21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
20 вересня 2007 р. Справа 4/276-07
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2 ", 23240, Вінницька область, Вінницький район, смт. Десна, вул. Гагаріна, 6, код ЄДРПОУ 00953208
до:Вінницького обласного комунального виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства "Вінницяводоканал", 21022, м. Вінниця, вул. Київська, 173 код ЄДРПОУ 03339012
про визнання недійсним договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення №93 від 09.02.2001р.
Головуючий суддя Білоус В.В.
При секретарі судового засідання Логінов А.О.
Представники
позивача : не з'явився з невідомих для суду причин
відповідача : Фурман Р. С. за довіреністю
Розглянувши справу у відкритому судовому засіданні за позовом : Відкритого акціонерного товариства "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2", смт. Десна, Вінницький район, Вінницька область до Вінницького обласного комунального виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства "Вінницяводоканал", м. Вінниця про визнання недійсним договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 93 від 09.02.2001р. , -
Позивач не виконав вимоги ухвали суду від 11.07.2007р. про явку в судове засідання представника та про надання додаткових доказів про відмову від отримання послуг, а якщо вони були отримані - звітів, рапорти, рахунки на оплату послуг, доказів їх оплати. Вказана ухвала направлена позивачу рекомендованим листом і неповернута органом поштового зв'язку відправнику. Це розцінюється судом, як вручення рекомендованого листа із ухвалою позивачу та як повідомлення його належним чином про часі місце судового розгляду справи. Позивач не повідомив суд про причини невиконання ухвали та ненадав доказів, які свідчили про поважність невиконання вимог суду.
Представник відповідача подав заяву в якій не заперечує проти розгляду справи у відсутність представника позивача.
З огляду на те, що позивач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що не повідомив про поважність причин неможливості з'явитися в судове засідання, та беручи до уваги надані в справу докази, суд прийшов до висновку про те, що неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору. Тому справа підлягає розгляду у відсутність представника позивача за наявними в справі доказами.
Відповідач у відзиві на позов , наданому в листі № 6-11/4515 від 17.09.207р. та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили. Покликався на те, що представнику позивача були надані два примірника проекту договору для ознайомлення, підписання та скріплення печаттю. Хто з боку позивача безпосередньо підписував договір відповідач не міг знати. Зазначили, що позивач схвалив договір "Про надання послуг з водопостачання та водовідведення " № 93 від 09.02.2001р. Як на доказ цього посилаються на здійснення позивачем платежів за отримані послуги з водопостачання та водовідведення згідно оборотної відомості. Зазначив, що 21.02.2007р. ухвалою господарського суду було порушене провадження у справі за позовом позивача до відповідача про визнання недійсним договору "Про надання послуг з водопостачання та водовідведення" № 93 від 09.02.2001р.
10.05.2007р. представник позивача покликаючись на безпідставність позовних вимог подав заяву про відмову від позову яка судом була прийнята і провадження у справі припинене. Вказує, що зміст ст. 207 ГК України дає підстави стверджувати , що сторони укладаючи договір № 93 від 09.02.2001р. не вийшли за межі своєї господарської компетенції, яка визначена статутом.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши повно, всебічно матеріали справи, надавши їм юридичну оцінку, оглянувши матеріали судової справи № 7/110-07, суд на підставі ст. 63 ЦК УРСР чинної на дату укладення договору, ст. 33 ГПК України, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р. № 3, п. 9.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. прийшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню , з огляду на таке:
09.02.2001р. між відповідачем ( в договорі "Підприємство" ) та позивачем ( в договорі "Абонент") було укладено договір про надання відповідачем позивачу послуг з водопостачання та водовідведення. Зміст, предмет цього договору, взяті в ньому зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки, надання послуг, виконання робіт по водопостачанню , відпуску питної води з комунального водопроводу та прийому стоків води в каналізаційну мережу ( ст. 245 - 253, 332 - 352 ЦК УРСР чинних на момент укладення договору ). Причиною виникнення спору є те, що на думку позивача він не відповідає закону - підписаний особою, яка не має повноважень - головним інженером Белзою І. М., а не заступником голови правління. Як правову підставу позовних вимог та як норму якій суперечить договір позивач в позовній заяві вказав ст. 56 ЦК УРСР. В п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р. № 3 передбачено, що відповідно до ст. 56 ЦК УРСР угода може бути визнана судом недійсною, як укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, тільки за позовом сторони, що діяла під впливом помилки. Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта , предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена. Правила ст. 56 ЦК УРСР не поширюються на випадки, коли помилка стосується мотивів укладення угоди.
