Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 серпня 2021 р. Справа№200/6015/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), у якому просила суд:
- визнати дії відповідача, щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачу починаючи з 01.06.2018 року, протиправними;
- зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу починаючи з 01.06.2018 року на рахунок уповноваженого позивачем банку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером за віком і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області.
Позивач зазначив, що не є внутрішньо переміщеною особою та ніколи не звертався особисто із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Позивач вважає, що їй безпідставно припинена виплата пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, оскільки Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, однак на час припинення виплати пенсії не існувало таких підстав.
Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати пенсії з 01.06.2018 року протиправними та такими, що порушують вимоги Конституції України та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Торецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області з 01.09.2014 року як внутрішньо переміщена особа.
Вказує, що виплата пенсії позивачу не проводилась у зв'язку з тим, що вона не надала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 05.04.2018 року по справі № 225/4744/17 виплату пенсії ОСОБА_1 , поновлено.
Проте, з 01.06.2018 року виплату пенсії гр. ОСОБА_1 було припинено, оскільки нею не надані до управління довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та відсутні реквізити розрахункового рахунку, відкритому у ДОУ АТ «Ощадбанк».
Відповідач вказує, що отримання позивачем пенсійних виплат можливе лише через рахунки та мережу установ і пристроїв ПАТ “Державний ощадний банк України”.
Посилаючись на Закон України від 20.10.2014 року №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постановами Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в реакції чинній на дату припинення виплати пенсії позивачу), від 18.02.2016 року № 136 «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування» вказує, що реалізація права на отримання пенсійних виплат пов'язана з фактом реєстрації пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідно довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України. З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім цього, відповідач вказав на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/6015/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року розгляд справи № 200/6217/21 вирішено питання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 липня 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року закрито підготовче провадження у справі № 200/6217/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 серпня 2021 року.
Представники сторін у судове засідання, призначене на 03 серпня 2021 року не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представник позивача надала клопотання про проведення судового засідання без її участі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на те, що позивач, представник позивача та представник відповідача у судове засідання не з'явились, приймаючи до уваги клопотання предстаника позивача про розгляд справи без її участі, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 27-29).
Відповідач, Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42170475, місцезнаходження: вул. Маяковського, буд. 2а, м. Торецьк, Донецька область, 85200 є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
06 червня 2017 року позивач звернулась до УПФУ в м. Джержинську Донецької області із заявою про виплату пенсії, відповідно до якої просила, запросити пенсійну справу з управління Пенсійного фонду України Ленінського району м. Донецьк, а також просила виплачувати пенсію за фактичним місцем проживання (а.с. 65).
Відповідно до розпорядження УПФУ в м. Джержинську Донецької області № 5350 від 03.07.2017 року, ОСОБА_1 продовжено виплату попередньо призначеної пенсії з 01 вересня 2014 року (а.с. 67).
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 року №821 “Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України”, наказу Пенсійного фонду України від 14.11.2017 року №227 “Про заходи у зв'язку із реорганізацією деяких територіальних органів Фонду”, проведено реорганізацію територіальних органів Пенсійного фонду України.
Наказом головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.11.2017 року №499 проведено реорганізацію територіальних органів Пенсійного фонду України в Донецькій області. Згідно додатку 1 до наказу головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.11.2017 року №499 управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м. Авдіїївці Донецької області реорганізувалось шляхом злиття, внаслідок чого утворилось Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Згідно довідки відповідача “Про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії” судом встановлено, що позивачу з 01 червня 2018 року пенсія нараховувалась, проте виплата не здійснювалась. Виплата поточної пенсії позивачу не проводилась (а.с. 66).
Відповідач факт припинення виплати пенсії позивачу з 01 червня 2018 року не заперечує.
24 лютого 2021 року позивач звернулась через ДУ «Урядовий контактний центр» до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з письмовим зверненням з приводу припинення їй виплати пенсії (а.с. 19).
На звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом № 2737-1959/С-02/8-0500/21 від 24.03.2021 року повідомило, що за інформацією наданою Торецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (далі - управління) 06.06.2017 року ОСОБА_1 звернулась до управління із заявою про переведення виплати пенсії за фактичним місцем проживання.
Статтею 1 Законом України від 20.10.2014 № 1706 (далі - Закон 1706) «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Статтею 4 Закону 1706 «Облік внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова № 637) призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 № 509.
Таким чином, особа, яка прописалась на території, підконтрольній Українській владі після початку антитерористичної операції, вважається внутрішньо переміщеною особою.
