Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 серпня 2021 р. Справа№200/7775/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ: 41336065, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 6 464,00 грн.;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити не виплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 6 464,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є учасником війни та має статус ветерана війни, отже має право на нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня кожного року у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України «По статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року по справі №3-р/2020.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 09.07.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Міністерства соціальної політики України.
Ухвалою суду від 09.08.2021 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності у відмові нарахувати недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, а саме у розмірі 6 464,00 грн. та зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену грошову допомогу.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов, за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що виплата допомоги до 5 травня у 2021 році проводилася на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги…» від 08.04.2021 року № 325. Вказаною постановою передбачена виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році для учасника війни в розмірі 612,00 грн.
Відповідачем зазначено, що в межах своїх повноважень було вжито заходи щодо нарахування та здійснення виплати допомоги позивачу в розмірах, визначених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25.12.1998 року №367-XIV (612,00 грн. виплачено в квітні 2021 року + 4695,00 грн. донарахованого відповідно до рішення департаменту №02.3.18-3314 від 14.07.2021 року з урахуванням висновків Конституційного суду України від 27.02.2020 по справі №3-р/2020 = 5307,00 грн., що відповідає розміру 3 мінімальних пенсій за віком).
Відповідно до статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є ветераном війни - учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
14.05.2021 позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради із заявою провести перерахунок та виплату невиплаченої частини одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня позивачу станом на 01.01.2021 року у розмірі 4 мінімальних пенсій за віком.
Листом від 20.05.2021 року №Т-3540-14-1.1 Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради повідомив позивача про те, що на підставі списків від 21.04.2021 року №429-ДСК, наданих обласним територіальним центром комплектування соціальної підтримки позивачу було нарахована допомога, як учаснику війни у розмірі 612,00 грн.
Рішенням Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 14.07.2021 року №02.3.18-3314 ОСОБА_1 здійснено нарахування щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми, в розмірі 4695,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із преамбулою Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
01.01.1999 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV (далі - Закон № 367-ХІV), яким статтю 14 Закону №3551-ХІІ доповнено частиною такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом б підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007» № 107-VI (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 14 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом б підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 14 Закону № 3551-ХІІ застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3551-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним Кодексом України (далі - БК України).
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин розділ VI Прикінцеві та перехідні положення БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 №3-р/2-2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 відновлено дію частини четвертої статті 14 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові № 325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-ХІІ, учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 612 гривень (підпункт 1 пункту 1 Постанови № 112), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною четвертою статті 14 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-ХІІ та Постанова № 325.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам війни у 2021 році необхідно застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися учасникам війни у розмірі, встановленому частиною четвертою статті 14 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком. Тобто, з 27.02.2020 позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як для учасника війни - три мінімальних пенсій за віком.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 та постанові Великої Падати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 за позовом до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, та в силу приписів частини п'ятої статті 242, частини третьої статті 291 КАС України враховуються при ухваленні рішення у даній типовій справі.
Крім того, у вказаних судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 також зазначено, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Кечко проти України, заява № 63134/00).
При цьому, у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20 наведені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: (а) особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені статтею 13 Закону № 3551-ХІІ; (б) відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат); (в) предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
Отже, дана справа відповідає ознакам типової та при її розгляді підлягають врахуванню правові висновки Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20.
При цьому, суд звертає увагу, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися учасникам війни у розмірі, встановленому частиною четвертою статті 14 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, а не чотирьох, як просить позивач.
Відтак суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком та зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ: 41336065, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш