про відмову у задоволенні клопотання
про зміну способу та порядку виконання рішення суду
16 серпня 2021 року № П/320/849/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 адміністративний позов задоволено:
- визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з невиплати ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника за період з 29.02.2016 по 03.12.2018 включно;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованості по пенсії в разі втрати годувальника за період з 29.02.2016 по 03.12.2018 включно.
Вказане рішення суду набрало законної сили 07.09.2020.
08.06.2021 до суду надійшло подання в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 10.03.2020 в адміністративній справі №320/849/20.
Згідно акту відділу ДЗК (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду, вказане подання передане судді Щавінському В.Р. 19.07.2021.
У судове засідання, призначене на 28.07.2021 сторони та заявник клопотання належним чином повідомлені про дату, час, та місце розгляду справи не з'явилися, явку представників не забезпечили.
Заявник клопотання просив здійснити розгляд його заяви без участі державного виконавця або представника відділу.
Протокольною ухвалою від 28.07.2021 суд на місці ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194, КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 378 КАС України суд розглядає питання про зміну способу або порядку виконання судового рішення у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Дане подання обґрунтоване тим, що у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) перебуває виконавче провадження 64543662 з примусового виконання виконавчого листа №320/849/20 від 24.11.2020 виданого Київським окружним адміністративним судом. Заявник зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області повідомлено, що заборгованість у розмірі 101662,95 грн. буде виплачена за умови фінансування з боку Пенсійного фонду.
Розглянувши подану заяву судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З наведеного слідує, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Так, саме поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.03.20520, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, за період з 29.02.2016 по 03.12.2018 ОСОБА_1 нараховано 101662,95 грн., яка обліковується як заборгованість.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” від 05.06.2012 № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є - державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
За правилами ч.1 ст. 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в наступній черговості:
у першу чергу - заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
у другу чергу - заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
у третю чергу - заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
З метою реалізації норм, наведених у пункті 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 затверджений Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною (далі - Порядок №440).
Так, частина 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов'язання - виконати вимоги виконавчого документа.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у поданні про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №320/5747/19 зазначає, що у встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем строк 10 робочих днів, рішення суду боржником не виконано.
Суд зазначає, що у період примусового виконання рішення суду виконано частково, а саме боржником здійснено нарахування пенсії, однак виплату не здійснено.
Таким чином судом встановлено, що рішення суду в цій частині невиконане боржником з поважних та незалежних від нього причин. Невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин.
Суд погоджується із твердженнями Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що виконання рішення суду залежить не тільки від дій боржника, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження коштів від Пенсійного фонду України).
З наведеного вбачається, що рішення суду буде виконано за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, підстави для зміни способу виконання рішення суду у даній справі відсутні.
Вказаний висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладено у постанові від 08.05.2018 у справі №266/935/17.
Зважаючи на зміст резолютивної частини рішення суду та дані виконавчого листа, конкретне визначення суми коштів до виплати позивачу не було предметом спору. Отже, зміна встановленого судом у рішенні, що набрало законної сили, зобов'язання боржнику виплачувати перераховану пенсію на стягнення конкретної суми коштів полягає у зміні результату вирішеного спору, у тому числі виходу за межі заявлених позовних вимог та порушуватиме встановлений порядок відновлення порушеного права позивача.
Отже, зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що клопотання Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 10.03.2020 в адміністративній справі №320/849/20 є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 248, 256, 295, 378 КАС України суд, -
1. У задоволенні клопотання Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №320/849/20 - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.