19 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/8212/21
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 з 18.06.1982 по 01.02.1991 в Холодногірській виправній колонії №18, з 05.12.2018 по 01.08.2019 у ФОП ОСОБА_2 , з 05.11.2019 по 28.02.2020 у ФОП ОСОБА_3 до загального трудового (страхового) стажу для призначення пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 18.06.1982 по 01.02.1991 в Холодногірській виправній колонії №18, з 05.12.2018 по 01.08.2019 у ФОП ОСОБА_2 , з 05.11.2019 по 28.02.2020 у ФОП ОСОБА_3 до загального трудового (страхового) стажу для призначення пенсії за віком.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач вважає, що у період, коли він відбував покарання, діяло законодавство колишнього Союзу радянських соціалістичних республік. Зокрема, постановою Ради Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972 "Про затвердження положення про порядок призначення й виплати державних пенсій" передбачалося, що підтвердженням стажу роботи були трудова книжка, довідки з місця роботи. Жодних вимог щодо підтвердження стажу роботи довідками про сплату страхових внесків у Пенсійний фонд чинним на той час законодавством не передбачалося.
Ухвалою суду від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що на даний час страховий стаж позивача складає 16 років 6 місяців та 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Зазначає, що у Головного управління немає підстав для врахування періоду роботи з 18.06.1982 по 01.02.1991 до трудового стажу позивача, зважаючи на відсутність відомостей про сплату страхових внесків з доходу позивача для призначення пенсії за віком, а тому вважає, що дії Управління щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є правомірними.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Відповідачем листом від 03.03.2021 роз'яснено позивачу, що період роботи ОСОБА_1 у місцях позбавлення волі до 01.01.2004 може бути врахований до страхового стажу лише при умові сплати страхових внесків. Періоди роботи з 01.01.2004 враховуються до страхового стажу за даними системи персоніфікованого обліку відповідно до сплачених страхових внесків.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:
1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами ПФ відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23.12.1970, який діяв на час відбування кримінального покарання позивачем та зупинив свою дію з 01.01.2004, передбачено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується.
Відповідно до частин 2, 4 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії після звільнення за умови сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що достатньою та необхідною правовою підставою для зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні йому пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі є наявність сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата страхових внесків протягом такого періоду.
Згідно з довідкою Холодногірської виправної колонії №18 від 24.07.2012 ОСОБА_1 за час відбування покарання в Холодногірській виправній колонії №18 з 18.06.1982 по 01.02.1991 був працевлаштований. Страхові внески не утримувалися і до Пенсійного фонду не перераховувалися.
Враховуючи те, що за період залучення позивача до роботи під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі в Холодногірській виправній колонії №18 з 18.06.1982 по 01.02.1991 страхові внески не сплачувались, відповідач обґрунтовано відмовив у зарахуванні цього періоду до страхового стажу позивача.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 у справі № 211/3009/17 та від 11.12.2018 у справі №326/1422/16-а.
Отже, зважаючи на викладене правове регулювання спірних правовідносин, а також враховуючи докази, надані учасниками спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 05.12.2018 по 01.08.2019 у ФОП ОСОБА_2 та період роботи з 05.11.2019 по 28.02.2020 у ФОП ОСОБА_3 до загального трудового (страхового) стажу для призначення пенсії за віком, суд зазначає таке.
Період роботи позивача з 05.12.2018 по 01.08.2019 у ФОП ОСОБА_2 та з 05.11.2019 по 28.02.2020 у ФОП ОСОБА_3 зараховано до його страхового стажу за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, що підтверджується розрахунком стажу позивача від 15.06.2021.
Отже, враховуючи те, що відповідачем зараховано ОСОБА_1 ці періоди до його страхового стажу для призначення пенсії за віком, підстав для задоволення цієї позовної вимоги також немає.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.139-143 КАС України відсутні підстави для відшкодування судових витрат позивача по даній справі.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 19.08.2021.
Суддя Н.М. Майстренко