Постанова
Іменем України
16 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 242/2788/15-ц
провадження № 61-15676св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Роман Сергійович,
заінтересована особа - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Давиденко Сергієм Олександровичем, на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 03 березня 2020 року у складі судді Капітонова В. І. та постанову Донецького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Мироненко І. П., Баркова В. М., Мальцевої Є. Є.,
Описова частина
Короткий зміст скарги
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати дії приватного виконавця Варави Р. С. в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 липня 2019 року ВП № 59552488 неправомірними, зобов'язати приватного виконавця Вараву Р. С. усунути порушення шляхом повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа № 242/2788/15-ц, виданого Селидівським міським судом Донецької області 29 лютого 2016 року.
На обґрунтування скарги зазначав, що на примусовому виконанні приватного виконавця Київського виконавчого округу Варави Р. С. перебуває виконавчий лист про стягнення з нього (позивача) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Централ Капітал») заборгованості за кредитним договором.
Про існування позовної заяви про стягнення заборгованості він не знав та участі в судових засіданнях не приймав.
15 липня 2019 року на підставі заяви стягувача від 09 липня 2019 року приватним виконавцем Варавою Р. С. відкрито виконавче провадження № 59552488 з примусового виконання виконавчого листа № 242/2788/15-ц, виданого Селидівським міським судом Донецької області 29 лютого 2015 року про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Централ капітал». У межах виконавчого провадження приватним виконавцем накладено арешт на все належне йому рухоме та нерухоме майно.
Заявник зазначає, що місцем його проживання є АДРЕСА_1 , рахунок в акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - «ПУМБ») відкритий ним у м. Краматорську.
Посилаючись на те, що на порушення статей 4, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець відкрив виконавче провадження не за місцем виконання рішення, просив скаргу задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 03 березня 2020 року у задоволенні скарги відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із правомірності дій приватного виконавця, оскільки виконавче провадження було відкрито відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» за місцем знаходження майна боржника (коштів на банківському рахунку).
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 03 березня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з судовим рішенням місцевого суду, вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, та зазначив, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Варава Р. С. не порушив вимог щодо територіальної діяльності з відкриття виконавчого провадження, оскільки мав право приймати до виконання виконавчий лист за місцезнаходженням майна боржника - грошових коштів боржника на рахунку у банківській установі міста Києва.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Давиденко С. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи, ненадання судами оцінки доводам заявника.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні скарги.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ТОВ «ФК «Централ капітал» подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції не надходили
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 рокупоновлено Давиденку С. О. строк на касаційне оскарження ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 03 березня 2020 року та постанови Донецького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Селидівського міського суду Донецької області справу № 242/2788/15-ц за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича, заінтересована особа - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал».
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 30 вересня 2015 року у справі № 242/2788/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» 1 924 950,37 дол., що еквівалентно 40 719 110,45 грн, боргу та 3 654,00 грн судових витрат.
На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист від 29 лютого 2016 року.
20 липня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого документа, а постановою від 27 грудня 2018 року виконавчий лист № 242/2788/15-ц, виданий 29 лютого 2016 року, повернуто стягувачу.
15 липня 2019 року за заявою ТОВ «ФК «Централ Капітал» приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варавою Р. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59552488 з примусового виконання виконавчого листа № 242/2788/15-ц, виданого Селидівським міським судом Донецької області 29 лютого 2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Централ Капітал» заборгованості за кредитним договором від 05 лютого 2012 року у розмірі 1 924 950,37 дол. США, що еквівалентно 40 719 110,45 грн, та судових витрат у розмірі 3 654,00 грн.
Боржник ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 .
Звертаючись з заявою про примусове виконання виконавчого листа від 09 липня 2019 року № 1907/09-01, стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника.
15 липня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, що містяться на рахунках боржника, копію якої передано до виконання, зокрема АТ «ПУМБ»(вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070).
Згідно з листом АТ «ПУМБ» від 18 липня 2019 року на рахунок боржника № НОМЕР_1 накладено арешт на грошові кошти, залишок яких складає 502,01 грн (інформація про рух коштів за період з 01 січня 2019 року до 15 липня 2019 року).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставою касаційного оскарження ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 03 березня 2020 року та постанови Донецького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно приписів частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішень на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов до суду у випадках передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку встановлених законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з частиною першою-четвертою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Суди під час розгляду справи, яка є предметом перегляду, встановили, що відповідно до заяви про примусове виконання від 09 липня 2019 року, поданої на ім'я приватного виконавця Варави Р. С., стягувач ТОВ «ФК «Централ Капітал» повідомив інформацію про наявність майна боржника у виконавчому окрузі міста Києва, а саме коштів на рахунках в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», розташованому на вул. Андріїаська,4 у м. Києві.
Так, згідно зі статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
За правилами частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, а також майнові права та обов'язки.
Виходячи з положень частини першої статті 179, статті 177 ЦК України, одним із різновидів майна є гроші.
Частиною 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Порядок відкриття банками рахунків своїм клієнтам та види рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - учасниками платіжної системи своїм клієнтам, визначено статтями 6, 7 зазначеного Закону.
Частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, зо стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Тому наявність у ОСОБА_1 банківського рахунку (в тому числі, розрахункового рахунку) передбачає наявність у боржника майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку та, відповідно, майна в розумінні Глави 13 ЦК України.
Відповідь АТ «ПУМБ» від 18 липня 2019 року № 116/4104/07 БТ на запит приватного виконавця містить відомості про наявність у заявника (боржника ОСОБА_1 ) відкритого рахунку та наявність/залишок на ньому коштів.
З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про те, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Варава Р. С. не порушив вимог щодо територіальної діяльності з відкриття виконавчого провадження, із дотриманням частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв до виконання виконавчий документ та виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, є правильним.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанції, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Давиденко Сергієм Олександровичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 03 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун