іменем України
справа № 610/209/21
провадження № 22-ц/818/3942/21
19 серпня 2021 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря - Гришиної А.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Балаклійський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 31 березня 2021 року в складі судді Купіна В.В.,
В січні 2021 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Балаклійський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просив визнати виконавчий напис, вчинений 02 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. за реєстровим № 9176 таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що 13 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено Кредитний договір № hat0SE00000383, відповідно до умов якого АТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк по 13 жовтня 2008 року включно у вигляді кредиту у розмірі 15 000,00 грн зі сплатою 2,00% на місяць на суму залишку заборгованості і комісії в розмірі 1,50% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати плюс сума, розрахована відповідно до пункту 3.10 даного договору.
02 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. за реєстровим № 9176 вчинено виконавчий напис, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за період з 13 жовтня 2005 року по 28 липня 2017 року в загальному розмірі 235 764,312 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 256,11 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 51 614,28 грн, комісії в розмірі 558,95 грн, пені в розмірі 176 334,97 грн.
ОСОБА_1 посилався на те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено 02 жовтня 2017 року за відсутності оригіналу Кредитного договору від 13 жовтня 2005 року № hat0SE00000383, Виписки з рахунка боржника та з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», яка на час вчинення виконавчого напису втратила чинність.
Крім того, позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинено нотаріусом після спливу трьохрічного строку позовної давності та річного строку позовної давності щодо стягнення пені, а також на те, що банк безпідставно нарахував проценти за кредитним договором та пеню в завищеному розмірі.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати виконавчий напис, вчинений 02 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. за реєстровим № 9176, таким, що не підлягає виконанню.
26 лютого 2021 року Крилова Олена Леонідівна - представник АТ КБ «ПриватБанк» подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 умови Кредитного договору від 13 жовтня 2005 року № hat0SE00000383 не виконав та не повернув суму кредиту, не сплатив процентів за користування кредитним лімітом у строк, встановлений договором. Розмір заборгованості, визначений в виконавчому написі, боржником не спростовано, а укладений між сторонами кредитний договір не визнано недійсним, отже його правомірність презюмується.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 31 березня 2021 року позов задоволено. Виконавчий напис, вчинений 02 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. за реєстровим № 9176, визнано таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимога стягувача не була безспірною, надані нотаріусу кредитором документи не підтверджували безспірність заборгованості боржника та в нотаріуса не було передбачених законом і договором підстав для вчинення виконавчого напису. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд першої інстанції послався на вимоги частини другої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
29 квітня 2018 року Крилова О.Л. - представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити в цій частині нову постанову про залишення позову без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в цій частині не є мотивованим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн. Зазначає, що обсягу матеріалів справи не є значним, справа не є складною, тому витрати на оплату правничої допомоги підлягають зменшенню.
26 травня 2021 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив мотивовано тим, що судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення на підставі належним чином оцінених доказів.
Балаклійський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) рішення суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що 13 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено Кредитний договір № hat0SE00000383, відповідно до умов якого АТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк по 13 жовтня 2008 року включно у вигляді кредиту у розмірі 15 000,00 грн зі сплатою 2,00% на місяць на суму залишку заборгованості і комісії в розмірі 1,50% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати плюс сума, розрахована відповідно до пункту 3.10 даного договору (а. с. 28-29).
02 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. за реєстровим № 9176 вчинено виконавчий напис, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за період з 13 жовтня 2005 року по 28 липня 2017 року в загальному розмірі 235 764,312 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 256,11 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 51 614,28 грн, комісії в розмірі 558,95 грн, пені в розмірі 176 334,97 грн (а. с. 31).
Постановою державного виконавця Балаклійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управлінні юстиції у Харківській області Рачинської О.А від 23 січня 2018 року відкрито виконавче провадження № 55605658 про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого 02 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. за реєстровим № 9176 (а. с. 36).
Постановою державного виконавця Балаклійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управлінні юстиції у Харківській області Рачинської О.А від 08 липня 2020 року звернуто стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 (а. с. 32).
Справа в апеляційному порядку переглядається лише у частині вирішення питання про відшкодування витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2021 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано позовну заяву до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Балаклійський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про визнання виконавчого напису, вчиненого 02 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. за реєстровим № 9176 таким, що не підлягає виконанню.
20 червня 2018 року ОСОБА_2 отримала право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 23).
27 листопада 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про надання правничої допомоги (а. с. 63-66).
Додатковою угодою до договору про надання адвокатом правової допомоги визначено, що винагорода складає 13 000,00 грн і має бути сплачена до 30 листопада 2020 року.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 30 від 27 листопада 2020 року ОСОБА_3 вніс 13 000,00 грн (а. с. 67).
Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) та розрахунком суми витрат від 15 березня 2021 року за договором про надання правничої допомоги від 27 листопада 2020 року адвокатом було визначено, що вивчення матеріалів, збирання та підготовка доказів зайняло 4 год та становило суму в розмірі 1 000,00 грн; вивчення, аналіз чинного законодавства і судової практики за йняло 6 год та становило суму в розмірі 1 000,00 грн; підготовка адвокатського запиту до приватного нотаріуса зайняло 2 год та становило суму в розмірі 700,00 грн; підготовка адвокатського запиту до виконавчої служби зайняло 2 год та становило суму в розмірі 700,00 грн; підготовка адвокатського запиту до банку зайняло 2 год та становило суму в розмірі 700,00 грн; підготовка позовної заяви зайняло 8 год та становило суму в розмірі 4 000,0 грн; підготовка клопотання про витребування доказів зайняло 2 год та становило суму в розмірі 800,00 грн; підготовка клопотання про долучення доказів до матеріалів справи зайняло 2 год та становило суму в розмірі 800,00 грн; підготовка додаткових пояснень зайняло 2 год та становило суму в розмірі 3 300,00 грн (а. с. 140).
15 березня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали акт приймання-передачі до договору про надання правничої допомоги від 27 листопада 2020 року (а. с. 141).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналізуючи підстави для задоволення вимог щодо стягнення судових витрат у розмірі, визначеному представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з обґрунтованості їх розміру, оскільки позов підлягає задоволенню відповідно до частини др2гої статті 141 ЦПК України.
Однак колегія суддів не повною мірою погоджується з аргументами позивача та його представника.
Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що з огляду на зміст та обсяг додаткових письмових пояснень ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 щодо позову така підготовка, вочевидь, не вимагала від адвоката витрат часу в обсязі, визначеному в акті виконаних робіт, а більшість зазначених послуг фактично є однаковими за своєю правовою суттю.
Тому судова колегія вважає, що заявлений представником ОСОБА_1 адвокатом Лебединською І.С. перелік виконаних робіт, пов'язаних з підготовкою та участю у розгляді справи, не повною мірою узгоджується як з обсягом процесуальних прав та обов'язків позивача, так і з наявними в матеріалах справи доказами на відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн з відповідачем.
Розмір витрат на правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Колегія суддів вважає за можливе визначити розмір витрат, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат у розмірі 5 000,00 грн.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат та стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати, понесені відповідачем, документально підтверджуються - за подачу апеляційної скарги - в розмірі 1 362,00 грн (а. с. 169).
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 362,00 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 31 березня 2021 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч грн 00 коп.) грн, понесені ним на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1 362,00 (одна тисяча триста шістдесят дві грн 00 коп.) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 19 серпня 2021 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді С.С.Кругова
Н.П.Пилипчук