Як правову підставу визнання недійсним договору № 93 від 09.02.2001р. і норму закону, якій суперечить договір, позивач вказав ст. 56 ЦК УРСР . Разом з тим мотивує суперечність закону, недійсність договору укладенням його неповажною особою - головним інженером Белзою І. М., а не особою уповноваженою на це статутом - заступником голови правління товариства. Такі мотиви позивача щодо недійсності договору не регулювалися ст. 56 ЦК УРСР на момент укладення договору. Вказаними позивачем мотивами і підставами, з яких позивач вважає укладеним всупереч вимогам закону, не доводиться укладення договору з боку позивача під помилкою - неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди та що це вплинуло на її волевиявлення. Позивач не мотивує позовні вимоги неправильним сприйняттям суб'єкта , в даному випадку суб'єктами договору є позивач і відповідач, як юридичні особи, предмета договору, інших істотних умов та не доводить , що їх помилкове сприйняття вплинуло на його волевиявлення та , що за відсутності такого неправильного сприйняття він не уклав би угоду. При вказаній в позовній заяві мотивації позову, позивач не мав вказувати, як підставу позовних вимог ст. 56 ЦК УРСР,
Викладені в позовній заяві недійсності договору, суперечності його закону - укладення договору особою без належних на те повноважень, регулювалося ст. 63 ЦК УРСР, а не ст. 56 ЦК УРСР.
Разом з тим, не може бути договір № 93 від 09.02.2001р. визнаним недійсним , як і такий що суперечив ч. 1 ст. 63 ЦК України. Згідно вказаній статті угода, вчинена від імені іншої особи, не вповноваженою на вчинення угоди, або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки для особи від імені якої угода вчинена, лише у випадку наступного схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою від імені якої вона укладена, робить угоду дійсною з моменту її укладення. В п. 9.2 , 9.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними " ( з послідуючими змінами ) вказано, що доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника ( лист, телеграма, тощо ) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди ( прийняття її виконання ) , здійснення платежу другій стороні та інші . В такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає. За загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними в законі, довіреності не повинні впливати на відносини підприємства від імені якого укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. Такими належними доказами як маршрутні листи до договору № 93 від 09.02.2001р. про кількість щомісячно наданих ( отриманих послуг ) згідно приладів обліку, оборотною відомістю про вартість наданих послуг і їх оплату починаючи з лютого 2001р. суд розцінює як наступне схвалення позивачем договору № 93 від 09.02.2001р. Окрім того, позивач не довів про те, що відповідач знав про обмеження в статуті позивача щодо особи повноважної укладати договори.
З огляду на вказане позов, з підстав, вказаних в ньому задоволенню не підлягає.
Доводи відповідача, які полягають в тому, що у справі № 7/110-07 позивач відмовився від аналогічного позову і судом ця відмова прийнята та припинене провадження у справі судом до уваги не беруться, з огляду на таке:
Дійсно в позовній заяві № 73 від 08.02.2007р., як і в позовній заяві № 451 від 22.06.2007р. спочатку предметом позову було визнання на підставі ст. 56 ЦК УРСР недійсним договору № 93 від 09.02.2001р.. В заяві № 25 від 10.05.2007р. поданій в справу № 7/110-07 позивач заявив клопотання про зміну предмету позову з визнання договору № 93 від 09.02.2001р. недійсним на його розірвання. Вказане клопотання було судом у справі № 7/110-07 задоволено та ухвалою від 10.05.2007р. № 7/110-07 провадження у названій справі було припинене згідно ч. 4 ст. 80 ГПК України в зв'язку із відмовою позивача від позову і прийняття її судом. Згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами , про той же предмет і з тих же підстав не допускається. З огляду на заяву позивача у справу № 7/110-07 про зміну предмету позову і на задоволення її судом суд 10.05.2007р. припинив провадження у справі, щодо розірвання договору № 93 від 09.02.2001р., тобто ухвала № 7/110-07 від 10.05.2007р. винесена щодо іншого предмету спору, ніж у справі № 4/276-07 - у справі № 7/110-07 на момент винесення ухвали від 10.05.2007р. про припинення провадження предметом позову було розірвання договору № 93 від 09.02.2001р., у справі № 4/276-07 на момент винесення рішення - визнання вказаного договору недійсним. Тому відсутні підстави про порушення позивачем ч. 2 ст. 80 ГПК України при подачі позову про визнання договору недійсним та для припинення судом провадження у справі № 4/276-07 згідно п. 2 ст. 80 ГПК України.
В зв'язку із відмовою в позові судові витрати на державне мито в сумі 85 грн. та інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. , а всього в загальній сумі 203 грн. на підставі ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на позивача .
Керуючись ст. 4-3, 4-5, 22, 33, 34, 36, 43, ч. 1, 5 ст. 49, ст. 75, 82 - 84, 115 ГПК України, -
1. В позові відмовити.
2. Судові витрати на державне мито , інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в загальній сумі 203 грн. покласти на позивача.
3. Копії даного рішення направити сторонам рекомендованим листом.
Резолютивну частину рішення оголошено 20.09.2007р. повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 25.09.2007р.
Суддя Білоус В.В.