Враховуючи означене, пенсійну справу ОСОБА_1 управлінням взято на облік з 01.09.2014 року, але виплату пенсії не розпочато у зв'язку з відсутністю довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Вказано, що 13.04.2018 року до управління надійшло рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 05.04.2018 року по справі № 225/4744/17 (далі - Рішення суду) яким зобов'язано управління поновити пенсійні виплати.
На виконання вищезазначеного рішення суду, управлінням, у травні 2018 року ОСОБА_1 виплачено пенсію з листопада 2014 року по травень 2018 року на рахунок відкритий в АТ «Укрсоцбанк».
Також зазначено, що відповідно до п. 1 Постанови № 637, виплата пенсій, що призначені внутрішньо переміщеним особам, проводиться через рахунки та мережу установі пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, управлінням призупинено ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.06.2018 року, оскільки у пакеті наданих до управління документів відсутні реквізити розрахункового рахунку, відкритого в ДОУ АТ «Ощадбанк».
Вказано, що за поновленням виплати по теперішній час ОСОБА_1 не зверталась.
Для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутись до управління з заявою про поновлення виплати пенсії, актуальною довідкою внутрішньо переміщеної особи та реквізитами розрахункового рахунку відкритому в ДОУ АТ «Ощадбанк».
Було повідомлено, що відповідно до пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійний фонд України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року № 40/26485 (а.с. 20-21).
З відзиву на позов та листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 2737-1959/С-02/8-0500/21 від 24.03.2021 року судом встановлено, що після набрання законної сили рішеннями Дзержинського міського суду від 05.04.2018 року № 225/4744/17 виплату пенсії ОСОБА_1 було поновлено, проте, з 01.06.2018 року виплату пенсії позивачу було знову призупинено відповідачем, без прийняття будь-яких рішень про це, однак, з інших причин (у зв'язку з відсутністю рахунку в ДОУ АТ “Ощадбанк” та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Згідно статті 1 Конституції Україна є соціальною та правовою державою.
За приписами частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Судом враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається міст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 46 Закону №1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час:
- нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії;
- нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.
Крім того, суд зазначає, що постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 05 квітня 2018 року (що набрала законної сили 14 травня 2018 року) адміністративний позов було задоволено.
Право на пенсію та її одержання в Україні не може пов'язуватися з місцем проживання людини.
Правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства.
Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 у справі № 805/402/18.
Щодо останньої підстави для невиплати відповідачем пенсії позивачу, визначеної як “ у зв'язку з відсутністю у позивача рахунку в ДОУ АТ “Ощадбанк”, суд зазначає про таке.
Відповідно до п.п. 1-2 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 1999 року № 1596 (далі - Порядок № 1596) цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.
Уповноваженими банками є банки, визначені переможцями конкурсу на право виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ через поточні рахунки відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1231 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 662).
Згідно пункту 6 Порядку № 1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Проте, пункт 11 вказаного Положення встановлює, що одержувачі, крім внутрішньо переміщених осіб, можуть у будь-який час змінити уповноважений банк, подавши заяву до відповідного уповноваженого банку згідно з пунктом 10 цього Порядку.
Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (далі - Постанова КМУ № 509), уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.
Посилання відповідача на те, що позивач зареєструвала місце свого проживання на території, підконтрольній Уряду України, в умовах Антитерористичної операції, вона вважається внутрішньо переміщеною особою, а тому на неї розповсюджуються вимоги законодавства як до внутрішньо переміщеної особи, а саме: перевірка фактичного місця проживання та отримання пенсійних виплат через банківську установу АТ “Ощадбанк”, є безпідставним та не грунтуються на нормах закону, з огляду на таке.
Порядок отримання та втрати статусу внутрішньо переміщеної особи врегульовано Законом України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб”.
Так, згідно ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та статусу внутрішньо переміщеної особи, відповідно, така особа звертається із заявою до компетентного органу соціального захисту населення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно і скасування статусу внутрішньо переміщеної особи, є заява особи про відмову.
Таким чином, отримання та втрата статусу внутрішньо переміщеної особи є добровільним правом кожного громадянина, сам лише факт проживання на відповідних територіях, без волевиявлення особи на отримання відповідного статусу, не надає громадянину статусу внутрішньо переміщеної особи автоматично.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи у порядку.
Крім цього, згідно Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486 основними завданнями територіального органу Пенсійного фонду є призначення, (перерахунок) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Отже, скасування статусу внутрішньо переміщеної особи, як і його встановлення до повноважень Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області не відноситься.
