33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"31" серпня 2007 р. Справа № 15/293
Господарський суд Рівненської області у складі судді Коломис В. В. при секретарі судового засідання Михалевській Л.В. розглянув справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Трек Любрікантс"
до відповідача Державна податкова інспекція в Рівненському районі
про визнання протиправними рішення і скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 23.05.2007 року № 0000342351/2 та № 0000512351/2
Представники:
від позивача: Колонтирський М.М.адв.(дов. № б/н від 27.04.07 р.);
від відповідача: Тарасюк Р.В.(дов. № 8090/10-32 від 30.05.07 р.);
Матєш О.В.(дов. № 12824/10-32 від 08.08.07 р.)
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.
В судовому засіданні оголошувалась перерва.
Позивач - ТОВ "Трек Любрікантс" с.Дуби Рівненського району звернувся до гояподарського суду з адміністративним позовом, відповідно з яким просить суд визнати протиправними рішення ДПІ в Рівненському районі й скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі від 23.05.2007 р. № 0000342351/2 та № 0000512351/2.
На думку позивача твердження та висновки, зафіксовані в Актах планової та позапланової перевірок підприємства, а відтак, прийняті на їх підставах повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 23.05.07 р. за № 0000342351/2 та № 0000512351/2 є незаконними.
Як вказує позивач, акт перевірки містить необгрунтовані твердження про завищення підприємством валових витрат, а також недостовірні відомості про відмову Товариства у наданні документів.
Крім того, зазначає про необгрунтованість тверджень податкового оргіну про завищення підприємством валових витрат за рахунок безпідставного включення вартості нафтопродуктів, отриманих від ЗАТ "Укртатнафта", як витрати, що ніби-то не підтвердждені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Оскільки ТОВ "Трек Любрікантс" вважає незаконним і оскаржує нарахування сум податкових зобов"язань за основними платежами із податку на прибуток, то і нараховані штрафні (фінансові) санкції за ці порушення вважає так само незаконними.
Наводить позивач і інші підстави, які на його думку свідчать про незаконність прийнятих відповідачем рішень.
Враховуючи викладене, з огляду на обставини, викладені в адміністративному позові, просить позов задоволити.
Відповідач - ДПІ у Рівненському районі позовні вимоги не визнає в зв"язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю. На думку відповідача позивачем були завищені валові витрати за рахунок безпідставного включення вартості інформаційно-консультативних послуг, отриманих від ТОВ "Некст" та за рахунок безпідставного включення вартості нафтопродуктів, отриманих від ЗАТ "Укртатнафта".
Враховуючи це, відповідач, з огляду на подані заперечення (а.с.83-85), просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об"єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
При цьому суд встановив та врахував таке.
31 січня 2007 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі складено акт “Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю “Трек Любрикантс» код 373732 за період з 14.09.2005 року по 01.10.2006 року.
Зазначеною перевіркою встановлено порушення п.5.1, пп. 5.4.2 п.5.4., пп..5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 221200 грн., п.3.4 ст.3, п.п.4.2.8 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб».
13 березня 2007 року ДПІ у Рівненському районі було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000512351/0 з податку на прибуток підприємства на суму 15045,7 грн., та № 0000342351/0 на суму 398160 грн., з них сума основного платежу 221200 грн. та штрафні санкції на суму 176960 грн.
За результатами процедури адміністративного оскарження (застосованої позивачем згідно пп.5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року), скарги позивача залишені податковими органами без задоволення, а ДПІ у Рівненському районі прийнято податкові повідомлення -рішення № 0000342351/1 від 13.03.2007 року, № 0000512351/1 від 13 квітня 2007 року, №0000342351/2, № 0000512351/2 від 23 травня 2007 року, якими були підтверджені визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 221200 грн. основного платежу та 192005,7 грн. штрафних санкцій.
При прийняті судового рішення за результатами дослідження наявних у справі доказів, суд виходив з такого.
З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав договори про надання послуг відповідно від 15 грудня 2005 року, 16 грудня 2005 року, 26 грудня 2005 року, 24 квітня 2006 року, предметом яких виступає надання інформаційно-консультаційних послуг, пов'язаних з організацією розробки та виготовлення макету рекламно-презентаційних матеріалів, що міститимуть спеціальну технічну, технологічну інформацію щодо особливості застосування змащувально -охолоджуючих рідин виробництва фірми “Petro Canada».
Відповідно п.2.3 Договорів, судом встановлено, що вони є ідентичними, рекламні макети мають бути розроблені і виготовлені одночасно у паперовому, плівковому та електронному варіантах, що даватиме можливість в подальшому використовувати їх в якості роздаткових і демонстраційних матеріалів при проведенні рекламних заходів продукції “Petro Canada».
27 березня 2006 року, 21 березня 2006 року, 31 травня 2006 року складені акти про надані послуги. Суду надано бухгалтерську довідку № 02/03-18 від 21.02.2007 року.
