10 серпня 2021 року м. Київ № 320/5962/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., при секретарі судового засідання Повх І.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Леляк Я.О.,
від відповідачів - Бовтуненко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київській області 9далі по тексту - відповідач, Дмитрівська сільська рада), в якому позивач просить суд:
- визнати незаконним і скасувати рішення сесії Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 23.02.2021 за № 61/5;
- зобов'язати Дмитрівську сільську раду Бучанського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га в с. Буча для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) з подальшою передачею у власність згідно поданого графічного матеріалу до клопотання від 06.01.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,25 га в с. Буча. Зазначила, що рішенням від 23.02.2021 №61/5 відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з ти, що бажана земельна ділянка перебуває у власності третьої особи.
На думку позивача, вказана відмова ґрунтується на підставі, не передбаченій нормами Земельного кодексу України, крім того, будь-яких обґрунтованих доказів неможливості надати позивачу дозвіл на розробку проекту документації із землеустрою відповідачем не надано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на законність рішення Дмитрівської сільської ради від 23.02.2021 № 61/5, яким відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з невідповідністю місця розташування заявленої ділянки вимогам законодавства: земельна ділянка вказана у графічному матеріалі. Який ОСОБА_1 додала до своєї заяви , знаходиться у власності ОСОБА_2 , що підтверджується державним актом на право власності ІV-КВ №030962.
Відповідач також наполягав на тому, що дії Дмитрівської сільської ради, як органу місцевого самоврядування, щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території сільської ради відповідали чинному законодавству України та були здійснені виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 суд відклав підготовче провадження у справі на 20.07.2021.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 суд на підставі статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 10.08.2021.
У судове засідання, призначене у справі на 10.08.2021 з'явилися уповноважені представники сторін.
Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити. Додатково представник позивача вказав, що відмова є необґрунтованою, оскільки лише частина земельної ділянки накладається з земельною ділянкою третьої особи, проте відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою і в тій частині земельної ділянки, яка є вільною.
Уповноважений представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що земельна ділянка, яку хоче отримати у власність позивач накладається на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 . При цьому, представник відповідача зазначив, що у нього відсутні відомості щодо того, яка саме частина земельної ділянки накладається із земельною ділянкою, яка вже перебуває у власності третьої особи. Разом з тим, додав що та частина земельної ділянки, яка не перебуває у власності третьої особи не моглла бути виділена позивачу у зв'язку з містобудівними обмеженнями.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується відомостями копії паспорту № НОМЕР_1 , виданого 17.09.2018 Бережанським районним відділом Управління ДМС у Тернопільській області.
Згідно відомостей посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 виданого Харківським обласним військовим комісаріатом 04.03.2019, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
06.01.2021 адвокат Мадяр І.І., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до голови Дмитрівської сільської ради Бучанського району із клопотанням про надання позивачу, як учаснику бойових дій, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25, за рахунок земель житлової забудови комунальної власності на території с. Буча Бучанського району Київської області.
До вказаного клопотання представником позивача додано: копію посвідчення учасника бойових дій, копію паспорта позивача, копію ідентифікаційного коду та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та документи для підтвердження повноважень.
Рішенням Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 23.02.2021 № 61/5 «Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в с. Буча гр. ОСОБА_1 » відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку із перебуванням земельної ділянки у власності третьої особи.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з частиною четвертою статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 7 статті 118).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно із змістом преамбули Закону України «Про землеустрій» цей Закон визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, вимогами чинного законодавства встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, а також передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини такої відмови.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Частиною 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже клопотання зацікавленої особи в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки має бути розглянуте саме представницьким органом місцевого самоврядування на планерному засіданні ради у місячний строк.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що клопотання подане в інтересах позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 гектара, в с. Буча було отримано Дмитрівською сільською радою.
У порушення приписів частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, представник позивача звернувся із зазначеним клопотанням не до Дмитрівської сільської ради (представницького органу місцевого самоврядування), а до сільського голови Дмитрівської сільської ради (головної посадової особи територіальної громади).
Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У справі, що розглядається, відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки була обумовлена перебуванням земельної ділянки у власності третьої особи.
На підтвердження таких обставин відповідач посилається на те, що земельна ділянка, яка зазначена на графічних матеріалах позивача, кадастровий номер 3222480802:04: 001:0174 частково накладається на земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що згідно відомостей Державного Акта на право власності на земельну ділянку Серія ІV № 030962, ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Бузівської сільської ради від 31.01.1998 № 3 є власником земельної ділянки площею 0,40444 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку - 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства - 0,1544 га.
Дослідивши наявні матеріали справи та викопіювання з публічної кадастрової карти, судом з'ясовано, що обрана позивачем для відведення у власність земельна ділянка частково співпадає із земельною ділянкою площею 0,4044 га, яка перебуває у власності ОСОБА_2 .
Таким чином, суд дійшов висновку, що обрана позивачем земельна ділянка знаходяться (накладається) в межах земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності третіх осіб.
Стаття 41 Конституції України гарантує, що право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Попри те, позивачем не було надано до суду відповідь на відзив та не було спростовано доводи відповідача щодо правомірності дій при прийнятті спірного рішення.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що обрана позивачем земельна ділянка часткового знаходиться у приватній власності інших осіб і це право на момент звернення позивача з відповідним клопотанням не припинялось, і дані обставини не були спростовані позивачем, всупереч приписам ч.1 ст. 77 КАС України, суд дійшов висновку, що Дмитрівська сільська рада обґрунтовано відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відповідачем рішення прийняте в межах повноважень у порядок, спосіб що визначені Конституцією та законами України, яке є мотивованим та відповідає вимогам частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Та обставина, що зазначене рішення не містить підстави для відмови, сформульованої саме відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України (шляхом цитування її положень), зазначених висновків суду не спростовує. У той же час, у тексті спірного рішення відповідачем наведено підставу за якою було відмовлено та посилання на норми Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що саме по собі перебування обраної для розробки проекту землеустрою та у подальшому безоплатної приватизації земельної ділянки у приватній власності іншої особі є вичерпною і достатньою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо неї третім особам, зокрема позивачу.
Крім того, наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини, що слугували причиною для відмови, цілком кореспондують визначеному у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України переліку підстав для відмови.
Зокрема, обрання позивачем земельної ділянки, що перебуває у власності іншої особи, свідчить про невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв'язку з чим вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення сесії Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 23.02.2021 за № 61/5 задоволенню не підлягає.
З цих же підстав не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га в с. Буча для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) з подальшою передачею у власність згідно поданого графічного матеріалу до клопотання від 06.01.2021.
Разом з цим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись із відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, місце розташування якої відповідатиме вимогам закону і не буде накладатись на раніше виділені земельні ділянки.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
При цьому, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 19 серпня 2021 р.