ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
10.09.2007р.
м.Київ
№ 11/346-А
За позовом
Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату
до
Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва
про
визнання скасування (визнання нечинним) рішення.
Суддя Євсіков О.О.
Секретар судового засідання Пунейко Л.М.
Представники
від позивача
Богдановська О.Е. (предст. за дов.);
від відповідача
Вознюк Л.В. (предст. за дов.); Динесенко Н.О. (предст. за дов.);
Миколаєнко Т.А. (предст. за дов.).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.09.2007 о 12 год. 55 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.09.2007 на 15 год. 50 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.09.2007 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, в якому просить:
- скасувати рішення Державної податкової інспекції Деснянського району м. Києва в акті перевірки від 19 грудня 2006 року № 8160/23-4/0783801 та рішення Державної податкової інспекції Деснянського району м. Києва від 07 травня 2007 року № 86: віднесення до платників податку з власників транспортних засобів; віднесення до платників збору за забруднення навколишнього природного середовища по пересувних джерелах забруднення; нарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; нарахування штрафних санкцій по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; нарахування збору за забруднення навколишнього та природного середовища по пересувних джерелах забруднення; нарахування штрафних санкцій по збору за забруднення навколишнього природного середовища по пересуваних джерелах забруднення; стягнення коштів та продажу інших активів в рахунок погашення податкового боргу;
- скасувати Акт опису активів, на які поширюється право податкової застави, від 24 травня 2007 року № 6/24-130, на підставі якого Київська обласна філія Інформаційного центру Міністерства юстиції України внесла реєстраційний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 24.05.2007р. реєстраційний номер 5012259.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та зі збору за забруднення навколишнього природного середовища по пересувних джерелах забруднення, а також спірні рішення та акт визначені позивачу та прийняті відповідачем безпідставно, всупереч вимогам законодавства з питань оподаткування.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на підставі Наказу начальника ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 08.12.2006 р. № 797 щодо проведення позапланової виїзної перевірки та направлення на перевірку від 08.12.2006 р. № 637/23-4 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва проведена позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Деснянським районним у м. Києві військовим комісаріатом (далі - позивач) за період з 01.10.2003р. по 14.12.2006р. За результатами перевірки складений акт № 8160/23-4-07883801 від 19.12.2006 року.
Перевіркою було встановлено порушення Позивачем ст. 5-6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" №1963-ХІІ від 11.12.1991 зі змінами та доповненнями.
Крім того, виявлено порушення п. 4, 9, 10 Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" від 01.03.1999 № 303, п. 6.2, пп. 7.2, пп. 7.3 Наказу Мінекобезпеки України, Наказу ДПА України "Про затвердження інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" від 19.07.1999 р. № 162/379 та п. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2, п "б" пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 (із змінами та доповненнями).
На підставі акта перевірки № 8160/23-4-07883801 від 19.12.2006 ДПІ у Деснянському районі м. Києва було прийнято: податкове повідомлення-рішення від 21.12.2006 №0009561705/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 796 грн., у т.ч. за основним платежем - 116,00 грн., фінансові санкції - 680,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 21.12.2006 № 0005392301/0, яким Деснянському районному у м. Києві військовому комісаріату визначено суму податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього середовища у сумі 2042,2 грн., у т.ч. основний платіж - 2,2 грн., фінансові санкції - 2040,00 грн.
При цьому відповідач стверджує, що позивач є платником податку з власників транспортних засобів та збору за забруднення навколишнього природного середовища по пересувних джерелах забруднення, а спірні рішення та дії відповідача відповідають вимогам законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На підставі Наказу начальника ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 08.12.2006 №797 щодо проведення позапланової виїзної перевірки та направлення на перевірку від 08.12.2006 № 637/23-4 Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва проведена позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Деснянським районним у м. Києві військовим комісаріатом (далі - позивач) за період з 01.10.2003 по 14.12.2006. За результатами перевірки складений акт № 8160/23-4-07883801 від 19.12.2006.
Перевіркою було встановлено порушення Позивачем ст. 5-6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" №1963-ХІІ від 11.12.1991 зі змінами та доповненнями.
Крім того, виявлено порушення п. 4, 9, 10 Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" від 01.03.1999 № 303, п. 6.2, пп. 7.2, пп. 7.3 Наказу Мінекобезпеки України, Наказу ДПА України "Про затвердження інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" від 19.07.1999 р. № 162/379 та п. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2, п. "б" пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 (із змінами та доповненнями).
