іменем України
19 серпня 2021 року
м. Харків
справа № 643/16852/13
провадження № 22-ц/818/3933/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря - Гришиної А.О.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року в складі судді Семенова Я.Ю.,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на незаконні дії та неправомірну бездіяльність державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), заінтересована особа - ОСОБА_2 , в якій просив:
- зобов'язати старшого державного виконавця Московського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в провадженні якого перебуває виконавче провадження № 42498482 за виконавчим листом № 643/16852/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором позики в розмірі 326 114, 40 грн, 3% річних в розмірі 24 202,80 грн та судового збору в розмірі 3 475, 41 грн, направити оригінал виконавчого листа № 643/16852/13-ц, виданого 03 березня 2014 року Московським районним судом м. Харкова;
- зобов'язати старшого державного виконавця Московського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Харків), в провадженні якого знаходиться виконавче провадження № 42498482, звернутись до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа № 643/16852/13-ц, виданого 03 березня 2014 року Московським районним судом м. Харкова;
- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Московського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ісаєвої Єлизавети Андріївни від 03 березня 2021 року в рамках виконавчого провадження № 42498482 про повернення виконавчого документа стягувачу за вказаним виконавчим листом;
- визнати неправомірною діяльність державного виконавця Московського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в провадженні якого знаходиться виконавче провадження № 42498482, щодо невиконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року у цивільній справі № 643/16852/13-ц;
- зобов'язати державного виконавця Московського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в провадженні якого знаходиться виконавче провадження № 42498482, невідкладно фактично належним чином в повному обсязі виконати рішення Московського районного суду м. від 11 грудня 2013 року у цивільній справі № 643/16852/13-ц;
- винести окрему ухвалу, якою направити до органів прокуратури частину матеріалів цієї справи, достатню для внесення інформації про злочин державного виконавця Московського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в провадженні якого знаходилося виконавче провадження № 42498482, в ЄРДР та подальшого притягнення його до кримінальної відповідальності за бездіяльність, відповідно до частини другої статті 382 Кримінального кодексу України;
- стягнути з Московського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені судові витрати на правову допомогу в розмірі 2 560,00 грн.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року скаргу та додані до неї матеріали повернуто заявнику без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаргу подано з порушенням вимог абзацу 2 частини другої статті 183 ЦПК України, якою врегулювано порядок звернення зі скаргою, вимоги до оформлення щодо її форми і змісту, передбачено процесуальні наслідки недотримання заявником цих вимог, а саме - скарга не містить відомостей про її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
27 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про повернення його скарги без розгляду через порушення частини другої статті 183 ЦПК України є помилковим, оскільки скарга відповідає вимогам статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлений вичерпний перелік вимог, яким повинна відповідати скарга, подана на стадії виконання судового рішення. Зазначив, що вимоги частини другої статті 183 Розділу 2 «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті. Крім того, суд першої інстанції при постановленні ухвали не врахував практику Європейського суду з прав людини.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що на виконанні старшого державного виконавця Московського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавче провадження № 42498482 за виконавчим листом № 643/16852/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором позики - 326 114, 40 грн, 3 % річних в розмірі 24 202,80 грн та судовий збір в розмірі 3 475, 41 грн
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).
Разом із тим, розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
У частині першій статті 446 ЦПК України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Згідно з статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз'яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Повертаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходячи з того, що до матеріалів скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця не долучені докази на підтвердження надіслання її іншим учасникам справи, застосував вимоги частини другої статті 183 ЦПК України.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що частиною другою статті 183 § 2 «Заяви з процесуальних питань» глави 1 Розділу 3 «Позовне провадження» ЦПК України регулюються загальні вимоги щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, які подаються виключно з процесуальних питань при розгляді справ позовного провадження, в тому числі на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Однак, вказана процесуальна норма не стосується та не регулює питання подачі саме скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.
Вказані процесуальні правовідносини регулюються Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ.
Отже до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 569/13154/20 (провадження № 61-15520св20); від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20 (провадження № 61-15478св20), від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц (провадження № 61-1124св21), від 21 квітня 2021 року в справі 713/1972/20 (провадження № 61-2247св21).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення заявнику скарги, якою оскаржуються дії державного виконавця при виконанні виконавчого листа, на підставі частини другої статті 183 ЦПК України.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права (пункт 4 частини першої статті 379 ЦПК України).
З огляду на викладене, ухвала Московського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року підлягає скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 175, 185, 367, ч. 2 ст. 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року - скасувати, справу повернути для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 19 серпня 2021 року.
Головуючий А.В. Котелевець
Судді О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук