17 серпня 2021 року м. Київ № П/320/672/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо прийняття звіту про виконання судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2020, що набрало законної сили 02.12.2020, позовні вимоги позивача задоволені частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії загальною сумою (виключаючи поетапність виплат нарахованої пенсії) з 05.03.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (ЄДРПОУ 22933548) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) нарахування та виплату пенсії загальною сумою (виключаючи розстрочення виплати перерахованої пенсії у вигляді підвищення 50%, 75%) починаючи з 05.03.2019 із зарахуванням раніше виплачених сум.
За клопотанням позивача ухвалою суду від 16.04.2021 встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (м. Київ, вул. Ярославська 40; код ЄДРПОУ: 22933548) подати до суду протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 по справі №320/672/20.
16.06.2021 до суду надійшов звіт відповідача про виконання рішення суду від 18.09.2020.
Даний звіт передано на розгляд судді Панченко Н.Д. також 20.07.2021, про що складено акт відділом документального забезпечення та контролю Київського окружного адміністративного суду.
У відповідності до частин 1, 2, 4 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства з метою розгляду заяв позивача про накладення штрафу на відповідача за ненадання звіту про виконання судового рішення в строки встановлені судом, а також задля вирішення питання щодо прийняття поданого звіту на виконання рішення суду від 18.09.2020, ухвалою суду від 22.07.2021 призначено судове засідання на 16.08.2021.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час, та місце судового засідання, явку представників сторін не забезпечили. При цьому, судом 16.08.2021 отримано заяву позивача про те, що станом на 13.08.2021 відповідачем рішення суду від 18.09.2020 не виконано.
Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду, подальший розгляд питання щодо прийняття поданого відповідачем звіту про виконання судового рішення протокольною ухвалою від 16.08.2021 вирішено здійснити у порядку письмового провадження.
Так, вирішуючи питання щодо оцінки та прийняття вказаного звіту суд виходить з наступного.
Судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з положеннями частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України)
Так, рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 по справі №П320/672/20 набрало законної сили 02.12.2020
20.01.2021 судом видано виконавчий лист за №П320/672/20.
Вказаним рішенням, як зазначалося вище, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії загальною сумою (виключаючи розстрочення виплати перерахованої пенсії у вигляді підвищення 50%, 75%) починаючи з 05.03.2019 із зарахуванням раніше виплачених сум.
У поданому відповідачем звіті від 19.05.2021 №1000-0902-7/47662 про виконання рішення суду від 18.09.2020 зазначено, що Головне управління здійснило перерахунок пенсії позивачу в порядку, визначеному судовим рішенням. Сума коштів нарахована на виконання рішення суду за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 становить 18807,24 грн.
Однак, в частині виконання рішення суду щодо проведення виплат позивачеві у відповідному розмірі, відповідачем із посиланням на приписи законодавства та зокрема правові позиції суду касаційної інстанції вказано на те, що виконання даного рішення суду в повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Відповідачем зазначено, що фінансування пенсійних виплат відповідно до Закону України №2262 проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету - 2506080) "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду", за рахунок коштів по перерозподілу власних надходжень, коштів розподіленого на загальнообов'язкове державне страхування єдиного внеску. Фінансування здійснюється відповідно до графіка фінансування, який складається з урахуванням щоденної потреби відповідно до сум у виплатних документах направлених до установ.
Листом від 12.05.2021 №1000-0902-5/44678 Головне управління звернулось до Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України із запитом щодо виділення коштів на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 по справі №320/672/20, але відповідь на останній не надходила.
Таким чином, із вказівкою про те, що погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, відповідач просив суд врахувати, що Головним управлінням було вжито всі можливі заходи спрямовані на виконання рішення суду.
Так, відповідно до частини 1 статті 10 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування бюджету класифікуються за:
1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);
2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);
3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).
Згідно частини 2 статті 10 Бюджетного кодексу України програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом), за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах, при цьому визначається шляхом розподілу видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) за бюджетними програмами у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) і може бути уточнена під час виконання державного бюджету (місцевого бюджету) при внесенні змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та у разі застосування положень частини шостої статті 23 та частини другої статті 24 цього Кодексу.
За статтею 2 Бюджетного кодексу України, бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій на середньостроковий період, на підставі відповідних граничних показників видатків бюджету та надання кредитів з бюджету.
Суд зазначає, що звернення відповідача з листом до Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України із запитом щодо виділення коштів на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 по справі №320/672/20, не свідчить про виконання судового рішення у повному обсязі.
Також, з приводу посилання відповідача у звіті на постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», суд зазначає, що останню прийнято Кабінетом Міністрів України 22.08.2018 та якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
У той же час рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Отже, Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649, починаючи з 22 липня 2020 року до спірних правовідносин вже не може бути застосований і виконання рішення суду у даній справі повинно здійснюватись згідно вимог чинного законодавства в сфері виконання судових рішень.
Враховуючи викладене та у зв'язку з тим, що зазначена постанова КМУ, а саме її п.1 та 2, визнані нечинними, у відповідача відсутні правові підстави для виконання рішення суду у відповідності до зазначеної постанови.
Відтак, враховуючи викладене, при дослідженні поданого відповідачем звіту судом встановлено, що останнім не виконано в повному обсязі рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 по справі №П320/672/20, що є підставою для відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
При цьому, як вже було зазначено вище судом, звернення відповідача з листом до Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України з проханням про розгляд питання щодо виділення коштів на виконання рішення суду по даній адміністративній справі - не свідчить про виконання судового рішення у повному обсязі, тому у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.05.2021 №1000-0902-7/47662 про виконання судового рішення слід відмовити.
Згідно з частиною 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як наслідок, суд вважає за можливе надати відповідачу можливість виконати судове рішення належним чином, здійснивши виплату нарахованої суми заборгованості пенсії за відповідний період починаючи з 05.03.2019, а отже встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.
Відповідно, з урахуванням вимог частини 2 ст. 382 КАС України, суд вважає за необхідне у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.05.2021 №1000-0902-7/47662 про виконання судового рішення від 18.09.2020 у справі №П320/672/20 в частині виплати пенсії позивачеві загальною сумою (виключаючи розстрочення виплати перерахованої пенсії у вигляді підвищення 50%, 75%) починаючи з 05.03.2019 із зарахуванням раніше виплачених сум - відмовити та з урахуванням частини 2 ст. 382 КАС встановити новий строк для виконання судового рішення у вказаній частині - протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили даною ухвалою.
Керуючись статтями 243, 248, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.05.2021 №1000-0902-7/47662 про виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 по справі №П320/672/20 - відмовити.
Встановити для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області новий строк для надання звіту про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 по справі №П320/672/20 - протягом тридцяти днів з дня набрання даною ухвалою законної сили.
Копію ухвали надіслати учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панченко Н.Д.