На підставі акта перевірки № 8160/23-4-07883801 від 19.12.2006 ДПІ у Деснянському районі м. Києва було прийнято: податкове повідомлення-рішення від 21.12.2006 №0009561705/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 796 грн., у т.ч. за основним платежем - 116,00 грн., фінансові санкції - 680,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 21.12.2006 № 0005392301/0, яким Деснянському районному у м. Києві військовому комісаріату визначено суму податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього середовища у сумі 2042,2 грн., у т.ч. основний платіж - 2,2 грн., фінансові санкції - 2040,00 грн.
Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Згідно зі ст. 1 вищевказаного Закону пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування» від 25.06.1991 №1251-XII до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить збір за забруднення навколишнього природного середовища. Цей збір встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів (ст. 44 Закону "Про охорону навколишнього и природнього середовища від24.06.1991р. № 1264-ХП).
Єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його справляння визначають "Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природнього середовища і стягнення цього збору", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303 (далі - Порядок № 303), та Інструкція про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України № 162/379 від 19.07.1999 (далі - Інструкція № 162/379).
Відповідно до пп. 2.1. п. 2 Інструкції № 162/379 платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Об'єктом обчислення збору для пересувних джерел забруднення є обсяги фактично використаних видів пального, у результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини ( п. 3.1 Інструкції № 162/379).
Згідно з п. 6.2 цієї Інструкції суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і визначених за місцем податкової реєстрації платників коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку 303.
Перевіркою своєчасності подання податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища Деснянським у м. Києві військовим комісаріатом до ДПІ у Деснянському районі встановлено: неподання розрахунків за 4-й квартал 2003 р., за 1-й, 2-й, 3-й квартали 2004 р., за 1-й квартал 2005р. та несвоєчасне подання за 4-й квартал 2004р., і 3-й квартал 2005 р. За 2-й, 4-й квартали 2005 р. та у 2006 р. розрахунки подавалися своєчасно.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 (із змінами та доповненнями) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлено несплату збору до бюджету за 4-й квартал 2003 р. у розмірі 1,62 грн., у 2004 році за 1-й квартал у розмірі 6,58 грн., за 2-й квартал у розмірі 5,87 грн., за 3-й квартал у розмірі 1,11 грн., у 2005 році за 1-й квартал у розмірі 6,57 грн., за 3-й квартал у розмірі 4,82 грн. та завищення суми збору за 4-й квартал 2004 року у розмірі 12,88 грн., за 2-й квартал 2005 року у розмірі 6,57 грн., за 4-й квартал 2005 року у розмірі 4,92 грн.
Списання використаного бензину підтверджено актами списання пального (автомобіль ВАЗ-2107) та даними головної книги, що є підставою для нарахування та сплати до бюджету збору за забруднення навколишнього природного середовища по пересувних джерелах забруднення.
Заперечень до акта перевірки до ДПІ у Деснянському районі м. Києва не надходило, пояснення головного бухгалтера свідчить про те, що нараховані суми збору будуть сплачені до бюджету своєчасно.
Перевіркою також встановлено порушення ст. 5-6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" № 1963-XII від 11.12.1991 зі змінами та доповненнями щодо своєчасного перерахування до бюджету податку з власників транспортних засобів та своєчасності подання Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів.
Деснянським районним у м. Києві військовим комісаріатом загальні розрахунки суми податку з власників транспортних засобів за 2003-2004 р.р. не подано.
Відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 та пп. 17.1.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" за неподання розрахунків передбачені штрафні санкції.
Статтею 14 Закону України від 5 жовтня 2000 року №2017-111 "Про внесення змін до Закону України "Про Збройні Сили України" дійсно визначено, що природні ресурси (земля, вода), а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами і організаціями Збройних Сил України, є державною власністю і належать їм на праві оперативного управління і звільняються від сплати всіх видів податків.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про власність" майно, що є державною власністю та закріплене за державною установою, яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління, Статтею 128 Цивільного кодексу України надано визначення терміну "Право оперативного управління", яке прирівняне до права власності.
