18 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/7821/21
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держтеокадастру у Житомирській області від 01.04.2021 №139-к "Про звільнення державних службовців Відділу в Новоград-Волинському районі", яким звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу в Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з 02.04.2021 у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу в Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову зазначає, що вона була незаконно звільнена з роботи, оскільки жодної ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не відбулося, а тому вважає, що суд має всі підстави для визнання незаконним наказу про її звільнення з посади та прийняття рішення про поновлення її на роботі з дати звільнення.
Ухвалою суду від 05.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що Держгеокадастром з метою забезпечення процесу ліквідації територіальних органів, в тому числі й Головним управлінням, здійснено ряд заходів з цього приводу - затверджено відповідні плани заходів щодо ліквідації територіальних органів Держгеокадастру, утворено комісію Держгеокадастру з контролю за виконанням Плану заходів по ліквідації, утворено відповідні комісії з ліквідації в кожному територіальному підрозділі, про що як Держгеокадастром, так і Головним управлінням у межах наданих повноважень прийнято відповідні рішення. Вважає, що наказ Головного управління про звільнення позивача виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що після ліквідації Головного управління Держгеокадастру повинні були утворитись нові територіальні органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Останнє свідчить про відсутність юридичного факту ліквідації та змін в організації виробництва і праці, які є підставою для звільнення працівника. При цьому нова структура та штатний розпис відділу в Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області на момент її звільнення та на даний час затверджені не були, а відтак є чинними у редакції, що передувала звільненню, і її посада є вакантною. Функції органу, в якому вона працювала, не припинені, у зв'язку з чим деяких працівників одразу після звільнення повернули шляхом внесення змін до наказів, зокрема, до відділів в Коростенському, Хорошівському районах. Сама ліквідація Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не відбулася, жодного штатного працівника не звільнено, хоч вони також підписували попередження про майбутнє звільнення навіть на день раніше, ніж працівники районних відділів.
Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2021 позивач була ознайомлена із попередженням про наступне звільнення із займаної посади головного спеціаліста Відділу у Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області; строк дії попередження становить 30 календарних днів з моменту ознайомлення із ним. У попередженні вказано, що відповідно до статті 87 Закону України "Про державну службу", постанов Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру" та від 20.10.2011 №1074 "Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади", наказу Держгеокадастру від 24.11.2020 №504 "Про ліквідацію та утворення територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру", наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 01.12.2020 №2-лк "Про затвердження Плану заходів та визначення місця роботи Комісії з ліквідації" Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області ліквідується як юридична особа публічного права.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 01.04.2021 №139-к "Про звільнення державних службовців Відділу у Новоград-Волинському районі" ОСОБА_1 з 02.04.2021 звільнено із займаної посади у зв'язку із ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".
Позивач вважає, що дане звільнення є незаконним та таким, що порушує її конституційне право на працю, а також трудові гарантії її як працівника.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), якщо інше не передбачено законом (ч. 2 ст. 5 Закону №889-VIII).
Безспірно, у розумінні вимог п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Як зазначено в пункті 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII, ліквідація державного органу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законами, а саме Законом України "Про центральні органи виконавчої влади", де, крім іншого, у статті 5 визначені повноваження Уряду щодо реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади, її територіальних підрозділів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" прийнято рішення ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком, зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.
На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру видано наказ від 24.11.2020 №504 "Про ліквідацію та утворення територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру" та наказ від 24.11.2020 №505 "Про затвердження Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру".
Як зазначено в ч. 1 ст. 4 Закону №889-VIII, державна служба здійснюється з дотриманням принципу верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави та забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.
За приписами статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з статтею 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Зазначене свідчить, що процедура вивільнення державних службовців з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу чи його реорганізації, регулюється законодавством про працю, зокрема, КЗпП України.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №816/979/17 (провадження №К/9901/3920/17) і в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України він підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права для спірних правовідносин у даній справі.
У зв'язку з цим суд враховує, що за приписами статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).
При цьому у частині 2 статті 40 Кодексу законів про працю України прямо передбачено, що таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до вимог частини 3 статті 87 Закону №889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 87 Закону №889-VIII у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини 1 цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
Досліджуючи наявність правових підстав для звільнення позивача відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", якими є ліквідація державного органу, судом встановлено, що рішення про ліквідацію територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру прийняв Кабінет Міністрів України 16.11.2020.
У той же час, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 №301 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" відмінено рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком, зокрема, Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області. Одночасно визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру".
Таким чином, судом з'ясовано, що було розпочато процедуру ліквідації Головного управління Держгеокадастру Житомирській області, у зв'язку з чим позивача повідомлено про майбутнє звільнення та звільнено з роботи. Однак, після звільнення позивача з роботи ліквідація територіального органу скасована. Станом на час розгляду справи Головне управління Держгеокадастру Житомирській області не ліквідоване та не перебуває у стані припинення, що не заперечується відповідачем.
У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Досліджений судом новий штатний розпис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на 2021 рік, затверджений станом 11.06.2021, так само як і штатний розпис цього управління, затверджений у січні 2021 року, передбачає у своїй структурі структурний підрозділ у Новоград-Волинському районі з посадами головного спеціаліста. Відтак, суду не доведено і того, що посада позивача була скорочена та фактично відбулося скорочення чисельності або штату працівників.
За обставин, які склались у даній справі, ліквідація юридичної особи - Головного управління Держгеокадастру Житомирській області та відповідно його структурних підрозділів - була розпочата, однак фактично не відбулася, а тому звільнення позивача саме з посиланням на факт ліквідації Головного управління Держгеокадастру Житомирській області є протиправним.
Враховуючи наведене, наказ відповідача від 01.04.2021 №139-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу у Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 02.04.2021 у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", є протиправним та підлягає до скасування.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині 1 статті 235 та статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Оскільки наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 01.04.2021 №139-к позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу у Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 02.04.2021, суд вважає, що позивача слід поновити на роботі на її посаді з 03.04.2021.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 7 ст. 235 Кодексу рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймаючи рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За приписами ч. 2 ст. 235 КЗзП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Відповідно до абз. 3 п. 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Крім того, відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.
Від відповідача надійшла довідка, відповідно до якої середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення складає 409,58 грн. Вказана сума сторонами не заперечується.
Як встановлено у ході розгляду справи, тривалість вимушеного прогулу до дня постановлення рішення у справі за період з 03.04.2021 по 18.08.2021 становить 93 робочих дні. Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 38090,94 грн.
Відповідно до положень ст. 371 КАС України судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та нарахування і виплати суми середнього грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Підстави, передбачені вимогами ст.ст. 139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі, відсутні.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держтеокадастру у Житомирській області від 01.04.2021 №139-к "Про звільнення державних службовців Відділу в Новоград-Волинському районі", яким звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу в Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 02.04.2021 у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру Житомирській області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу в Новоград-Волинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з 03.04.2021.
Стягнути з Головного управління Держтеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.04.2021 по 18.08.2021 у сумі 38090,94 грн.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та нарахування і виплати суми середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 18.08.2021.
Суддя Н.М. Майстренко