17 серпня 2021 року м. Київ № 320/4210/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження подання в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 1-24.2.2/2738/19 від 25.05.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 11.01.2019 року, виходячи з розміру 56 відсотків від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 1-24.2.2/2738/19 від 25.05.2019 року без обмеження максимального розміру пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 1-24.2.2/2738/19 від 22 травня 2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, Подільський район, вул. Ярославська, буд. 40) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 11.01.2019 виходячи з розміру 56% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 1-24.2.2/2738/19 від 22 травня 2019 року без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішення суду набрало законної сили 28.09.2020 та на виконання якого судом 09.11.2020 видано виконавчий лист за №320/4210/19.
08.06.2021 до суду надійшло клопотання в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну способу та порядку виконання рішення суду від 17.01.2020 по справі №320/4210/19.
Зазначене клопотання передано на розгляд судді Панченко Н.Д. 09.08.2021, про що відділом Документального забезпечення і контролю Київського окружного адміністративного суду складено акт від 09.08.2021.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою суду від 11.08.2021 призначено до розгляду подання в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про заміну способу і порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 по справі №320/4210/19 у судове засідання на 16.08.2021.
Сторони та заявник подання, належним чином повідомлені про дату, час, та місце розгляду справи, явку у судове засідання уповноважених представників не забезпечили. При цьому, заявник подання просив здійснити розгляд його заяви без участі державного виконавця або представника відділу.
Відповідно до частини 2 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вказане, суд вирішив за можливе здійснити розгляд заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні матеріали справи в частині поданої заяви, суд зазначає наступне.
Так, вказана заява мотивована тим, що у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) перебуває виконавче провадження №63728516 з примусового виконання виконавчого листа №320/4210/19 від 09.11.2020 виданого Київським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (ЄДРПОУ 22933548) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії з 11.01.2019 виходячи з розміру 56% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №1-24.2.2/2738/19 від 22.05.2019 без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
На підставі ст.ст. 3, 4 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем 25.11.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання даного виконавчого документа, копії якої направлено сторонам.
Даною постановою боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочий днів.
У строки, надані для самостійного виконання, рішення суду боржником не виконано, у зв'язку з чим постановою державного виконавця від 17.03.2021 на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. та зобов'язано боржника виконати рішення суду у десятиденний строк.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.12.2020 №1000-0901-5/100398 на виконання рішення суду боржником здійснено перерахунок пенсії за період з 11.01.2019 по 07.12.2020. Розмір пенсії після проведеного перерахунку становить 9565,66 грн. Сума доплати по перерахунку пенсії за цей період становить 66155,81 грн., яку буде виплачено згідно постанови КМУ№649.
Постановою державного виконавця від 14.05.2021 на боржника накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.
Заявником вказано, що станом на час відповідного подання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості пенсії за період з 11.01.2019 по 07.12.2020 у сумі 66155,81 грн. самостійно боржником не виконується.
Відповідно, посилаючись на приписи статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", статті 18, частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" заявник просить суд розглянути подання та постановити ухвалу, якою змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 за №320/4210/19 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованості за період з 11.01.2019 по 07.12.2020 у сумі 66155,81 грн.
Вирішуючи питання щодо поданого клопотання суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ст.124, ч.3 ст.129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Так, саме поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 ОСОБА_1 нараховано пенсію за період з 11.01.2019 по 07.12.2020 та сума доплати по перерахунку за вказаний період становить 66155,81 грн. Проте виплату нарахованої відповідачем доплати до пенсії не здійснено.
У поданні про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №320/4210/19 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просить суд змінити спосіб виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 №320/4210/19 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованості пенсії у розмірі 66155,81 грн.
В обґрунтування подання про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначено, що станом на сьогоднішній день рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості пенсії за цей період у розмірі 66155,81 грн. самостійно боржником не виконується.
Так, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” від 05.06.2012 № 4901-VI (зі змінами, далі - Закон № 4901-VI), який набрав чинності 01.01.2013, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є - державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Суд зазначає, що стаття 3 Закону № 4901-VI встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 у справі №320/4210/19 стосується зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, а не стягнення коштів.
Натомість особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна визначені у статті 7 Закону № 4901-VI.
За правилами частини 1 статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в наступній черговості:
у першу чергу - заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
у другу чергу - заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
у третю чергу - заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
З метою реалізації норм, наведених у пункті 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 затверджений Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною (далі - Порядок №440).
Згідно з пунктом 1 Порядку №440 цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними.
Відтак, виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 у справі №320/4210/19 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 11.01.2019 виходячи з розміру 56% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 1-24.2.2/2738/19 від 22.05.2019 без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат - здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.
05.10.2016 набрав чинності Закон України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону № 1404-VIII.
Так, частина 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пункт 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 18 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно з вимогами частини першої статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
За змістом абзацу 3 частини 3 статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Отже, нормами Закону № 1404-VIII передбачено послідовність дій державного виконавця у процедурі примусового виконання виконавчого документа.
Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов'язання - виконати вимоги виконавчого документа.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у поданні про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №320/4210/19 зазначає, що у встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем строк протягом 10 робочих днів, рішення суду боржником не виконано. У зв'язку з чим постановами державного виконавця від 17.03.2021 та від 14.05.2021 накладались штрафи на боржника за невиконання судового рішення.
Судом встановлено, що за час примусового виконання рішення судове рішення у справі №320/4210/19 виконано частково, а саме боржником здійснено нарахування стягувачу пенсії, проте виплату нарахованої відповідачем доплати до пенсії не здійснено.
При цьому суд зазначає, що державним виконавцем не повідомлено суду про всі вчинені дії, направлені на повне виконання судового рішення у справі, зокрема дії, направлені на виплату стягувачу нарахованої суми пенсії у випадку, коли у боржника, яким є державний орган, відсутні кошти на виконання судового рішення, що передбачає виплату коштів стягувачу.
Водночас заявником надано суду копію листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.12.2020 №1000-0901-5/100398, адресованого старшому державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амборському А.В., в якому боржник посилається на затверджений Кабінетом Міністрів України порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Так, 22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду”, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду; установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 1 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649 (тут і далі - в редакції чинній станом на 22.08.2018), цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Згідно із пунктом 3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
У той же час, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду”.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 640/5248/19 касаційні скарги Пенсійного фонду України та Кабінету Міністрів України залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 залишено без змін.
Отже, Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649, починаючи з 22 липня 2020 року до спірних правовідносин вже не може бути застосований і виконання рішення суду у даній справі повинно здійснюватись згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження".
З матеріалів справи убачається, що виконання рішення суду неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання рішення суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду у даній справі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 08 травня 2018 року у справі №266/935/17.
Крім того, суд звертає увагу, що змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. При цьому, для відновлення порушеного права позивача судом ухвалено рішення, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві з 11.01.2019 виходячи з розміру 56% від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 1-24.2.2/2738/19 від 22 травня 2019 року без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат, - що відповідало заявленим позовним вимогам та принципу диспозитивності.
Таким чином, зміна способу виконання рішення із зобов'язання виплатити зазначені пенсійні виплати на стягнення суми цих виплат змінить судове рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.07.2018 року у справі №755/10524/17.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання про зміну способу і порядку виконання рішення суду, адже варто зазначити, що за встановлених та наведених вище обставин у суду відсутні можливості для фактично повторної оцінки доказів по справі задля дослідження та з'ясування наявності підстав для заміни способу і порядку виконання судового рішення в частині відповідних сум, які було зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача.
Крім цього, виконавчою службою не вжито всіх залежних від неї заходів направлених на примусове виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 в адміністративній справі №320/4210/19.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи та заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд
Суддя Панченко Н.Д.