Справа 521/12259/21
Провадження № 2/521/4452/21
Іменем України
16 серпня 2021 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності,
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності
Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Закон України «Про судовий збір» визначає ставки для сплати судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви, що містить вимоги майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8.07.2011 р., за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру стягується судовий збір у розмірі 0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2021 року з 01 січня встановлений у розмірі 2270 гривень.
Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 908 грн. 00 коп. та не більше 11350 гривень 00 копійок; за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 908,00 коп.
Стосовно належності позову до майнового чи немайнового характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності це закріплена за власником можливість у межах, що допускають законом, володіти, користуватися й розпоряджатися майном за своїм розсудом й у своєму інтересі. Стаття 319 ЦК України встановлює загальні правила та межі здійснення права власності.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Незалежно від розміру часток співвласники мають рівні права.
Статтею 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Спільна часткова власність це власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності (ст. 356 ЦК України). Спільною частковою власністю має вважатися власність двох чи більше співвласників, частка кожного з яких у праві власності є завідомо визначеною в конкретній величині. Отже, праву спільної часткової власності притаманні такі риси як множинність її суб'єктів (співвласників) та єдність її об'єкта.
Частиною 3 ст. 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Отже наслідки поділу та виділу спільного майна, а саме припинення права спільної власності, є однаковими.
З зазначеного суддя доходить до висновку, що вимога про виділ частки зі спільної часткової власності, за наслідком чого право особи на виділену частки в натурі підлягає державній реєстрації, є позовною вимогою майнового характеру.
Як вже зазначалось, судовий збір за вимогами майнового характеру розраховується з визначеної суми ціни позову.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити ціну позову.
Згідно з ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» № 20 від 22.12.1995 р. зі змінами та доповненнями від 25.05.1998 р. визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.
Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Суд зазначає, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем у позові не визначено ціну позову, однак надано квитанцію на підтвердження сплати судового збору в сумі 908,00 грн., тобто в мінімальному розмірі, як за вимогою майнового характеру.
Натомість, з урахуванням відсутності визначеної ціни позову, суд позбавлений можливості перевірити вірність розміру сплаченого судового збору.
З урахуванням вищевикладеного, позивачеві за необхідно виправити недоліки поданої заяви, а саме:
- визначити у позові ціну позову, яка повинна дорівнювати дійсній ринковій вартості спірного нерухомого майна - 720/1000 часткам квартири АДРЕСА_1 станом на день подання позовної заяви до суду, з наданням до суду відповідних доказів на підтвердження вартості спірного майна, якими може бути відповідний звіт про визначення ринкової вартості нерухомого майна;
- у разі визначення ціни позову, надати до суду документ на підтвердження сплати судового збору за подання до суду позовної заяви за вимогами майнового характеру, який підлягає до сплаті у розмірі 1 відсоток від встановленої ціни позову, однак не менше ніж 908,00 грн. та не більше 11350 гривень 00 копійок, з урахуванням вже сплаченої суми судового збору в сумі 908,00 грн.;
- у разі неможливості надати до суду належні докази на підтвердження визначеної позивачем ціни позову стосовно спірного нерухомого майна, у такому разі слід вважати встановленим судом, що належить до сплати розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру у максимальному розмірі, що становить в сумі 11350 гривень 00 копійок;
Позивачем не зазначено число, місяць та рік народження відповідача по справі, або його паспортні дані та матеріали справи зазначеної інформації не містять.
З тексту позовної заяви вбачається, що сторони перебували зареєстрованому шлюбі, котрий було розірвано рішенням суду від 14.09.2010 року, тому можна зробити висновок, що позивачу відомі паспортні дані відповідача.
Зазначена інформація необхідна суду для належного виконання ст.187 ЦПК України, правильного визначення підсудності зазначеної цивільної справи та належного сповіщення відповідача про розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати їй строк для усунення зазначених недоліків поданої позовної заяви. Реквізити суду на оплату судового збору: https://ml.od.court.gov.ua/sud1519/gromadyanam/tax/
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності,
- залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.
У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д.Я. Роїк