Наказом № 327 від 10.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року № 925/11205 затверджено “Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», преамбулою якого встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).
Суд вважає, що відповідачем дотримано норми наказу № 327 від 10.08.2005 року, а факти виявлених порушень податкового законодавства, викладені в акті документальної, виїзної планової перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде облік приросту балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі.
У разі, коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 9 "Запаси" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 246 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за N 751/4044).
Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 9 "Запаси" придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
У пункті 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 наведено складові первісної вартості запасів, що придбані за плату, зокрема ціна договору без податку на додану вартість, транспортно-заготівельні витрати, суми ввізного мита, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів.
Отже, вартість придбаних (отриманих) запасів включає витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено обов'язковість ведення податкового обліку балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Тобто, при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів визначається вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції за даними бухгалтерського обліку, а тільки вартість запасів (матеріальних ресурсів), використаних у виробництві продукції (робіт, послуг).
При цьому, відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", податковий облік запасів ведеться без урахування витрат, що понесені платником податку в цілях, не пов'язаних з придбанням таких запасів (витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації тощо). Відповідно із зазначеним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Витрати", що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248), до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.
Так, позивач відповідно до вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зобов'язаний вести облік приросту (убутку) балансової вартості товарів. Враховуючи викладене вище, суд вважає, що послуги консультаційно-інформаційного характеру за договорами про надання послуг не повинні враховуватись у перерахунку балансової вартості товарів відповідно до вимог п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Суд погоджується, що консультаційно-інформаційні послуги є нематеріальним активом, в розумінні п.1.2 ст.1 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР.
Пунктом 3.9 Договору від 17 січня 2006 року укладеного між позивачем та ЗАТ “Укртатнафта» про поставку нафтопродуктів обумовлено, що датою поставки товару по залізній дорозі Постачальником рахується дата приймання вантажу до перевезення, зазначена в залізнодорожній накладній станції вантажовідправника.
Судом встановлено, що пунктом 4.3 даного Договору оплата товару, що поставляється здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника з вказанням в платіжному документі коду та дати договору, номеру та дати виписки рахунку на передплату, найменування Покупця, його коду ЄДРПОУ і найменування оплачуваних нафтопродуктів.
Надані позивачем рахунки на передплату № 93011332 від 22.02.2006 року, № 93011264 від 17.02.2006 року, виписки по особовому рахунку в РФ АКБ “ТАС- Комербанк», рахунок -фактура № 9773 від 20.02.2006 року, № 1193 від 27.02.2006 року, № 16080 від 03.03.2006 року № 26336 від 26.04.2006 року не є належними доказами в розумінні статті 69 Кодексу Адміністративного судочинства України, оскільки не містять фактичних даних про предмет доказування.
Не може заслуговувати на увагу твердження позивача, що вказані документи є первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій, та, які були представлені до перевірки. З акту від 05.03.2007 року Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю “Трек Любрикантс» код 373732 за період з 14.09.2005 року по 01.10.2006 року, сторінки 11-12 вбачається, що податковим органом давалася оцінка наявним на підприємстві документам, проте, останні містять різну природу здійснених господарських операцій.
Відповідно до Правил перевезення вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 року № 861/5082 для оформлення перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполучені використовується комплект перевізних документів. Обов'язковим документом для підтвердження здійснення залізнодорожніх перевезень вантажу та для підтвердження провізної плати та інших платежів за перевезення є залізнодорожня накладна, яка містить всю необхідну інформацію для встановлення зв'язку здійснених перевезень з господарською діяльністю підприємства.
Абзац 4 п.п.5.3.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Стаття 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» під назвою “Правила ведення податкового обліку» дійсно не містить переліку документів, а також посилань до інших переліків, встановлених законодавчими та /або іншими нормативними актами, оскільки встановлення таких переліків не є метою зазначеної норми.
В зазначеній нормі права, зокрема в п.11.3.3 ст.11 Закону встановлено, що у разі, коли торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека). Проте, жодних вимог щодо оформлення зазначених документів приведена норма не містить, оскільки ці вимоги викладені в інших нормативних актах. З цих же підстав, в цій нормі не зазначаються вимоги і до складання інших первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку та, відповідно, і податкового обліку.
Вимоги щодо складання документів первинного обліку визначені статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996, який встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зазначені нормативні акти не суперечать положенням Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», у встановленому законом порядку доповнюють ці положення.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. При цьому, відповідач у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, належним чином і відповідними доказами довів правомірність своїх дій і, відповідно, прийнятих рішень.
З огляду на все вищевикладене, підстави для задоволення позову - відсутні.
Керуючись статтями 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ,-
В позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Коломис В. В.
Постанова складена в повному обсязі
і підписана суддею "21" вересня 2007 р.