19 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 723/1691/19
провадження № 61-12991ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Ткаченком Олегом Юрійовичем, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 липня 2021 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
У лютому 2021 року ОСОБА_1 через представника звернулася в суд із скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії головного державного виконавця Добриднік С. А. щодо винесення повідомлення від 08 січня 2021 року № 822 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та скасувати таке повідомлення.
Скаргу обґрунтовує тим, що 28 грудня 2020 рока вона звернулася до державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення, в якій зазначено, що боржник проживає та працевлаштований у АДРЕСА_1 , «Дніпропетровський військовий госпіталь».
Зазначає, що головний державний виконавець Добриднік С. А. направив повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з тим, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання, оскільки стягувачем до заяви не долучено документ про проживання боржника у м. Дніпрі. Вважає такі дії державного виконавця неправомірними.
Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнано дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Добридніка С. А., що полягають у винесенні повідомлення від 08 січня 2021 року № 822 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, неправомірними та скасовано вказане повідомлення.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 липня 2021 року в складі колегії суддів Лисака І. Н., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б. ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 квітня 2021 року скасовано та в задоволенні скарги на дії державного виконавця відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що у виконавчому листі по справі №723/1691/19, виданому 23 грудня 2020 року Сторожинецьким районним судом, адреса боржника ОСОБА_2 вказана АДРЕСА_2 , інші відомості, зокрема місце роботи, відсутні. У заяві про примусове виконання рішення адресу боржника зазначено АДРЕСА_2 та вказано, що останній проживає та працевлаштований у АДРЕСА_1 , «Дніпропетровський військовий госпіталь». У прохальній частині заяви зазначено про прийняття до виконання виконавчих листів від 21 вересня 2020 року та 20 жовтня 2020 року у справі 723/1691/19, виданих 23 грудня 2020 року Сторожинецьким районним судом Чернівецької області, та додано наступні додатки: оригінал виконавчого листа від 21 вересня 2020 року, 20 жовтня 2020 року, договір, ордер, свідоцтво. У повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 08 січня 2021 року №822 вказано, що останній пред'явлений не за місцем виконання та до заяви про примусове виконання рішення не додано жодного документа, який підтверджує, що боржник проживає за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, АДРЕСА_2 зазначена у виконавчому листі як адреса боржника, іншої адреси місця проживання, перебування чи роботи виконавчий документ не містить, тобто зазначена у заяві адреса АДРЕСА_1 як місця проживання та працевлаштування базується лише на словах стягувача, який у виконавчому провадженні є заінтересованою особою.
Апеляційний суд уважав посилання ОСОБА_1 на те, що Центральному відділу державної виконавчої служби в місті Дніпро відомо про те, що боржник ОСОБА_2 проживає і працевлаштований за адресою АДРЕСА_1 , оскільки у їх відділі на виконанні перебувають виконавчі провадження №57901309 та №57894666 безпідставними, оскільки заява про примусове виконання рішення такої інформації не містить, а обов'язку виконавця бути обізнаним з усіма наявними у відділі на примусовому виконанні документів законодавство не передбачає, крім цього скаржником жодними належними та допустимими доказами не підтверджені зазначені відомості.
03 серпня 2021 року ОСОБА_1 через представника надіслала на електронну адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просить скасувати її як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального й процесуального права. Зазначає, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Не долучення до заяви стягувача про примусове виконання рішення документа на підтвердження проживання боржника у м. Дніпро не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання, оскільки державний виконавець не позбавлений можливості отримати необхідну інформацію для проведення виконавчих дій. Апеляційний суд не закрив провадження не зважаючи на те, що апеляційну скаргу подала неуповноважена особа.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначеними у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі по тексту Закон №1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Згідно з частиною п'ятою статті 24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Згідно абзаців 26, 27 пункту 3 розділу ІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень» у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо). У разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ/копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.
Апеляційний суд, встановивши, що дії державного виконавця здійснені з дотриманням вимог закону, дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанцій норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Ткаченком Олегом Юрійовичем, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 липня 2021 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Н. О. Антоненко
В. І. Крат
М. М. Русинчук