Згідно з частиною другої статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Суд звертає увагу відповідача на те, що до спірних правовідносин не підлягало застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, як Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.
Суд зазначає, що протиправне застосування відповідачем для виплати позивачу пенсії та заборгованості з пенсії положень підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, до яких позивач не відноситься, порушує права позивача, оскільки внутрішньо переміщеним особам в Україні заборгованість з пенсії, станом на момент розгляду даної справи, фактично не виплачується, через неприйняття Кабінетом Міністрів України відповідного порядку, який повинен врегулювати такі виплати.
Відповідачем не надано суду рішення органу Пенсійного фонду про припинення пенсійних виплат позивачу саме з тих підстав, що у нього не відкрито рахунку в установі АТ “Ощадбанк”.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначені статтею 49 Закону № 1058.
Згідно вказаної норми виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, вказана норма не містить такої підстави для припинення виплати пенсії, як відсутність у пенсіонера рахунку в АТ “Ощадбанк”.
Відсутність обставин, вказаних у п. п. 1-4 ч.1 ст. 49 Закону № 1058 щодо позивача відповідачем не заперечується.
Суд зазначає, що враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
За правилами частини 2 статті 49 цього Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Пунктом 2.9 цього ж Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи чи відсутність рахунку в АТ “Ощадбанк”.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо припинення з 01 червня 2018 року нарахування та виплати пенсії.
Суд зазначає, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
Доказів прийняття рішень про припинення виплати пенсії позивачу чи вчинення саме активних дій щодо припинення виплат суду не надано.
У даних спірних правовідносинах мали місце не дії відповідача а його бездіяльність, у формі невиплати позивачу заборгованості з пенсії.
Крім того, з довідки відповідача “Про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії” судом встановлено, що позивачу з 01 червня 2018 року пенсія нараховувалась, проте виплата не здійснювалась.
Враховуючи викладене позовні вимоги у частині вимог про зобов'язання відповідача поновити нарахування пенсії з 01 червня 2018 року - задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату пенсії на рахунок уповноваженого позивачем банку, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідно до роздрукованого витягу «Картки реквизитів для проведення операції поповнення карткового рахунку» ОСОБА_1 ", позивач має рахунок НОМЕР_3 (МФО 335106, Код отримувача 1896300506), відкритий в установі ПАТ “Державний ощадний банк України” (а.с. 24).
Відповідно до п.1 ч.6 ст. 244 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити адміністративний позов частково, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01 червня 2018 року, а також зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 01 червня 2018 року та виплатити позивачу заборгованість, яка утворилась з 01 червня 2018 року, шляхом перерахування відповідних сум на її поточний рахунок, відкритий у Донецькому обласному управлінні АТ “Ощадбанк” ( НОМЕР_3 , МФО 335106, Код отримувача 1896300506).
Стосовно строків звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає про таке.
Відповідно до частин 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України дійсно встановлено шестимісячний загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав.
Однак, частиною 2 статті 46 Закону 3 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Приймаючи до уваги вказану норму закону та те, що бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу у спірний період судом визнано протиправною, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
У позовній заяві позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення у даній справі.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у вигляді подання суду відповідного звіту є правом, а не обов'язком суду.
Судове рішення, відповідно до Конституції України, є обов'язковим до виконання.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати у місячний строк звіт про виконання про виконання судового рішення, відповідно до ст. 382 КАС України.
Приписами п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, дане рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до прийняття рішення у справі.
Нормами частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі, судові витрати позивачем не оплачені.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Врахувавши висновки Верховного суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18-а (провадження № Пз/9901/20/18), керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, Законами України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та “Про судовий збір”, статтями 2, 9, 77, 133, 139, 241-246, 262, 263, 291, 371, 382 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати позивачу ОСОБА_1 з 01 червня 2018 року.
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, місцезнаходження: вул. Маяковського, буд. 2а, м. Торецьк, Донецька область, 85200) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01 червня 2018 року та виплатити ОСОБА_1 заборгованість, яка утворилась з 01 червня 2018 року, шляхом перерахування відповідних сум на її поточний рахунок, відкритий у Донецькому обласному управлінні АТ “Ощадбанк” (UA 513351060000026202506237852, МФО 335106, Код отримувача 1896300506).
Стягнути на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, місцезнаходження: вул. Маяковського, буд. 2а, м. Торецьк, Донецька область, 85200).
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
У частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.
Повне судове рішення складене 19 серпня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч