19 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/3001/20
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєв В.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Тако"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 (у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г. (головуючий), Андрієнко В.В. Буравльов С.І.)
та рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2021 (суддя Грабець С.Ю.)
за позовом Приватного підприємства "Тако"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Преміум",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ),
2. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,
3. Державне підприємство "Сетам",
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юлг"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Луньо Ілля Вікторович,
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Євростандарт Сервіс"
про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого нотаріусом 01.02.2017 року, визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсним акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13.05.2017 року та визнання недійсним свідоцтва,
05.08.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства "Тако" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 (повний текст складено 06.07.2021) та рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2021 у справі № 911/3001/20, подана 19.07.2021 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв'язку.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Згідно з частиною другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
за пунктом 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;
за пунктом 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;
за пунктом 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Крім того, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що хоча заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц, від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17, від 23.12.2020 у справі № 639/7253/18, однак не наводить яку саме норму права, на його думку, застосовано судами в оскаржуваних судових рішеннях без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Також скаржник в касаційній скарзі вказує на те, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте не вказує конкретної норми права, яку суд застосував (або повинен був застосувати) при розгляді справи та щодо якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім загального посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити безпосередньо:
- формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України);
- зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній (пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги, з дотриманням вимог частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України зазначена скарга підлягає залишенню без руху.
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі нової редакції касаційної скарги із чітким зазначенням і належним обґрунтуванням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали).
При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи № 911/3001/20, надавши Суду докази такого надіслання.
Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Тако" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2021 у справі № 911/3001/20 залишити без руху до 20.09.2021, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Зуєв