Ухвала
17 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 173/2237/20
провадження № 61-13628ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця», підписаною представником Боголіп Юлією Володимирівною, на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2021 року, додаткове рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулося до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця», у якому просила стягнути з АТ «Укрзалізниця» на користь позивача у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 200 000,00 грн.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди спричиненої смертю особи. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року стягнуто з відповідача 5 000,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2021 року та додаткове рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року залишено без задоволення, судові рішення - без змін.
10 серпня 2021 року АТ «Українська залізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких мотивів.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У пункті 1 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Справа № 173/2237/20 є малозначною в силу закону, оскільки ціна позову в ній становить 200 000,00 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з врахуванням встановленого з 01 січня 2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» цього показника на рівні 2 270,00 грн складає 227 000,00 грн (100 х 2 270,00).
Представник АТ «Українська залізниця» у касаційній скарзі вказує, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зазначена справа має виняткове значення для відповідача щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди (не враховано висновки Верховного Суду у справі № 645/3777/20, у справі № 696/1693/15-ц, у справі № 910/18036/17, у справі № 917/1307/18, у справі № 752/17832/14-ц, у справі № 439/1213/19).
Наведене обґрунтування того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та зазначена справа має виняткове значення для відповідача не можна визнати належним. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права є виконанням вимог статей 389, 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги, фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями і відповідно не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики,а зазначена справа має виняткове значення для АТ «Українська залізниця».
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця», підписаною представником Боголіп Юлією Володимирівною, на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2021 року, додаткове рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
В. І. Крат