Податок з власників транспортних засобів є майновим податком і Законом України від 11.12.1991 №1963-ХП "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" з відповідними змінами та доповненнями, встановлено, що платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, визначені у статті 2 цього Закону як об'єкти оподаткування. Тобто цей податок сплачується за власні транспортні засоби, що знаходяться на балансі підприємства, причому на його сплату не впливають такі фактори, як обмеженість використання, не експлуатація транспортних засобів чи експлуатація не повний рік.
У зв'язку зі змінами, внесеними Законом України від 16.07.1999 №986-ХІУ (набрав чинності з 1 січня 2000 року) до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" установи та організації Міністерства оборони України виключені з переліку пільгових установ і організацій, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Відповідно статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
При перевірці правильності нарахування та перерахування до бюджету податку з власників транспортних засобів податкова інспекція керується Законами України №1963-ХИ від 11.12.1991 "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" з відповідними змінами та доповненнями та № 2181-III від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", відповідно до яких Деснянський районний у м. Києві військовий комісаріат являється власником транспортних засобів і платником податку з власників транспортних засобів.
Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Перша податкова вимога була надіслана відповідачем Деснянському районному у м. Києві військовому комісаріату поштою (рекомендованим листом з повідомленням) та вручена 06.02.2007.
Друга податкова вимога № 2/740 від 13.03.2007 була надіслана Деснянському районному у м. Києві військовому комісаріату поштою (рекомендованим листом з повідомленням) та вручена 26.03.2007р.
Відповідно до ч. 3 пп. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі несплати у строки, встановлені даним Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні, у податкового органу виникає право податкової застави, та активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
Керуючись нормами Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та відповідно до наказів ДПА України № 338 від 28.07.2001 "Про затвердження порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби України" та №385 від 06.07.2006 "Про затвердження податкового роз'яснення положень статті 8 Закону України від 21 грудня 2000 року N2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачем був правомірно складений акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 24.05.2007 № 6/240130.
Відповідно до Закону № 2181-ІП було прийняте рішення від 07.05.2007 № 86 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу та складено акт опису від 24.05.2007 № 4/24-141 (витяг про внесення запису до Державного реєстру застав нерухомого майна від 24.05.2007р. № 12666379).
Таким чином, ДПІ у Деснянському районі м. Києва застосувала всі відповідні заходи щодо чинного законодавства, а саме - направлені запити до: УДАІ ГУ МВС України в м. Києві щодо надання повного переліку транспортних засобів; Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про повний перелік нерухомого майна; Управління земельних ресурсів м. Києва про перелік нерухомого майна та земельних ділянок, які знаходяться на правах власності або оренди; Міжрегіонального управління статистики у м. Києві -про наявність в Єдиному державному реєстрі підприємств. Керівництво Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату неодноразово викликалось до ДПІ у Деснянському районі м. Києва з приводу вирішення питання щодо погашення податкового боргу.
Крім того, Листом від 21.06.2007р. № 2411/9/24-113 керівнику Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату направлено попередження про розірвання трудового договору (контракту).
Розглядаючи спір по суті суд відзначає, що як на підставу для задоволення позову позивач посилається на те, що він як суб'єкт Збройних Сил України знаходиться на повному кошторисно-бюджетному фінансуванні Міністерства оборони України, її фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та не є платником податку з власників транспортних засобів та збору за забруднення навколишнього природного середовища по пересувних джерелах забруднення.
Разом з тим, суд, враховуючи вищевикладене, в т.ч. норми Закону України «Про власність» № 697-ХІІ від 07.02.1991, Закону України «Про Збройні Сили України», Закону України «Про правовий режим майна Збройних Сил України», водночас відзначає, що ці нормативні акти не відносяться до законів з питань оподаткування.
Відповідно ж до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
Згідно зі ст. 17 цього Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та збір за забруднення навколишнього природного середовища по пересувних джерелах забруднення відносяться до загальнодержавних податків.
Таким чином визначення об'єктів, суб'єктів оподаткування, ставок, механізму справляння податку з власників транспортних засобів та збору за забруднення навколишнього природного середовища по пересувних джерелах забруднення віднесено до компетенції Верховної Ради України, яка реалізується або шляхом прийняття нових законів, або внесенням змін до чинних законодавчих актів.
Відтак, позивач у розумінні законодавства України є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та збору за забруднення навколишнього природного середовища по пересувних джерелах забруднення, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують позовні вимоги. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Євсіков
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -14.09.2007.