Апеляційне провадження № 11-сс/818/1345/21 Доповідач: ОСОБА_1
Справа № 642/3473/21 Слідчий суддя: ОСОБА_2
№ 1-кс/642/1908/21
Категорія: у порядку КПК України
16 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 01.07.2021 про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42020220000000537 від 17.11.2020, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 01.07.2021 клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_10 , погоджене прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження, зокрема, для проведення процесуальних дій;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
В іншій частині вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_10 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42020220000000537 від 17.11.2020, за частиною 3 статті 368 КК України про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
При внесенні застави визначити необхідність виконання підозрюваним наступних обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, зокрема: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із м.Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину та іншими особами, визначеними слідчим чи прокурором; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі, фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Зокрема, зазначає, що слідчим суддею не враховано обставини передбачені статтею 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, враховуючи, що за вчинення вказаного кримінального правопорушення, передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, а вказаний злочин віднесений відповідно ст.12 КК України до категорії тяжких злочинів. Той факт, що у разі засудження за вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_7 , як основне покарання, судом може бути застосоване лише покарання у виді позбавленні волі, сам по собі є одним з ризиків, який може свідчити про неналежну процесуальну поведінку підозрюваного, у майбутньому та у зв'язку з чим ОСОБА_7 може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Крім того, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, який вчинив будучи співробітником правоохоронного органу, основне завдання якого запобігати правопорушенням. Вчиняючи правопорушення, ОСОБА_7 порушив присягу поліцейського та основоположні принципи правоохоронної діяльності. Також ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину з використанням своїх службових повноважень, які надані йому державою для захисту інтересів суспільства. Однак, він використав їх у власних інтересах, в протиправних цілях. Тож вказані обставини в сукупності дають підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 може продовжити вчиняти інші злочини.
ОСОБА_7 працює у правоохоронних органах, тож він обізнаний про методи та способи ведення досудового розслідування, а отже, розуміючи подальший процес досудового розслідування, може переховуватись від органів досудового розслідуваний чи суду.
Зауважує, що ОСОБА_7 є працівником правоохоронного органу, а отже ця обставина становить окремий ризик щодо його можливості впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження. Так, будучи на посаді поліцейського ОСОБА_7 представляє інтереси держави та користується її авторитетом, що обумовлює його можливість шляхом обману та корупційних зв'язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. Також встановлено, що більшість свідків у кримінальному провадженні, у яких ОСОБА_7 разом з іншими співучасниками вимагав грошові кошти, є наркозалежними особами, особами з низьким соціальним статусом, в силу чого вони є уразливими особами та можуть піддаватися впливу. У зв'язку з цим, ОСОБА_7 , користуючись наданими йому повноваженнями, своїм службовим становищем, шляхом підкупу, погроз або інших активних дій може здійснити вплив на вищезазначених осіб з метою надання ними неправдивих показань.
Також зазначає, що ОСОБА_7 не має хронічних або важких захворювань, має соціальні родинні зв'язки, має закордонний паспорт, що в сукупності з його фінансовим становищем дає підстави вважати, що розуміючи можливе призначене йому покарання, він може вчинити дії спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни, а отже може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий корупційний злочин, особою, яка усвідомлювала протиправність своїх дій, маючи владні повноваження, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків, а також враховуючи, що вчинене ним кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності та хабарництва, зважаючи на суспільно-політичну ситуацію в державі - необхідність боротьби з корупцією, є необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя виходив з тих обставин, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі без можливості застосування статті 75 КК України з конфіскацією майна. При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_7 , розуміючи можливість призначеного йому покарання може вчиняти дії спрямовані на переховування від органів досудового розслідування чи суду та вважав, що спосіб життя, міцність соціальних зв'язків (наявність сім'ї, малолітньої дитини, батьків-інвалідів) свідчать про налаштованість підозрюваного на впевнену співпрацю зі слідством та сприяння кримінальному провадженню. Крім того, слідчий суддя також дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів та, зважаючи на вимоги частини 5 статті 194 КПК України, вважав достатнім застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів не погоджується та вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у м.Полтаві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до ЄРДР за № 42020220000000537 від 17.11.2020, за частиною 3 статті 368 КК України.
24.06.2021 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.
