Справа № 369/8387/21
Провадження №2/369/4540/21
12.08.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Дубас Т.В.,
при секретарі - Шило М.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Таранова Станіслава Ігоровича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення (демонтаж) самовільно збудованої господарської споруди інших споруд, -
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення (демонтаж) самовільно збудованої господарської споруди інших споруд.
07 липня 2021 року та 30 липня 2021 року від представника позивача надійшли заяви про забезпечення позову.
Заяви про забезпечення позову мотивовані тим, що відповідно до змісту Інформаційної довідки з Реєстру № 261378196 від 14.06.2021 земельна ділянка (кадастровий номер 3222480404:02:002:5019), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 .
Також, відповідно до відомостей Інформаційної довідки з Реєстру №261378196 від 14.06.2021 земельна ділянка (кадастровий номер 3222480404:02:002:5255), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 .
На вказаних земельних ділянках відповідачем в незаконний спосіб побудовані господарські споруди. Разом з тим, відповідач не отримував дозвільних документів на будівництво та експлуатацію побудованих ним господарських будівель та споруд в порядку передбаченому чинним законодавством про що зазначено в листах ДАБІ.
Просив суд врахувати дані обставини, оскільки наведене свідчить про недотримання відповідачем будівельних норм, внаслідок чого спричинено шкоду позивачу (шляхом пошкодження паркану на суміжній земельній ділянці) про що також зазначено у висновку судового експерта за результатами проведення будівельно - технічної експертизи № 538/07/2020 від 29.07.2020 року.
У зв'язку із викладеним, позивач просить вжити заходів забезпечення позову та накласти арешт на наступне нерухоме майно:
- земельну ділянку (кадастровий номер 3222480404:02:002:5019), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку (кадастровий номер 3222480404:02:002:5255), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відчужувати право власності третім особам шляхом продажу, дарування, безоплатної передачі або будь-яким іншим способом зазначене в пункті 2 прохальної частини цієї заяви нерухоме майно.
Відповідно до вимог, викладених у ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Отже, з урахуванням вимог вищевказаної статті, суд дійшов висновку про здійснення розгляду заяви без повідомлення учасників справи.
У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї документи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ст. ст.149,150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Перелік заходів забезпечення позову наведений у ст. 150 ЦПК України.
Аналіз ч. 2 ст. 149 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що підставою для вжиття заходів забезпечення позову є доведена наявність реальної загрози невиконання (утруднення виконання) чи унеможливлення виконання рішення суду. При цьому застосування таких заходів не повинно порушувати прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а лише запроваджувати тимчасові обмеження, що дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам у виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру №261378196 від 14.06.2021 земельна ділянка (кадастровий номер 3222480404:02:002:5019), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 .
Також, відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру №261378196 від 14.06.2021 земельна ділянка (кадастровий номер 3222480404:02:002:5255), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 .
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Зазначена норма Конституції України кореспондується зі ст. 321 ЦК України, де також зауважено про непорушність права власності та недопустимість обмеження особи у здійсненні цього права.
Згідно ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В заявах про забезпечення позову представник позивача ставить питання про про недотримання відповідачем будівельних норм, внаслідок чого спричинено шкоду позивачу (шляхом пошкодження паркану на суміжній земельній ділянці).
Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Предметом позовних вимог у справі є зобов'язання відповідача ОСОБА_2 знести самочинні побудови (гараж та сарай), демонтувати та засипати фільтраційний колодязь (каналізацію), демонтувати та засипати вигрібну яму, демонтувати поліетиленовий трубопровід із двох труб та демонтувати житловий будинок.
Однак позивачем в заяві про забезпечення позову не доведено, яким чином може бути утруднене чи унеможливлене виконання судового рішення у майбутньому в разі задоволення її позовних вимог.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до положень ст. ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що позивачем не доведено, що на даний час існує ризик того, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення, у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , або може призвести до інших негативних наслідків.
Право власності є непорушним, тому заборонити особі вільно розпоряджатися своїм майном, суд не має правових підстав, оскільки це буде обмеженням права власності.
Таким чином, суд вважає, що представником позивача не доведено, яким чином може бути утруднене чи унеможливлене виконання судового рішення у майбутньому в разі задоволення її позовних вимог.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, задля забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватися судом з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, й інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Суд відзначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, зокрема, й власника ОСОБА_2 .
Виходячи з наведеного, суд вважає, що заяви про забезпечення позову, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст.149 - 153 ,260,261,353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні заяв представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Таранова Станіслава Ігоровича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення (демонтаж) самовільно збудованої господарської споруди та інших споруд - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Т.В. Дубас