2020 року по 06.01.2021 року, що включає 75 робочих дні, складає 19 263,00 грн. (256,84 грн. х 75 робочих дні).
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню і з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 19 263,00 грн., з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908,00 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» (код ЄДРПОУ 30162618, адреса: 79040, м. Львів, вул. Патона, буд. 1) на користь ОСОБА_1 заборгованість 19 263 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят три) грн. 00 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із урахуванням податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 908,00 грн. судового збору.
Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА», Р/Р НОМЕР_2 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО: 320478, ЄДРПОУ: 30162618, ІПН:301626113031 знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Патона, 1.
Суддя: Г.М. Пилип'юк
Оригінал рішення.