79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
13.07.07 Справа № 4/235-17/41
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Юркевич М.В., Городечна М.І., розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Явіпарк»(м. Явіпарк)
на рішення господарського суду Львівської області
від 12.06.2007р. у справі № 4/235-17/41
за позовом приватного підприємства «Лемар»(м. Львів)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Явіпарк»(м. Явіпарк)
про стягнення 45294,84грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Криштоф О.О.
З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України сторони ознайомлені.
Рішенням від 12.06.2007р. у справі №4/235-17/41 господарського суду Львівської області (суддя Ділай У.І.) задоволено позов приватного підприємства «Лемар»(м. Львів) до товариства з обмеженою відповідальністю «Явіпарк»(м. Явіпарк) про стягнення 45294,84грн..
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТзОВ «Явіпарк»подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить зазначений процесуальний документ господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на наступне:
- судом не було враховано, що ПП «Лемар»не надало підприємству ТзОВ «Явіпарк»ТзОВ «Явіпарк»документів, які підтверджують походження поставлених лісоматеріалів, у зв'язку з чим були зірвані поставки підприємства замовниками у В'єтнамі;
- документи про походження вказаних пиломатеріалів й досі скаржнику надані не були, у зв'язку з чим скаржник припинив оплату за поставлену продукцію інше.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Львівської області підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне:
Правовідносини між сторонами виникли з умов укладеного договору №11-04 від 10.04.06 (а.с. 10-11), згідно з яким продавець (позивач у справі) продає, а покупець (відповідач) купує пиловник хвойних та листяних порід в асортименті та на суму, яка вказана в рахунку продавця та на умовах, викладених у даному договорі. Разом з цим, пп. 3.2. договору встановлено, що покупець не може отримати наступну партію товару, не здійснивши повного розрахунку за попередню поставку. За взаємною згодою сторін постачання товару проводиться на умовах франко-склад та франко-вагон покупця.
Відповідно до цього поставка позивачем на склад покупця товару без отриманих рахунків покупця, без оплати ним попередньої партії товару не відповідала умовам договору і здійснювалась позивачем на власний страх та ризик.
Згідно з цим, у відповідача не наступило обов'язку здійснювати поставлений без замовлення (рахунку) товар у терміни, встановлені п. 3.1.
Окрім цього, як встановлено Львівським апеляційним господарським судом позивачем не були надані відповідачу товаро-транспортні накладні на перевезення товару від продавця на склад покупця, що унеможливило покупцю отримати відповідну ліцензію на поставку товару за межі України для виконання своїх договірних зобов'язань. Також, внаслідок цього, відповідач не мав змоги належним чином довести розмір своїх валових витрат при відсутності товаро-транспортних накладних. Зважаючи на умови договору (п. 4.2), оскільки, постачання товару здійснювалось на умовах франко-склад та франко-вагон покупця, видаткові накладні, складені позивачем, не є належним доказом постачання відповідачу товару на умовах договору. Необхідність оформлення товаро-транспортних накладних при перевезенні товару передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства Транспорту України від 14.10.97 №363.
Відповідно до цих порушень позивачем умов договору, Львівський апеляційний господарський суд встановив вину останнього, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних.
Такий висновок суду апеляційної інстанції зроблений і на підставі того, що п. 2 ст. 625 ЦК України встановлено зобов'язання боржника сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних лише у разі прострочення боржником грошового зобов'язання. Натомість, договором чітко не встановлено терміни оплати покупцем такої партії товару, а лише зазначено, що остаточний термін розрахунку за товар: «встановлює п'ять банківських днів з моменту переходу власності на товар до покупця». Нормою ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передавання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Передаванням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передавання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товаро-розпорядчого документа на майно.
Як зазначено вище, позивачем товар мав бути доставлений на умовах франко-склад або франко-вагон покупця. Відповідно, належне передавання майна покупцю повинно бути засвідчено товаро-транспортними накладними, які, як зазначено вище, на підставі вимоги нормативного акта, є обов'язковими документами, на підставі яких відбувається облік, прийомка, передача, перевезення вантажу і взаєморозрахунки. Як зазначено вище, позивач товаро-транспортних накладних не подав.
Таким чином, позивачем не доведена належними доказами дата набуття покупцем права власності на товар, з якої необхідно відраховувати п'ятиденний термін для оплат.
Щодо рішення суду в частині стягнення вартості товару без врахування річних та інфляційних, то Львівський апеляційний господарський суд встановив, що в даній частині рішення є обґрунтованим, оскільки відповідачем не подано доказів, що отриманий з порушенням умов договору товар прийнятий на зберігання.
У зв'язку з цим, частину судових витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита за подання та розгляд апеляційної скарги у розмірі 21,28грн. покласти на позивача у справі.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення від 12.06.2007р. у справі №4/235-17/41 господарського суду Львівської області скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3406,20грн інфляційних. та 850,00грн 3% річних. Прийняти в цій частині нове рішення: в позові відмовити.
3. В іншій частині - рішення залишити без змін.
4. Стягнути з приватного підприємства «Лемар»(м. Львів) на користь ТзОВ «Явіпарк»(м. Яворів) частину судових витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита за подання та розгляд апеляційної скарги у розмірі 21,28грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
суддя Городечна М.І.
суддя Юркевич М.В.