справа №1-8/10
провадження №1-о/619/3/21
19.08.2021 м. Дергачі
Колегія суддів Дергачівського районного суду Харківської області у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2010 року за нововиявленими обставинами, -
Суду передана заява ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2010 року за нововиявленими обставинами.
В обгрунтування заяви засуджений зазначає, що за його обвинуваченням в умисному вбивстві ОСОБА_8 виникли обставини, які раніше не були враховані на досудовому розслідуванні та підчас судового розгляду його справи. Обставини, які свідчать про його непричетність до вбивства ОСОБА_8 були виявлені під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_9 та підтверджуються, зокрема показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Свідки вказують на те, що 23.06.2000 він знаходився вдома і не міг вчинити вбивство ОСОБА_8 . Про наявність даних обставин йому стало відомо від батька в листопаді 2014 року.
Просить вирок Апеляційного суду Харківської області від 9 березня 2010 року скасувати за нововиявленими обставинами і постановити новий вирок з урахуванням зазначених ним у заяві обставин, виправдавши по епізоду стосовно вбивства ОСОБА_8 .
Вироком Апеляційного суду Харківської області від 9 березня 2010 року ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п. «а,з,і» ст. 93, ч. 3 ст. 142 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року) та призначено покарання:
- за ч. 3 ст. 142 Кримінального кодексу України (1960 року) до 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
- за п.п. «а,з,і» ст. 93 Кримінального кодексу України ( 1960 р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 42 Кримінального кодексу України (1960 р.) за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш ОСОБА_15 остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України (1960 р.) за сукупністю цих злочинів і злочинів, за які ОСОБА_14 був засуджений за вироком Київського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2004 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п. «а,з,і» ст. 93 , ч. 3 ст. 142 , п.п. «а,з,і» ст. 93 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року) та призначено покарання:
- за ч. 3 ст. 142 Кримінального кодексу України (1960р.) до 14років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
- за п.п. «а,з,і» ст. 93 Кримінального кодексу України (1960р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 42 Кримінального кодексу України (1960 р.), за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України (1960 р.) за сукупністю цих злочинів і злочинів, за які ОСОБА_7 був засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2004 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Ухвалою Верховного Суду України від 7 вересня 2010 року вирок Апеляційного суду Харківської області від 9 березня 2010 року залишено без змін, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_14 , а також захисників ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 - без задоволення.
Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 11.11.2019 заяву ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 09.03.2010 задоволено.
Вирок Апеляційного суду Харківської області від 09.03.2010 щодо ОСОБА_7 скасовано.
ОСОБА_7 визнано невинуватим за п.п. «а», «і» ст. 93 КК України (в ред. 1960 року) по епізоду вбивства ОСОБА_8 та виправдано його, оскільки не доведено, що він вчинив вказаний злочин.
Ухвалено новий вирок, яким визнано ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених п.п. «а», «і» ст. 93 КК України (в ред. 1960 року) по епізоду вбивства ОСОБА_19 та ч. 3 ст. 142 КК України (в ред. 1960 року) і призначено покарання:
за п.п. «а», «і» ст. 93 КК України (в ред. 1960 року) у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна;
за ч. 3 ст. 142 КК України (в ред. 1960 року) у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточно покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за цим вироком і злочинів, за які ОСОБА_7 було засуджено вироком Київського районного суду м. Харкова від 23.02.2004, ОСОБА_7 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25.01.2021 вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 11.11.2019 - скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
В судовому засіданні ОСОБА_7 свою заяву підтримав та пояснив суду, що 23.06.2000 була - п'ятниця робочий день, він знаходився у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки він погано себе почував, у нього був розлад шлунку. В цей час його батьків не було вдома, вони були у відпустці, тому у нього жили знайомі ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . ОСОБА_14 були потрібні гроші і він просив його допомогти. О 10 годині він разом з ОСОБА_22 вийшли з дому з метою знайомства останнього з таксистом ОСОБА_8 , який надавав гроші в борг. Він познайомив ОСОБА_14 з ОСОБА_8 і повернувся до квартири, оскільки погано себе почував та чекав на ОСОБА_11 . Повернувшись додому він зателефонував ОСОБА_23 і попросив полагодити його комп'ютер. Близько 11 години до нього приїхав ОСОБА_11 та приніс звіти для податкової інспекції. Він поскаржився ОСОБА_11 , що його відраховують з університету, після чого вони вирішили зателефонувати ОСОБА_12 з метою попросити допомогу. Після дзвінка ОСОБА_11 поїхав. Йому стало гірше і він зателефонував знайомому лікарю ОСОБА_24 , який одразу приїхав, оглянув його та призначив лікування. В післяобідній час до нього зайшов його сусід « ОСОБА_25 » - ОСОБА_26 , який запропонував йому поїхати на природу відпочивати, на що він відмовився. Того ж дня до нього приходили ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , які ремонтували комп'ютер. Згодом приїхали ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , з якими обговорювали проблеми, що склалися в університеті. В період з 16 години по 17 годину до нього приїздив ОСОБА_29 , якому він, як директор фірми «Еллада», підписав накладні. Потім, в період з 18 години до 19 години поїхали ОСОБА_12 і ОСОБА_11 . Ввечері повернувся ОСОБА_14 і сказав, що грошей він так і не позичив у таксиста та задушив його власними руками і тепер потрібно позбутися автомобіля ОСОБА_8 , на що він категорично відмовився. Наступного ранку він поїхав вирішувати свої проблеми з навчанням до університету.
Захисник в своїй заяві вказала, що встановлення вини ОСОБА_7 ґрунтується на його визнавальних показаннях, наданих на досудовому розслідуванні, явках з повинною, даних відтворення обстановки та обставин події, висновках експертів, свідченнях свідків, речових доказах. Базовим доказом, на якому грунтується вирок суду є явка з повинною ОСОБА_7 від 15 липня 2003 року, яка була складена в приміщенні УБОЗ УМВС України в Харківській області. З тексту вироку Київського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2004 року у справі № 1-995/6 2004 стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_14 вбачається, що до них станом на 15 липня 2003 року було обрано запобіжний захід - тримання під вартою. В матеріалах справи 1-8/10 жодні відомості про підстави перебування ОСОБА_7 в приміщенні УБОЗ УМВС України в Харківській області відсутні. Самостійно ОСОБА_7 , який утримувався на той час під вартою, не міг перебувати в приміщенні УБОЗ УМВС України в Харківській області. Обставини отримання явки з повинною від ОСОБА_7 , законність відібрання у нього явки з повинною, окрім обставин здійснення на нього фізичного та психологічного тиску з боку співробітників міліції, під час судового розгляду не досліджувались. Внаслідок чого залишилось невстановленим, чи міг ОСОБА_7 знаходитись 15 липня 2003 року в приміщенні УБОЗ УМВС України в Харківській області, яким саме чином він міг там опинитись, чи здійснювались переміщення останнього за межі Харківського СІЗО № 27 протягом липня 2003 року. Разом з тим, під час ознайомлення з матеріалами справи № 1-995/6 2004 стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_14 встановлено, що до матеріалів справи долучено звернення прокурора Дергачівського району Харківської області ОСОБА_30 до судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_31 за дозволом на етапування ОСОБА_7 та ОСОБА_14 до ІТУ УМВС України в Харківській області строком на 10 діб для проведення слідчо-оперативних дій у іншій справі. З матеріалів справи № 1-995/6 2004 стосовно ОСОБА_7 також вбачається, що з зазначеним зверненням ані засуджений ОСОБА_7 , ані його захисник ознайомлені не були, тому не мали можливості поставити на дослідження суду питання законності перебування засудженого ОСОБА_7 в приміщенні УБОЗ УМВС України в Харківській області, в зв'язку із тим, що такі обставини їм не були і не могли бути відомі на час розгляду справи. Обставини незаконного перебування ОСОБА_7 в приміщенні УБОЗ УМВС України в Харківській області були встановлені нею особисто під час ознайомлення з матеріалами справи № 1-995/6 2004 в Київському районному суді м. Харкова в лютому 2019 року.
Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні пояснив, що він з початку 2000 року працював реалізатором на фірмі «Еллада». 23.06.2020 він як завжди приїхав на вулицу Кримська в м. Харкові в офіс фірми, де вони майже щодня зустрічалися з ОСОБА_7 для вирішення робочих питань із закупівлі та реалізації товарів, але того дня ОСОБА_7 там не було. Він не міг з ним зв'язатися. ОСОБА_33 дав йому домашній номер телефона ОСОБА_7 і він домовився з останнім про зустріч у нього дома. Його візит був пов'язаний з терміновим обов'язковим відвантаженням товару покупцям з іншої області саме в цей день. Близько 17 години він з підготовленими документами для відвантаження приїхав додому до ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 . У квартирі знаходився десь 2-3 хвилини, ОСОБА_7 дооформив необхідні документи (підписав і поставив печатку «фірми ОСОБА_34 ) і він поїхав. У квартирі бачив також ОСОБА_35 і ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що близько двадцяти років тому влітку, ОСОБА_7 попросив його та ОСОБА_28 відремонтувати комп'ютер. Він разом з ОСОБА_28 вдома у ОСОБА_7 ремонтували комп'ютер, а коли прийшли два чоловіки, то ОСОБА_36 попросив їх з ОСОБА_37 піти, що вони і зробили. Пізніше ОСОБА_38 повідомив, що його ледве не відрахували з третього курсу університету, а люди, які були у нього допомогли, вирішити цю проблему.
Свідок ОСОБА_39 в судовому засіданні пояснила, що влітку 2000 року її син ОСОБА_14 приїхав додому з чоловіком у якого він хотів взяти в борг гроші під заставу квартири. Але у зв'язку з тим, що у ОСОБА_14 була неповнолітня дитина, яка зареєстрована в квартирі, чоловік повідомив, що не дасть гроші під заставу квартири. На що ОСОБА_14 запропонував у заставу дачу, яка знаходилась у Валківському районі. ОСОБА_14 взяв ключі від дачі і вони поїхали. Пізніше вона їздила подивитися на дачу та сусіди питали у неї з приводу продажу дачі, посилаючись на те, що вони бачили як ОСОБА_14 спілкувався з незнайомим літнім чоловіком, вони оглядали ділянку і домоволодіння. Цей випадок вона запам'ятала, оскільки була шокована звісткою, що її син хоче віддати належну їй квартиру у заставу невідомому чоловіку. ОСОБА_7 в той день вона не бачила.
Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснив, що він лікар, засудженого ОСОБА_7 знає як сина свого друга ОСОБА_40 23.06.2021 йому зателефонував ОСОБА_41 і сказав, що він себе погано почуває, ймовірно він отруївся рибою. Він приїхав до нього додому, оглянув, призначив лікування, порадив у разі погіршення стану викликати швидку допомогу та поїхав. Зазначив, що добре пам'ятає ці події, оскільки 19 травня 2000 року він разом з групою альпіністів піднявся на гору Еверест, а наприкінці червня 2000 року він захворів на запалення легенів, після чого потрапив на стаціонарне лікування ввечері 23.06.2000. ОСОБА_42 телефонував йому близько 12 години і приблизно через півгодини він приїхав до нього, крім ОСОБА_7 в квартирі він нікого не бачив. Раніше за медичною допомогою ОСОБА_7 до нього не звертався.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він давній знайомий батька ОСОБА_7 , який влітку 2000 поїхав на відпочинок та просив його приглянути за його сином. 23.06.2000 близько 10 години він приїхав до ОСОБА_7 з метою дізнатися чи здав він звітність до податкової інспекції та чи все у нього добре, оскільки він не з'явився в офісі їх фірми. Коли він приїхав, в квартирі був ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Під час спілкування ОСОБА_7 повідомив йому про проблеми в університеті. Він зателефонував знайомому ОСОБА_12 , який мав допомогти у вирішенні питань в університеті. Пробув у квартирі близько двох годин. Потім, у другій половині дня, близько 13 години він знову приїздив до ОСОБА_7 разом з ОСОБА_12 . Вони пробули там приблизно до 18 години. Коли вони приїхали вдруге, в квартирі також були два чоловіка, які щось робили з комп'ютером і одразу пішли. Також до ОСОБА_7 приїздив ОСОБА_32 з документами і пробув 2-3 хвилини. Також вказав, що ОСОБА_7 у той день погано виглядав, у нього болів живіт.
Свідок ОСОБА_26 пояснив, що ОСОБА_7 його друг дитинства, знає його як доброго, неконфліктного чоловіка. Йому відомо, що ОСОБА_36 займався в Харківському університеті ім. Каразіна, на факультеті Міжнародних відносин, вчився добре. Як тільки ОСОБА_41 познайомився з ОСОБА_14 , його навчання помітно стало гіршим. Десь всередині літа 2000 року у другій половині він зайшов до ОСОБА_7 , щоб запросити його на пікнік. ОСОБА_7 був блідий, схвильований і відмовився від його пропозиції. З кімнати ОСОБА_7 вийшов ОСОБА_43 і сказав, що зараз не час для гулянок. Він пішов. Згодом близько 19 години ОСОБА_7 приходив до нього за ліками, і його дружина давала ліки. Трохи пізніше, коли поїхав ОСОБА_11 , він зайшов до ОСОБА_7 та дізнався, що його ледве не відрахували з третього курсу університету.
Засуджений ОСОБА_14 в судовому засіданні повідомив, що він познайомився з ОСОБА_7 приблизно у 1999 році на автомийці. Влітку 2000 року приблизно 24 червня, він розповів ОСОБА_7 , що йому потрібні гроші. На що ОСОБА_44 повідомив йому, що в нього є знайомий таксист ОСОБА_8 , який дає гроші в борг під відсотки і пообіцяв їх познайомити. Вранці вони з ОСОБА_7 пішли до восьмого кола тролейбусу, де ОСОБА_7 познайомив його з ОСОБА_8 та пішов. Він домовився з ОСОБА_8 , що той надасть йому грошові кошти під заставу квартири, яка належить його матері. Потім вони разом поїхали дивитися квартиру та документи на неї. Коли вони приїхали виявилося, що в квартирі прописана його неповнолітня дитина. ОСОБА_8 сказав, що за таких обставин квартира не підходить для застави. Тоді він запропонував ОСОБА_8 як заставу дачу, яка знаходиться в Валківському районі Харківської області. Вони сіли в машину ОСОБА_8 та поїхали оглядати дачу. Коли вони поверталися до міста Харкова то зупинились біля лісу, оскільки їм необхідно було в туалет. В цей час між ними виник конфлікт, ОСОБА_8 обурювався, що він тільки втратив свій час через невигідну пропозицію. Під час конфлікту, ОСОБА_8 схопив його за мошонку. Через сильний біль та стан афекту він схопив ОСОБА_8 за горло та тримав доти, доки останній не перестав рухатися. Від його дій ОСОБА_8 помер. Все відбулося біля автомобіля. Вони були з ОСОБА_8 вдвох. Потім він звернув з дороги і прикопав труп ОСОБА_8 в лісі. Далі він приїхав додому до ОСОБА_7 і розповів йому, що вбив ОСОБА_8 . На що ОСОБА_7 сказав, що не може говорити, йому погано і в квартирі сторонні люди. Після вбивства ОСОБА_8 він не був біля його гаража і не проникав до нього, коштами не заволодівав, вперше опинався там під час слідчого експерименту. Вбив ОСОБА_8 через больовий шок і стан афекту, корисливих мотивів не мав. Стосовно явок з повинно, то в них він написав все те, що від нього вимагали працівники УБОЗ.
Свідок ОСОБА_45 у судовому засіданні пояснив, що орієнтовно у 2002 році він взяв в оренду ставок, облаштував його. Приблизно через рік він спустив воду і побачив у ставку металеву конструкцію, яку не міг дістати. Через деякий час приїздив слідчий, водолази і витягли зі ставка кришу чи запчастину від автомобіля. Можливо, це правопорушники таким чином ховали сліди злочинів.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що 23.06.2000 йому зателефонував знайомий ОСОБА_11 і сказав, що він дзвонить із квартири ОСОБА_46 , у якого в університеті виникли проблеми з навчанням в університеті та просив допомоги. Він був особисто знайомий з проректором цього університету, оскільки вони разом навчалися. Також ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_38 захворів. Потім ОСОБА_11 забрав його та привіз до квартири, де він раніше ніколи не був. Коли вони приїхали у квартирі були два хлопця та одразу ж пішли після їхнього приїзду. ОСОБА_7 сказав йому, що в нього проблеми з навчанням в університеті та просив допомогти йому. Вдома у ОСОБА_7 вони були приблизно у період з 15 години до 18 години. Він допоміг ОСОБА_47 вирішити питання допуску до складання сесії.
Заслухавши засудженого, захисника, прокурора, свідків, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За положеннями ч.ч. 1, ч. 2 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 461 КПК України, за наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено.
Нововиявленими обставинами визнаються інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Відповідно до ч. 2 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються, в тому числі обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин.
Виходячи із системного аналізу наведених положень закону перегляд вироку у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в кримінальному судочинстві. На відміну від перегляду судового вироку в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість вироку, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення вироку суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на прийняття обвинувального вироку, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Засуджений як на нововиявлену обставину посилається на те, що у день вбивства він перебував вдома протягом дня.
Така обставина не може вважатися нововиявленою в розумінні статті 462, оскільки вона безпосередньо стосується самого засудженого, і йому на час розгляду справи було відомо, або могло бути відомо, де і коли він знаходився.
Наявність свідків, які можуть це підтвердити, взагалі не є обставиною, яка підтверджує невинуватість засудженого, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Такою обставиною в даному випадку є перебування засудженого вдома, і про цю обставину могло бути відомо засудженому, оскільки ця обставина стосується його місцезнаходження в певний час.
Таким чином, суд доходить висновку, що обставина, на яку посилається засуджений, не є нововиявленою.
Щодо аргументів засудженого ОСОБА_7 про визнання вказаних у його заяві обставин нововиявленими, суд їх не приймає як нововиявлені виходячи з того, що всі обставини, на які посилається засуджений - були йому відомі, він був безпосереднім учасником цих подій.
Щодо доводів захисника про врахування неправдивих явок з повинною ОСОБА_14 та ОСОБА_7 при винесенні вироку, суд їх не приймає, оскільки вказана обставина не є нововиявленою.
Доводи захисника про недопустимість протоколів допиту підозрюваного, відтворення обстановки та обставин події суд не приймає, оскільки ці докази досліджувались судом при постановленні вироку і не можуть вважатись нововиявленими обставинами.
Інші доводи захисника про допущені слідством процесуальні порушення та недоліки не стосуються нововиявлених обставин.
Суд перевіряє чи є обставини нововиявленими і лише тоді може оцінювати докази і виносити вирок.
Будь-яких доказів щодо наявності обставин, передбачених п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 459 КПК України захисником та засудженим не надано.
Отже, враховуючи, що обставини, на які посилається засуджений і захисник не є нововиявленими, заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 95, 459, 461, 462 КПК України, колегія суддів, -
Заяви засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2010 року за нововиявленими обставинами - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3