Справа № 225/4121/21
Провадження № 2/225/802/2021
19 серпня 2021року м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Соляник А.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрієвої Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
У липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначив наступне.
Позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_2
Вказану квартиру позивач придбав 07 грудня 2020 року у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі угоди купівлі-продажу. При укладені договору позивачу було відомо, що в квартирі зареєстрована ОСОБА_2 , однак позивач був впевнений, що вона звернеться із заявою про зняття її з реєстрації. Однак вона так і не звернулася з такою заявою, де вона фактично проживає позивачеві не відомо, засобів зв'язку з нею у нього не має.
Разом з тим, станом на сьогодення, у позивача виникла необхідність зняти ОСОБА_4 з реєстрації за вказаною адресою, оскільки факт її реєстрації впливає на розмір оплати комунальних послуг, створює незручності при продажу квартири, тощо. Таким чином факт реєстрації відповідача створює позивачеві перепони вільно розпоряджатися своєю власністю.
В родинних відносинах з ОСОБА_2 позивач не перебуває, остання, більше 1 року, не проживає в його квартирі, що підтверджується відповідним актом про фактичне не проживання особи №339 від 01.07.2021.
Позивач вважає, що відповідачка ОСОБА_2 , як колишній власник житлової квартири, втратив право на користування цією квартирою після її продажу позивачу, як єдиному власнику.
Позивач до судового засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, про причини неявки суд не інформував.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачами відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об'єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.
Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України, Житловим кодексом України та іншими нормативно - правовими актами.
Судом встановлено, що 07 грудня 2020 року позивач уклав з ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_2 та від імені ОСОБА_3 на підставі довіреностей, договір купівлі-продажу квартири.№3549 квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 60,4 кв.м., в тому числі житловою площею 42,7 кв.м., у зв'язку чим набув права власності на зазначене нерухоме майно.
На час придбання у власність квартири, у відповідності до п. 6 умов укладеного договору купівлі-продажу квартири продавець повністю звільнив для позивача, як нового власника, помешкання для вільного і безперешкодного користування ним. З часу придбання за договором купівлі-продажу зазначеної квартири у позивача жодного разу не виникали спірні ситуації з приводу реалізації його права власності на квартиру.
Відповідачка ОСОБА_2 по справі в зазначеній вище квартирі не проживає, однак з реєстраційною обліку не знялася, що підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб №302 від 30.06.2021 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3)
ОСОБА_2 по справі в зазначеній вище квартирі не проживає з 15 лютого 2020 року, що підтверджується актом про фактичне проживання (не проживання) особи від 01.07.2021, засвідченим начальником відділу реєстрації місця проживання Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (а.с.4)
Відповідно до вимог ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Конституцією України (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності , який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном , на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316,317,319,321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавлення володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16,386,391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379,382 ЦК України).
Права власника квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України , які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім"ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника. Виникнення права членів сім'ї власника квартири на користування квартирою та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника квартири права власності на цю квартиру, а отже, припинення права власності на квартиру припиняє право членів його сім'ї на користування цією квартирою.
Згідно з положеннямист.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення,ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особо такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації.
Судом встановлено, що відповідач, як колишній власник зареєстрований в спірній квартирі, чим порушує право власності позивача, позбавляє можливості розпорядитись своїм майном на власний розсуд, тобто позивач обмежений у здійсненні свого права власності.
Отже, на підставі зазначених судом норм чинного законодавства, що регулюють данні правовідносини, беручи до уваги всі зібрані і досліджені судом докази у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим, обставини, зазначені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вказані положення Закону, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908 грн. 00 коп.
На підставі ст.319,321,391,405 ЦК України, керуючись ст..12,13,81,89, 263,283 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до
Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя: А.В.Соляник