Справа №694/644/16
1-в/705/305/21
18 серпня 2021 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника установи виконання покарання ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,
засудженого ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», погоджене з головою спостережної комісії при Уманській районній державній адміністрації Черкаської області, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Звенигородка Черкаської області, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, такого, що арешту проживав у АДРЕСА_1 , засудженого вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2019 року за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України,
Начальник Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» (далі - ДУ «СВК № 92») за погодженням з головою спостережної комісії при Уманській районній державній адміністрації звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 , в якому зазначено, що ОСОБА_4 за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 18.04.2019 засуджений за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у вигляді 10 років 6 місяців позбавлення волі. Строк відбуття покарання рахується з 05.01.2016 - з моменту затримання. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 05.01.2016 по день набрання вироком законної сили. Початок строку відбування покарання -05.01.2016. Кінець строку відбування покарання -19.02.2023.
ОСОБА_4 відбув 3/4 строку покарання. Під час утримання в СІЗО м. Черкаси характеризувався негативно, допустив чотири порушення режиму утримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. До праці не залучався, заохочень не мав. З 25.06.2019 відбуває покарання в ДУ «СВК № 92» та характеризується позитивно. Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Має одне стягнення, яке знято у встановленому законом порядку. На виробництві установи працевлаштований художником у майстерні установи, до своїх обов'язків ставиться сумлінно, за що п'ять разів заохочувався правами начальника установи. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує позитивно, робить належні висновки. Виконує законні вимоги персоналу установи виконання покарань. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Бере участь у суспільно-корисному житті відділення. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує рівні, доброзичливі стосунки із засудженими позитивної спрямованості. Провину у скоєному злочині визнає повністю, розкаюється.
Представник адміністрації установи виконання покарань ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що ОСОБА_6 відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (вбивство людини за попередньою змовою групою осіб), а також ч. 2 ст. 185 КК України. Вказані злочини були вчинені засудженим після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, призначеного за злочин, передбачений ст. 122 КК України. За час відбування покарання з 05.01.2016 у СІЗО м. Черкаси характеризувався негативно, до праці не залучався, заохочень не мав. З 25.06.2019 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», характеризується позитивно, відшкодував процесуальні витрати в сумі 1802,66 грн. За весь період відбування покарання 5 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності (27.06.2017, 05.04.2019, 09.04.2019, 21.05.2019, 18.07.2020), має лише 5 заохочень (02.01.2020, 03.07.2020, 04.01.2021, 02.04.2021, 06.07.2021). Враховуючи особу засудженого та його поведінку за весь період відбування покарання, рідкий прояв старанності (1 заохочення за рік), а також те, що більшу частину заохочень (4) засудженим отримано в період настання пільги, та в цей же період він став позитивно характеризуватись (рішенням комісії установи від 23.07.2020 засудженому відмовлено в направленні матеріалів до суду для вирішення питання про його умовно-дострокове звільнення), існують обґрунтовані сумніви , що ОСОБА_4 виправився та не буде скоювати нових злочинів після звільнення з установи виконання покарання. Засуджений ОСОБА_4 неодноразово судимий та відбував покарання в місцях позбавлення волі. Йому відомі вимоги та практика ініціювання адміністрацією установи виконання покарання, а також застосування судами умовно-дострокового звільнення від покарання, що дає йому змогу до них пристосуватись на короткий термін та отримати пільгу без виправлення. В зв'язку з цим застосування до засудженого пільги, передбаченої ст. 81 КК України, повинно бути справедливим, тобто відповідати особі засудженого та його поведінці під час відбування покарання. Вказане можливо лише через з'ясування сутності засудженого, а не лише зовнішніх ознак його поведінки, маски засудженого, яку він демонструє. Саме тому відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування. Це дає змогу визначити наявність у засудженого глибоких переконань у необхідності змін свого життя. Несправедливе застосування до засудженого ст. 81 КК України є не тільки умовою для вчинення вказаним засудженим нових злочинів, а й демонструє іншим засудженим можливість звільнення без суворого дотримання вимог режиму та працюючи епізодично, тобто без докладання зусиль. Цим зводиться нанівець соціально-психологічна робота із засудженими та організація їх працевлаштування, на які держава витрачає значні ресурси. Тобто враховуючи особу засудженого, його поведінка в установі виконання покарань не свідчить про його виправлення та відсутність у нього мотивації на скоєння нових злочинів. А отримання ним заохочення напередодні вирішення судом питання про його умовно-дострокове звільнення слід розцінювати як звичайне пристосування з метою отримання поблажливості суду, а не щире каяття.
Засуджений ОСОБА_4 у судовому засіданні просив суд клопотання задовольнити. Вказав, що працевлаштований, сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. На запитання про щире каяття та визнання ним вини у вчиненні злочинів, пояснив, що вбивство ним вчинене з необережності при самозахисті.
Представник спостережної комісії, повідомлений про день, час та місце судового розгляду клопотання, у судове засідання не з'явився.
Суд, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, враховуючи думку представника адміністрації, засудженого та прокурора, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що саме по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.
Одним з найважливіших засобів виправлення засуджених виступає суспільно-корисна праця. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці, як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставленню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду подання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка - це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намагання своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 50 КК України покарання має на меті виправлення засуджених та запобігання нових злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Відповідно до вимог п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким»: оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, то суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Крім того, відповідно до п. 2 вказаної Постанови умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
ОСОБА_4 вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 18 квітня 20196 року визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України, і йому із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців.
На думку суду, засуджений не довів зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці протягом усього строку відбування покарання, що він підлягає умовно-достроковому звільненню. Враховуючи особу засудженого, його пояснення щодо вчиненого злочину, надані в судовому засіданні, його поведінку за весь період відбування покарання, а також те, що більшу частину заохочень (4) засудженим отримано в період настання пільги, та в цей же період він став позитивно характеризуватись, суд вважає, що наведене в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_4 не став на шлях виправлення і перевиховання, а його поведінка з дотримання вимог режиму відбування покарання не є такою, що може на даний час бути підставою для умовно-дострокового звільнення.
З огляду на зазначене, посилання в судовому засіданні засудженого на те, що він виправився, з урахуванням положень ст. 81 КК України, не дають можливості дійти безумовного висновку, що засуджений ОСОБА_4 своєю поведінкою довів своє виправлення, зокрема, що цілі покарання були досягнуті та виправлення засудженого настало раніше строку, визначеного вироком суду. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_4 не переконав суд, що він визнає вину та щиро розкаявся у вчинених злочинах. У зв'язку з чим відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання ДУ «СВК № 92» щодо умовно-дострокового звільнення ОСОБА_4 .
Керуючись ст. 81 КК України та ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні клопотання Державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» про умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали, а засудженим - протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1