Ухвала
16 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 338/883/20
провадження № 61-13232ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2021 року у складі судді: Битківського Л. М., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про зобов'язання вчиняти певні дії,
У серпні 2020 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні криницею.
Позовна заява мотивована тим, що на межі господарств сторін розташований питний колодязь для спільного користування, який є джерелом водопостачання не лише для забезпечення потреб позивача та його матері, але і мешканців сусідніх господарств, оскільки с. Глибоке Богородчанського району, через особливості розташування має проблеми із водними ресурсами, особливо у посушливі періоди. У червні 2020 року ОСОБА_1 не дотримуючись правил добросусідства в порушення державно-санітарних норм та правил, діючи на шкоду їх інтересам, влаштував дренажну трубу, якою відвів із власного подвір'я та городу, що розташований вище по рельєфу, поверхневі стічні води і завів дренажну трубу прямо у колодязь, що призвело до втрати можливості користуватись ним як джерелом водопостачання. Позивач є власником домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 . У зв'язку з тим, що він на даний час тимчасово проживає у США, його домоволодінням по дорученню розпоряджається мати - ОСОБА_5 . Власником сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . Прохання ліквідувати дренажну трубу ОСОБА_1 ігнорує. Після кожного дощу стічні води з ділянки сусідів потрапляють у колодязь, у зв'язку з чим з червня 2020 року вода у криниці втратила свої якісні характеристики, стала мутною, непридатною для вживання. Проведений аналіз води виявив, що за бактеріологічними показниками вода не відповідає нормам. Мати позивача, третя особа ОСОБА_5 , яка постійно живе у його господарстві і користується водою з цієї криниці, змушена брати питну воду із сусідніх господарств. З приводу досудового врегулювання спору позивач та ОСОБА_5 звертались до Глибоківської сільської ради. Проте відповідач не виконує вимоги комісії, яка розглядала це звернення і рекомендувала дотримуватись правил добросусідства та провести демонтаж труби в найкоротший термін, обладнати спільний колодязь відповідно до вимог ДСанПІНу 2.2.4-171-10.
Оскільки вжиті заходи для відновлення свого права на користування безпечною водою не дали бажаного результату, позивач просить зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 демонтувати дренажну трубу з криниці питної води, який розташований на межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 червня 2021 року,позов ОСОБА_6 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати дренажну трубу, що підведена з території її господарства до колодязя питного водопостачання, який розміщений на межі земельних ділянок господарства позивача по АДРЕСА_1 та відповідача по АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 09 серпня 2021 року засобами електронного поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 червня 2021 року, у якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції вирішив, що для встановлення функціонального призначення інженерної споруди, змонтованої відповідачем, достатньо показань свідків. Однак, така позиція суду є помилковою, оскільки для отримання відповіді на таке питання необхідно мати спеціальні знання та проводити дослідження конструктивних ознак інженерної споруди. Відповідно до висновку експертного дослідження від 23 квітня 2021 року ознак дренажних систем щодо водовідведення води з територій до колодязя не має. Апеляційний суд не надав оцінку зазначеному доказу та залишив його поза увагою. Ухвалюючи рішення, апеляційний суд не урахував висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18. Суди не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм оцінку у сукупності з іншими доказами, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи і привело до ухвалення помилкових рішень.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про зобов'язання демонтувати дренажну трубу з криниці.
Отже, справа № 338/883/20 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 338/883/20 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про зобов'язання вчиняти певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук