справа № 165/1131/21
провадження №2/165/419/21
18 серпня 2021 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі головуючого судді Ференс-Піжук О.Р., за участю секретаря Пилипчук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Шахта №9 «Нововолинська" про стягнення заборгованості вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, лікарняних, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, моральної шкоди, компенсацію в порядку ст. 164 КЗпП,-
встановив:
07.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення заборгованості вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, лікарняних, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, моральної шкоди, компенсацію в порядку ст. 164 КЗпП. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він з 11.06.2002 по 30.11.2020 працював на ВП «Шахта №9» ДП «Волиньвугілля». 30.11.2020 він був звільнений з підприємства за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства умов колективного чи трудового договору з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку. У день звільнення роботодавець не виплатив вихідну допомогу належну йому при звільненні та компенсації. Вказує, що на день звільнення 27.11.2020 заборгованість по заробітній платі та вихідній допомозі становила 86224,59 грн. Частково в грудні 2020 року дана заборгованість була погашена в розмірі 28959,01 грн. З врахуванням часткового погашення, заборгованість по заробітній платі станом на 06.04.2021 становить 57265,58 грн. Просить стягнути з відповідача в його користь 57265,58 грн суми заборгованої вихідної допомоги при звільненні.
Враховуючи, що його середньоденний заробіток становив 977,69 грн., просить суд стягнути з відповідача в свою користь 124166,63 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з 30.11.2020 (день звільнення) - 06.04.2021, із розрахунку 127 робочих дні х 977,69 грн = 124166,63 грн. Вважає, що на несвоєчасно виплачені йому суми розрахунку слід нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію грошових доходів населення» в розмірі 872,49 грн., виходячи із розрахунку 57265,58 грн *3,2/100. Вказує, що протягом трудової діяльності він змушений був самостійно забезпечувати себе спецодягом, то вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому компенсацію в порядку визначеному ст. 164 КЗпП Країни в розмірі 7000 грн. Наголошує, що істотне та триваюче порушення трудових прав позивача щодо виплати заробітної плати призвело до сильних душевних страждань і вимагало неабияких додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану. Тому оцінює понесену моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, яку просить присудити до стягнення з відповідача. Також просить стягнути судові витрати по справі.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 07.06.2021 первісного відповідача ДП «Волиньвугілля» замінено на належного відповідача ДП «Шахта №9 «Нововолинська».
У поданому відзиві представник відповідача ДП «Волиньвугілля» просить при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку врахувати такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості з врахуванням розумності, справедливості та пропорційності при вирішенні спору. У решті позовних вимог просить відмовити з підстав наведених у відзиві (а.с. 22-24).
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
На підставі вказаної норми процесуального права, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.
Як встановлено судом, позивач працював на ВП «Шахта №9» ДП «Волиньвугілля» та 30.11.2020 був звільнений на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим органом законодавства, умов колективного чи трудового договору, з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, згідно з ст.44 КЗпП України) (а.с.8,9).
Позивач просить стягнути з відповідача 57265,58 грн заборгованості вихідної допомоги при звільненні.
Згідно з довідкою відповідача № 155 від 24.03.2021 (а.с.10), заборгованість відповідача станом на 24.03.2021 перед ОСОБА_1 становить 57265,58 грн., з них: 50764,11 грн вихідна допомога, 3152,37 лікарняні, 3349,10 компенсації за молоко.
Тобто, розмір вихідної допомоги при звільненні становить 50764,11 грн, який суд стягує з відповідача на користь позивача.
Відповідно до довідки № 154 від 24.03.2021 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 977,69 грн. (а.с.11).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Велика Палата Верховного Суду відступивши від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Суд, з урахуванням конкретних обставин, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Відшкодування, яке нараховується відповідно до статті 117 КЗпП України, не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунку при звільненні.
Відповідно до статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що позивачу розрахункові та вихідну допомогу при звільненні з моменту звільнення останнього по даний час відповідачем не виплачена, тобто повний розрахунок із звільненим працівником роботодавцем не проведено.
З урахуванням того, що 30.11.2020 позивача було звільнено з ВП «Шахта №9 «Нововолинська» «Волиньвугілля» на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, та з вини підприємства належні звільненому працівникові суми у строки зазначені в ст.116 КЗпП України не були виплачені, в тому числі в порядку виконання судового наказу про стягнення розрахункових, суд визначає розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача ДП «Волиньвугілля» в користь позивача, таким чином: 83103,65 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2020 (наступний день після звільнення) по 06.04.2021 (день звернення до суду) включно, із розрахунку 977,69 грн. (середньоденний заробіток) х 85 (робочих днів за вищевказаний період) = 83103,65 грн.
При цьому, суд не бере до уваги розрахунок позивача щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позивачем взято за основу розрахунку кількість календарних, а не робочих днів.
Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Враховуючи те, що розмір заборгованості становить 57265,58 грн, з них 50764,11 грн вихідної допомоги, 3152,37 грн лікарняних за рахунок підприємства, 3349,10 грн компенсації за молоко, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2020 (наступний день після звільнення) по 06.04.2021 (день звернення до суду) включно становить 83103,65 - то враховуючи співмірність цієї суми відносно розміру заборгованої вихідної допомоги, що становить 50764,11, а сума за статтею 117 КЗпП перевищує реальну заборгованість, відсутність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, постановлення судового наказу про стягнення розрахункових, суд вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та користується своїм правом щодо зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню на користь позивача.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Оскільки, саме з вини підприємства належні звільненому працівникові суми у строки зазначені в ст.116 КЗпП України не були виплачені і не виплачені на даний час, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача ДП «Волиньвугілля» в користь позивача ОСОБА_1 50000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2020 по 06.04.2021.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Згідно з п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньоденної заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до Закону України "Про компенсацію грошових доходів населення" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення).
Позивач просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості 872,49 грн, виходячи із розрахунку 57265,58 грн *3,25/100, де як встановлено судом, 57265,58 грн - це сума нарахованих лікарняних за рахунок роботодавця, компенсації за молоко та вихідна допомога при звільненні.
Дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 зазначені грошові виплати компенсації не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не доведено факту завдання йому моральної шкоди діями відповідача, тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.
Позивачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не доведено факту неналежного забезпечення спецодягом протягом усього періоду роботи на підприємстві (клопотання про витребування доказів судом на підтвердження таких фактів не заявлялося), тому суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача компенсації в розмірі 7000 гривень в порядку передбаченому ст.164 КЗпП України.
Крім того з відповідача в користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України,пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає до стягнення 908 грн. сплаченого судового збору, та 1500 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги, що підтверджується документально (а.с.5,13-16).
Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279 ЦПК України, на підставі ст.47, ст.116, ст.117 КЗпП України, ст.1, ст.2, ст.5, ст.7, ст.10, ст.15 Закону України Про оплату праці, Закону України "Про компенсацію грошових доходів населення" суд,
вирішив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Шахта №9 "Нововолинська», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41936988, адреса: вул. Шахтарська, буд.37, село Литовеж Іваничівський район Волинська область, в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), 50764 (п'ятдесят тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 11 коп. вихідної допомоги при звільненні, 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2020 по 06.04.2021 включно, 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору, 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, всього 103172 (сто три тисячі сто сімдесят дві) грн. 11 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через Нововолинський міський суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук