про залишення позовної заяви без руху
18 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/18488/21
категорія 112030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Семенюк М.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського обласного центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
встановив:
Позивач 13.07.2021 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо невиплати частини недоотриманої щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначається, що про порушення своїх прав дізнався в червні 2021 року з відповіді відповідача; вважав, що його позов неможливо буде розглянути до вирішення справи № 440/2722/20.
Вирішуючи питання щодо строків звернення до суду, слід зазначити, що відповідно до позову, позивач оскаржує дії відповідача щодо невиплати йому щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у повному розмірі, передбаченому Законом України «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в той час як з позовом звернувся 13.07.2021, тобто з пропуском встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що ніяким законом не встановлені інші, ніж шість місяців, строки звернення до суду з адміністративним позовом у зв'язку із порушенням права особи внаслідок невиплати (виплати не в повному розмірі) вказаної допомоги.
Відповідно до Закону України «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказана допомога виплачується щорічно до 5 травня.
Пунктом 4 Постанови КМ України від 19 лютого 2020 р. № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”" встановлено, що особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” відповідний статус до 5 травня 2020 р. включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня 2020 року.
Тобто законодавством передбачена можливість досудового вирішення питання щодо не отриманої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік шляхом звернення за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації до 30 вересня 2020 року.
Позивач доказів такого звернення до 30 вересня 2020 року суду не надав. Тим більш, що з 30.09.2020 до моменту звернення до суду з даним позовом пройшло понад шість місяців.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, згідно яких для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів; позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду; в той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач вказує, що грошова допомога до 5 травня за 2020 рік була виплачена йому не в повному розмірі, передбаченому Законом України «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримала до 5 травня 2020 року. Відтак, отримання особою листа від органу соціального захисту населення у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Позивач пов'язує порушення своїх прав з виплатою вказаної допомоги не в повному розмірі, в якому відповідач повинен був сплачувати її у зв'язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 27.02.2020 №3-р/2020. Вказане рішення було вчасно опубліковано і особа могла з ним ознайомитись.
Отримавши грошову допомогу до 5 травня 2020 року, позивач вже повинен був знати, що вона виплачена не в повному розмірі.
Розгляд судом справи № 440/2722/20, по якій позивач не був учасником справи, ніяким чином не перешкоджав йому звернутися з даним позовом до суду.
Позивачем у заяві про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Таким чином, враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, в заяві не зазначені підстави пропуску звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними, суд на підставі п. 1 ст. 123 КАС України залишає позов без руху для подання заяви про поновлення строку з зазначенням інших причин пропуску строку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву залишити без руху.
Протягом десяти днів з дня вручення ухвали позивач має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до суду, вказавши інші підстави для поновлення строку та додавши докази поважності причин його пропуску.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя М.М. Семенюк