Справа № 2-703/10
Провадження № 22-ц/810/486/21
22 липня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Залюшного О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 08 квітня 2021 року, постановлену судом у складі судді Осіпенко Л. М. в приміщенні того ж суду
у справі про визнання виконавчого листа № 2-703/10 від 15.08.2018 року таким, що не підлягає виконанню,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
заінтересована особа - ТОВ "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія "
заінтересована особа - АТ "Райффайзен Банк Аваль "
заінтересована особа - ТОВ "Сінема-центр"
заінтересована особа - Луганський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
встановив:
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною вище заявою, в якій просила визнати виконавчий лист № 2-703/10 від 15 серпня 2018 року, виданий Сватівським районним судом Луганської області, таким, що не підлягає виконанню.
Вимоги заяви мотивовано тим, що з листа Луганського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 23 вересня 2020 року № 20799/18.1-72, заявниця ОСОБА_1 дізналась про видачу Сватівським районним судом Луганської області вищевказаного виконавчого листа, згідно з яким з неї стягується заборгованість за кредитним договором у сумі 294717,27 гривень.
25 жовтня 2007 року заявниця уклала договір з АТ «Райффайзен банк Аваль» № 014/24-00/184 на суму 300000 гривень, з метою придбання квартири.
Виконання вказаного договору було забезпечено іпотечним договором на нерухоме майно - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 24 червня 2010 року по справі № 2-703/10 задоволено позовні вимоги АТ «Райффайзен банк Аваль» та стягнуто з ОСОБА_1 , на користь банку, заборгованість за кредитним договором у сумі 294717,27 гривень.
У вересні 2011 року, за згодою кредитора АТ «Райффайзен банк Аваль» вищевказана квартира була продана, а отримані кошти з договору купівлі-продажу були перераховані банку для погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі. Отже, кредитне зобов'язання було закрите, а рішення суду щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 виконано.
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 08 квітня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 2-703/10 від 15.08.2018 року таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, порушення судом норм процесуального права, просила її скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги вказаної вище заяви.
За доводами апеляційної скарги, скаржниця посилаючись на обставини якими обґрунтована заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зокрема, що виконавчий документ виданий помилково; відсутній обов'язок боржника,оскільки рішення суду від 24 червня 2010 року було виконане шляхом продажу квартири за згодою банку у 2011 року; пропущений строк його пред'явлення до виконання, зазначає, що судом неправильно застосовано норми ч.2 ст. 432 ЦПК України, оскільки за заявою представника банку, Сватівським районним судом Луганської області 15 серпня 2018 року помилково виданий виконавчий лист у справі № 2-703/10 за позовом ВАТ « Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, зокрема, за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню, а саме, ухвалою суду від 04 січня 2018 року про відновлення втраченого судового провадження, із зазначенням дати набрання нею законної сили, замість дати набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 24 червня 2010 року, яким з неї стягнуто заборгованість за кредитним договором від 27 жовтня 2007 року; виконавчий лист було пред'явлено після спливу строку пред'явлення його до примусового виконання, оскільки строк пред'явлення до виконання виконавчого листа у даній справі мав відраховуватись саме з 04 липня 2010 року, і станом на 2019 рік, коли стягував звернувся до органів державної виконавчої служби, строк пред'явлення його до виконання вже сплинув, що вважає є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню; борг відсутній, у зв'язку з його сплатою шляхом продажу квартири у 2011 році за згодою банку і перерахування цих коштів останньому, тому вважає, що судом неповно досліджено зміст виконавчого листа, і неповно з'ясовано обставини справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія " посилаючись на законність оскаржуваної ухвали та необґрунтованість доводів скарги, проситьапеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ТОВ "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія " за доводами апеляційної скарги, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду викладені у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 308/6034/14, і виходив з того, що заявницею ОСОБА_1 не надано доказів щодо наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, тому вказана заява задоволенню не підлягає.
Такі висновки суду є вірними, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 2 ст. 432 ЦПК України визначено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Норма ч.2ст. 432 ЦПК України має чітку конструкцію та передбачає, що у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає даний виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Судом встановлені та матеріалами справи підтверджуються такі факти і обставини справи.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 24 червня 2010 року по справі № 2-703/10 позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , на користь банку, заборгованість за кредитним договором у сумі 294717,27 грн.
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 04 січня 2018 року відновлено втрачене судове провадження № 2-703/10 в частині рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 24 червня 2010 року.
15 серпня 2018 року Сватівським районним судом Луганської області у справі № 2-703/10, за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за заявою представника АТ "Райфайзен Банк Аваль", виданий виконавчий лист.
23 вересня 2020 року головним державним виконавцем Луганського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Уваровою Н.О., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-703/10, виданого 15 серпня 2018 року Сватівським районним судом Луганської області, винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає є вірними висновки суду про безпідставність посилань заявниці ОСОБА_1 щодо виконання рішення суду від 24 червня 2010 року, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про його виконання повністю або частково у добровільному порядку поза процедурою примусового виконання, зокрема, шляхом продажу квартири, тобто нерухомого майна за іпотечним договором. Крім того, відсутні дані про те, що порядок і спосіб виконання цього рішення суду змінювався на виконання шляхом передачі стягувачу майна боржника.
Закон не забороняє видачу виконавчого листа після спливу строку для пред'явлення його до виконання, а передбачає вирішення питання про поновлення пропущеного строку, що передбачено ст.433 ЦПК України.
Законом України «Про виконавче провадження» встановлено трирічний строк пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання, який обчисляється з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ст.12 Закону).
Якщо боржник вважає, що виконавче провадження було відкрито після спливу строку для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання, він має право оскаржити постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному ст.447 ЦПК України.
Однак, ця обставина не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Отже, висновки суду про безпідставність посилань заявниці ОСОБА_1 стосовно пред'явлення виконавчого документа до виконання після спливу строку на пред'явлення цього листа до виконання, як на окрему підставу для визнання його таким, що не підлягає виконанню є вірними.
Виправлення судом, який видав виконавчий документ помилки, допущеної при його оформленні або видачі можливе за заявою, зокрема, боржника, що передбачено частиною 1 статті 432 ЦПК України, проте з такими вимогами заявниця ОСОБА_1 , яка є боржником до суду не зверталася, і суд в даному випадку не міг вийти за межі заявлених вимог про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 з наведених вище підстав.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, зводяться до власного тлумачення норм законодавства та судової практики, і незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким суд надав належну правову оцінку.
Посилання скаржниці ОСОБА_1 про те, що борг боржника відсутній у зв'язку з його списанням згідно постанови правління АТ «Райффазен Банк «Аваль» від 21 грудня 2011 року №П-245/2 колегія суддів не приймає, оскільки вимоги даної заяви обґрунтовано іншими підставами.
Порушень судом норм процесуального права, колегією суддів не встановлено.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вказаних вище вимог, підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі не має.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.374,375 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 08 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Дата складення повної постанови - 26 липня 2021 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
М.В Назарова