Ухвала
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 2-5183/11
провадження № 61-12681ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дяків Володимир Богданович, на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2011 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у справі за позовом Військової прокуратури Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
У вересні 2011 року Військова прокуратура Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила стягнути з ОСОБА_1 як особи, винної у заподіянні шкоди, на користь Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України грошові кошти в порядку регресу в розмірі 203 979 грн.
Личаківський районний суд м. Львова заочним рішенням від 06 грудня 2011 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України грошові кошти в порядку регресу в розмірі 203 979 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
26 липня 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дяків В. Б., подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2011 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.
Предметом позову у цій справі є стягнення коштів у розмірі 203 979 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).
Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.
Касаційна скарга містить посилання на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме - чи може цивільний суд у межах цивільного провадження вирішувати питання про покладення на особу цивільно-правової відповідальності за вчинення цивільного правопорушення при наявності в діях особи ознак кримінального правопорушення, у зв'язку із яким було відкрито кримінальне провадження? чи може цивільний суд під час розгляду позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди встановлювати наявність в діях особи складу цивільного правопорушення, а саме такого його елементу як вина, до винесення вироку у кримінальному провадженні, яким підтверджено вину особи у вчиненні кримінального правопорушення, у зв'язку з яким і було заподіяно матеріальну та моральну шкоду?
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки посилання в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями, та зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Посилання в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи № 2-3/2010, зокрема, якщо ОСОБА_1 буде повідомлено про підозру та в подальшому буде направлено обвинувальний акт до суду, то у цьому кримінальному провадженні вона також буде позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 2-5183/11, не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник лише зазначив, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями при розгляді іншої справи, однак не надав жодних доказів на підтвердження свого твердження. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. Тому наведені доводи не обґрунтовані.
Також, посилання в касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 10 червня 2021 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ціна позову у цій справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дяків Володимир Богданович, на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 грудня 2011 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2021 року у справі за позовом Військової прокуратури Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун