Провадження № 22-ц/803/6380/21 Справа № 180/592/21 Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
11 серпня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
при секретарі - Кравченко Р..В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат",
на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2021 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я,-
У березні 2021 року до Марганецького міського суду Дніпропетровської області надійшов позов позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Первинним оглядом МСЕК 20.01.2015 року йому встановлено 55% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності. При переогляді 27.11.2018 року встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково за професійним захворюванням. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 390000 гривень, яку просив стягнути з відповідача, без утримання податків, зборів та інших платежів.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я - задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 65 000 гривень, з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 908 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2021 року змінити, збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 390 000,00 грн., без утримання податків, зборів та інших платежів. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
В апеляційній скарзі АТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” просить змінити рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2021 року по справі №180/592/21 в частині розміру відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягнутої з АТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_1 суми в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків з 65 000,00 грн. до 6500,00 грн.
Відзивів на апеляційні скарги АТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” та ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2021 року від інших учасників справи до суду не надходило.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів на посадах підземного гірника очисного забою, підземного гірника, підземного кріпильника (а.с.41-49).
Відповідно до висновку МСЕК від 20.01.2015 року відповідачу первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійними захворюваннями - 15% радикулопатія, 30% вібраційна хвороба, 10% хронічний бронхіт, третя група інвалідності, з наступним переоглядом 01.01.2016 року (а.с.13).
Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 27.11.2018 року відповідачу повторно встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійними захворюваннями - 15% радикулопатія, 30% вібраційна хвороба, 20% ХОЗЛ, третя група інвалідності, безстроково (а.с.14-15).
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17.12.2014 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: рівень пилу, оксид марганцю, вібрація, робоча поза, нахил корпусу (а.с.18-19).
Внаслідок втрати професійної працездатності, у позивача наявна моральна шкода, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, а саме, болі у шийному та поперековому відділі хребта, болі в ногах при ходьбі, болі у плечових, ліктьових та колінних суглобах, судоми у кистях, що вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров'я, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв'язки.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно положень статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно абзацу 9 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до вказаного закону. Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпПУ їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що підтверджено висновками МСЕК щодо втрати позивачем працездатності.
Відтак, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання у розмірі 65 000,00 грн. з утримання податків та зборів, згідно чинного законодавства України.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було враховано характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, вимушених змін у його повсякденному житті, необхідність постійного лікування, переживань з приводу здоров'я, колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними, оскільки суд першої інстанції в повній мірі врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції прийшов необґрунтованого висновку про необхідність утримання з визначеного розміру відшкодування податків та зборів згідно чинного законодавства України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 татті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
А тому, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що розмір моральної шкоди підлягає стягненню з урахуванням утримання з нього обов'язкових податків і зборів.
Доводи АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що позивач усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, все одно реалізувала своє право на працю саме в шкідливих умовах, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди, за умови доведеності такої шкоди, та не мають враховуватися судом при визначенні розміру моральної шкоди.
Також не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не доведено наявність моральних страждань, оскільки внаслідок професійного захворювання позивачеві заподіяні моральні й фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації її фізичних і професійних можливостей, призвели до зміни звичайного способу життя, спричинили й інші негативні наслідки морального характеру, що вимагають від нього додаткових зусиль для його організації. Моральні страждання та переживання через погіршення стану здоров'я, постійні болі, прийом ліків, періодичне перебування у лікарнях змусили позивача терпіти через це моральні страждання. Через болі у шийному та поперековому відділі хребта, болі в ногах при ходьбі, болі у плечових, ліктьових та колінних суглобах, судоми у кистях, він не має можливості вести активне життя, в результаті відчуває страх за своє здоров'я, постійний дискомфорт.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С.Городнича
М.Ю.Петешенкова