Згідно з частиною 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено та перевірено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено показання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними відповідно до вимог КПК України належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням Управління СБУ в Харківській області про виявлений факт вчинення злочину, матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, частина з яких вже розсекречена, інформацією наданою на доручення від Управління СБУ в Харківській області, протоколами обшуків, а також іншими доказами, здобутими під час проведення досудового розслідування.
Враховуючи такий обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, згідно з повідомленням про підозру.
Звертаючись з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1,2,3,5 частини 1 статті 177 КПК України.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, який вчинив будучи співробітником правоохоронного органу, основне завдання якого запобігати правопорушенням, вчиняючи правопорушення, він порушив присягу поліцейського та основоположні принципи правоохоронної діяльності, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема у захисті інтересів громадян у сфері службової та професійної діяльності працівників поліції.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що наявний ризик переховування підозрюваного від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства.
Крім того, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі без можливості застосування статті 75 КК України з конфіскацією майна. Розуміючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, він може вчиняти дії спрямовані на переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Щодо ризику знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то апеляційний суд вважає його об'єктивно існуючим з огляду на те, що ОСОБА_7 в силу своєї посади має знайомих та друзів в правоохоронній системі, тому може здійснити спроби щодо використання вказаних зв'язків з метою перешкоджання кримінальному провадженню,а також має можливість шляхом обману та корупційних зв'язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги те, що більшість свідків у кримінальному провадженні, у яких ОСОБА_7 разом з іншими співучасниками вимагав грошові кошти, є наркозалежними особами, особами з низьким соціальним статусом, в силу чого вони є уразливими особами та можуть піддаватися впливу. У зв'язку з цим ОСОБА_7 , користуючись наданими йому повноваженнями, своїм службовим становищем, як особисто так і через своїх знайомих з числа працівників правоохоронних органів, може здійснювати вплив на свідків з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань чи взагалі надання будь-яких показань, спонукання службових осіб поліції до знищення чи спотворення інформації, яка міститься в документах та речах, що перебувають у володінні поліції чи які мають до неї доступ.
Вказані обставини також свідчать про можливість продовження протиправної діяльності та/або скоєння інших злочинів з метою приховування протиправної діяльності, оскільки на даний час досудове розслідування не закінчено та встановлюються всі обставини кримінального правопорушення.
Колегія суддів бере до уваги особу підозрюваного а саме те, що він має зареєстроване місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню доньку та батьків пенсіонерів, які мають інвалідність, проте зазначені обставини не зменшують існування ризиків, оскільки вказані обставини існували і на час вчинення протиправних дій, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють вчинення дій підозрюваного, пов'язаних з вищенаведеними ризиками при обранні ним певної моделі поведінки, а відтак не здатні перешкодити вчиненню дій, передбачених частиною 1 статті 177 КК України.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, може бути обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не здатен запобігти ризикам, передбачених пунктами 1,2,3,5 частини 1 статті 177 КПК України.
Зважаючи на суспільний інтерес який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає виправданим обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, даних, що характеризують особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню і вважає за необхідне застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За викладених у сукупності обставин, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, а жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.
Разом з цим, відповідно до частини 3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Відповідно до частини 4 статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів, виходячи з положень частини 4, пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, визначає підозрюваному ОСОБА_7 суму застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113 500 грн, яку вважає достатньою та необхідною для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підозрюваному ОСОБА_7 з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 01.07.2021 - скасувати і постановити нову.
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального бюро розслідувань, розташованому у м. Полтаві ОСОБА_10 , погодженого з прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у «Харківський слідчий ізолятор» до 23.08.2021 включно з застосуванням альтернативного запобіжного заходу - застави.
Визначити суму застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 113 500 (сто тринадцять тисяч п'ятсот) грн.
Відповідно до частини 6 статті 182 КПК України підозрюваний ОСОБА_7 повинен не пізніше п'яти днів, тобто до 21.08.2021 включно, внести відповідну суму на депозитний рахунок: отримувач - Харківський апеляційний суд; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; код отримувача - 42261368; рахунок отримувача - UA078201720355279002000085314, та надати слідчому, прокурору документ про сплату.
У разі не сплати визначеного розміру застави, ОСОБА_7 буде поміщено в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 8 частини 5 статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленої періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та або/місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, свідками, експертами у цьому кримінальному провадженні,
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави.
Строк затримання ОСОБА_7 обчислювати з моменту фактичного затримання.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора та зобов'язати його про прийняття даної ухвали повідомити близьких родичів підозрюваного.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.
Головуючий -
Судді: