36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
19.08.2021 Справа № 917/966/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Трейд Україна», 61045, м. Харків, вул. Клочківська, 192А,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод», 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, б. 2,
про стягнення 63 664,62 грн.,
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Трейд Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» про стягнення 63 664,62 грн., з яких 49 520,00 грн. - основний борг за договором поставки № 09-11 від 09.11.2020 р., 5 408,67 грн. - пеня, 4 511,21 грн. - інфляційні втрати, 4 224,74 грн. - відсотки річних.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.06.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач оплату за договором поставки № 09-11 від 09.11.2020 р. виконав не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов'язання, встановлені зазначеним договором та законом.
Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (поштове повідомлення з відміткою про вручення відповідачу копії ухвали суду від 17.06.2021 р. міститься в матеріалах справи).
Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
09.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ Трейд Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» було укладено договір поставки № 09-11 (а.с. 18-20).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «АВ Трейд Україна») зобов'язувався постачати й передавати у власність Покупцю (ТОВ «Лубенський молочний завод») певний товар, а Покупець - приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п.п. 2.5 договору датою поставки є дата, що зазначається в товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній при отриманні товару Покупцем.
На виконання зазначених норм договору поставки № 09-11 від 09.11.2020 р. позивач передав у власність відповідача товар на суму 197 520,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № АВ-0001161 від 13.11.2020 р., (а.с. 22), підписаною сторонами.
Відповідно до п. 3.4 договору оплата товару здійснюється Покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару.
Позивач вказує, що відповідач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» 63 664,62 грн., з яких 49 520,00 грн. - основний борг за договором поставки № 09-11 від 09.11.2020 р., 5 408,67 грн. - пеня, 4 511,21 грн. - інфляційні втрати, 4 224,74 грн. - відсотки річних.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки № 09-11 від 09.11.2020 р., видаткова накладна № АВ-0001161 від 13.11.2020 р., виписки по рахунку ТОВ «АВ Трейд Україна» та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за договором № 09-11 від 09.11.2020 р. щодо здійснення поставки товару на суму 197 520,00 грн. Так, судом досліджено видаткову накладну № АВ-0001161 від 13.11.2020 р. та встановлено, що вона має всі необхідні реквізити, підписана сторонами та скріплена печатками, тож приймається судом у якості належного доказу виконання позивачем умов договору № 09-11 від 09.11.2020 р. на вищевказану суму.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі.
Так, згідно з виписками по рахунку ТОВ «АВ Трейд Україна» за період з 20.11.2020 р. по 03.06.2021 р. (а.с. 26) відповідачем було частково сплачено заборгованість за товар, поставлений за договором № 09-11 від 09.11.2020 р. на суму 148 000,00 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 49 520,00 грн. заборгованості за договором поставки № 09-11 від 09.11.2020 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 5.4 укладеного сторонами договору визначено, що у випадку затримання проведення розрахунку Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення, а також відшкодовує інфляційні збитки, завдані Постачальнику внаслідок невиконання Покупцем грошового зобов'язання, та 10 % річних від простроченої суми.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати вартості товару за договором поставки № 09-11 від 09.11.2020 р. в розмірі 5 408,67 грн. за період з 20.11.2020 р. по 10.06.2021 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 6).
Водночас, як зазначено вище, строк оплати товару з Партії № 4 становить 7 (сім) календарних днів з дати поставки товару (п. 3.4 договору № 09-11 від 09.11.2020 р.).
Оскільки товар на суму 197 520,00 грн. був поставлений позивачем 13.11.2020 року, останнім днем строку оплати є 20.11.2020 р.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Врахувавши викладене, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 09-11 від 09.11.2020 р. за період з 21.11.2020 р. по 21.05.2021 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 4 920,48 грн. (розрахунок - в матеріалах справи).
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, сторонами було узгоджено збільшення розміру відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 09-11 від 09.11.2020 р.
Так, відповідно до п. 5.4 договору у випадку затримання проведення розрахунку Покупець відшкодовує інфляційні збитки, завдані Постачальнику внаслідок невиконання Покупцем грошового зобов'язання, та 10 % річних від простроченої суми.
З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 4 511,21 грн. та відсотків річних в розмірі 4 224,74 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 5).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Водночас, суд здійснив перерахунок розміру 10 % річних за прострочення здійснення оплати за договором № 09-11 від 09.11.2020 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 4 192,95 грн. (розрахунок - в матеріалах справи).
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» 49 520,00 грн. основного боргу за договором поставки № 09-11 від 09.11.2020 р., 4 920,48 грн. пені, 4 511,21 грн. інфляційних втрат, 4 192,95 грн. відсотків річних.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 251,46 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, б. 2, код ЄДРПОУ 00446813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Трейд Україна» (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 192А, код ЄДРПОУ 38278014) 49 520,00 грн. - основний борг за договором поставки № 09-11 від 09.11.2020 р., 4 920,48 грн. - пеня, 4 511,21 грн. - інфляційні втрати, 4 192,95 грн. - відсотки річних; 2 251,46 грн. судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 19.08.2021 р.
Суддя О.С. Мацко