Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 серпня 2021 р. Справа№200/8534/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просила:
- визнати протиправними дії у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року у розмірі 60% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області № 04-481-20 від 30.06.2020 року без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум з 19.02.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням суду в 2017 році їй було встановлено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 90% суддівської винагороди. В подальшому відповідача було зобов'язано здійснити перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області № 04-481-20 від 30.06.2020 року. Відповідач зробив перерахунок, при цьому змінивши відсоткове значення з 90% на 60% суддівської винагороди. Позивач вважає, що це суперечить приписам законодавства, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повній рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Дана норма є чинною, неконституційною не визнавалась, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29.08.2017 року у справі № 243/5236/17 задоволено позов ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області та, зокрема, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітку працюючого судді. Рішення набрало законної сили згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 року та виконано відповідачем.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року у справі № 200/7662/20-а задоволено позов ОСОБА_1 та зобов'язано Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецької області від 30 червня 2020 року №04-481-20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. Згідно ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2020 року рішення набрало законної сили.
Як вбачається з рішень Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та відповіді на звернення від 10.02.2021 року в лютому 2021 року пенсійний орган при виконанні рішення суду розрахував суму довічного грошового утримання судді в розмірі 50% суддівської винагороди. Тобто з урахуванням стажу позивача як судді 25 років відсоток щомісячного довічного грошового утримання складає 60%.
Вважаючи, такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII), згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
У свою чергу, відповідно до статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Зокрема, пунктом 25 розділу XII Закону №1402-VIII було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, вказаний пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнаний неконституційним.
Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, починаючи з 19.02.2020 в законодавстві України відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону №1402-VIII.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що за таких обставин, на спірні правовідносини розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402-VIII.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 25 років.
Враховуючи вищенаведене та вимоги статті 142 Закону №1402-VIII, пенсійним органом проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 60 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, суд зазначає, що для застосування розміру 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який просить позивач, немає підстав, оскільки розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон № 2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу.
Частина третя статті 142 Закону № 1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України не конституційною.
Отже, до спірних правовідносин мають застосовуватись норми одного Закону №1402-VIII, а не вибірково з різних законів.
Вищевикладене ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, викладених у пункті 16 Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, де суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що пенсійний орган при здійсненні перерахунку і визначенні відсотку, з якого має розраховуватися довічне грошове утримання ОСОБА_1 діяв у відповідності до приписів законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відстуні.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш