16.08.2021 Справа № 914/569/18
За скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок Плюс», м. Львів,
на дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України В.С. Берегових, м. Київ,
про визнання неправомірною і скасування постанови від 13.07.2021 про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні
у справі №914/569/18
за позовом: Національного банку України, м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок Плюс», м. Львів,
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», м. Київ,
предмет позову: звернення стягнення на предмет іпотеки
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання А.П. Полянський
За участю представників сторін:
від скаржника: не з'явився;
від стягувача: В.М. Цвєтков - представник;
від виконавчої служби: Н.З. Роман - представник.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/569/18 (суддя С.Б. Кітаєва) за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок Плюс» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором №12/09/6 від 04.06.2014 року з додатковими договорами, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною 41 690 900,00 грн.
Через відділ документообігу суду, 05.08.2021 (вх. №3203/21) Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРОК ПЛЮС» подано скаргу від 02.08.2021 б/н на дії державного виконавця, в якій просить: визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових B.C. щодо винесення ним в межах виконавчого провадження № 65057201 постанови від 13.07.2021 року про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні; визнати неправомірною постанову про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 13.07.2021 року, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових B.C. у межах виконавчого провадження № 65057201; зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який здійснює заходи примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження № 65057201 скасувати постанову про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 13.07.2021 року, винесену державним виконавцем Берегових B.C. у межах виконавчого провадження № 65057201.
Згідно протоколу повторного атоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2021, у зв'язку з перебуванням судді С.Б. Кітаєвої у відпустці, скаргу на дії державного виконавця у справі №914/569/18 передано для розгляду судді Н.Є. Березяк.
Ухвалою суду від 06.08.2021 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок Плюс» від 02.08.2021 б/н прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 16.08.2021.
В судове засідання представник скаржника (боржника) не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом. В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає наступне. На думку скаржника, державним виконавцем не взято до уваги те, що ТОВ «ЕКСПЕРТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР» не може брати участь як неупереджений оцінювач у визначенні ринкової вартості майна в силу наявного конфлікту інтересів. За інформацією боржника ТОВ «ЕКСПЕРТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР» залучається державним виконавцем, як суб'єкт оціночної діяльності за клопотанням Національного банку України, а тому є у повній мірі підконтрольною НБУ компанією, та виконуватиме всі розпорядження та вказівки стягувача, порушуючи права боржника.
В судовому засіданні представник виконавчої служби щодо поданої скарги заперечив з підстав наведених у відзивах на скаргу на дії державного виконавця, а саме: у відзиві від 11.08.2021№ 914/569/18 надісланому суду електронною поштою 12.08.2021 №вх.№18733/21) та у відзиві від 13.08.2021№ 914/569/18 надісланому суду електронною поштою 16.08.2021 №вх.№18921/21). В поданих відзивах державний виконавець зазначає, що договір від 31.10.2019 №101566 підписаний між Національним банком та ТзОВ «Експертно - консультаційний центр» укладений для забезпечення господарської діяльності Національного банку та жодного відношення до виконавчого провадження № 65057201 не має.
Виконавець зазначає, що Відділ примусового виконання рішень є структурним підрозділом Міністерства юстиції України. В свою чергу, Міністерство юстиції України, як замовник, уклало договір від 18.03.2021 № 834/21 із ТОВ «Експертно-консультаційний центр». Предметом цього договору є надання послуг за предметом закупівлі «Послуги осіб, залучених для проведення виконавчих дій, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, 71630000-3, послуги з технічного огляду та випробувань, ДК 021:2015».
Крім того, виконавець наголошує, що на адресу відділу не надходили жодні заяви про відвід експерта, вказане підтверджує наданими матеріалами виконавчого провадження, тому твердження скаржника на його думку є безпідставними, та спростовуються наданими матеріалами виконавчого провадження.
В судовому засіданні представник стягувача з'явився в режимі відеоконференцзвязку, щодо задоволення поданої скарги на дії державного виконавця - заперечив.
Відповідно до частини першої та другої статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи наведені законодавчі норми, суд зобов'язаний розглянути подану скаргу у строки, передбачені законом, а тому вважає за необхідне розглядати подану скаргу без участі боржника за наявними у матеріалах справи доказами.
Суд дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.09.2020 у справі № 914/569/18 вирішено в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» за Кредитним договором від 04.06.2014 № 12/09/6 з додатковими договорами, перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості (станом на 05.12.2017) у розмірі 2 135 863 013,70 грн, з яких: -заборгованість за кредитом - 2 000 000 000,00 грн; сума заборгованості по процентам - 135 863 013,70 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.06.2014, укладеним між Національним банком України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ: 00032106) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРОК ПЛЮС», а саме:
1) будівлю їдальні, літ. «А-2» загальною площею 780 кв.м, що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮРОК ПЛЮС» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 06.05.2008, видане Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно як об'єкт нерухомого майна - будівля їдальні літ. «А-2», загальною площею 780 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 20786746101. Право власності на предмет іпотеки за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРОК ПЛЮС» зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 333378, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2013 №1186676.
2) будівлю літ. «А-2» загальною площею 1363,5 кв.м., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮРОК ПЛЮС» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005, видане Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради та зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно як об'єкт нерухомого майна - будівля літ. «А-2», загальною площею 1363,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 20734046101. Право власності на предмет іпотеки за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРОК ПЛЮС» зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 332352, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2013 №1183079.
3) будівлю літ. «А-2» загальною площею 1610,7 кв.м, що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮРОК ПЛЮС» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005, видане Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради та зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно як об'єкт нерухомого майна - будівля літ. «А-2», загальною площею 1610,7 кв.м, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 18962946101. Право власності на предмет іпотеки за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРОК ПЛЮС» зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 304964, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.03.2013 №1078458.
4) будівлю літ. «А-4» загальною площею 7417 кв.м, що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮРОК ПЛЮС» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005, видане Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради та зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно як об'єкт нерухомого майна - будівля літ. «А-4», загальною площею 7417 кв.м, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 18952346101. Право власності на предмет іпотеки за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРОК ПЛЮС» зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 304839, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.03.2013 №1078013 та встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРОК ПЛЮС» на користь Національного Банку України 61670,00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Львівської області видано наказ 11.03.2021 у справі №914/569/18.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги за скаргою є необґрунтовані та такі, що не підлягають до задоволення.
При постановленні ухвали, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин 1 та 2 статтею 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Так, відповідно до п. 15 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Згідно ч.2 ст. 57 Закону, у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Відповідно до ч.3 ст. 57 Закону у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Таким чином, застосування державним виконавцем наданого йому широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до його обов'язків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» щодо вжиття передбачених цим Законом заходів, неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Стаття 339 Господарського процесуального кодексу України передбачає право на звернення із скаргою до суду. Так, даною статтею встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Так, заявник звернувся до суду з даною скаргою, оскільки вважає протиправною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових B.C. про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої, для проведення оцінки, залучено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «ЕКСПЕРТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР».
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, з метою здійснення процедури звернення стягнення на майно ТзОВ «Юрок Плюс», Державним виконавцем арештоване та описане нерухоме майно скаржника, яке перебуває в іпотеці стягувача, та яке зазначене у виданому Господарським судом Львівської області наказі від 11.03.2021, що виконується в межах виконавчого провадження № 65057201.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
У свою чергу Господарський суд Львівської області у своєму рішенні вирішив провести реалізацію іпотечного майна шляхом продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної об'єктом оціночної діяльності або не залежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Водночас реалізація майна боржника за своєю суттю також складається з сукупності необхідних дій, зокрема: визначення вартості майна, та його продажу. При цьому, неможливим є продаж майна боржника, без попереднього визначення його вартості, порядок якого передбачено ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Зокрема, частинами 1-4 зазначеної статті передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
У свою чергу сторони виконавчого провадження не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, а тому в силу ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець набув право на самостійне визначення вартості майна скаржника, також зокрема із залученням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Водночас, законодавство про виконавче провадження не обмежує право виконавця на залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. від 13.07.2021 залучено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в особі Тігінян А.О. ТОВ «Експертно - консультаційний центр», яка має сертифікат, виданий 14.09.2018 за № 724/18 Фондом державного майна України (строк дії: 14.09.2021). Попереджено суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Відповідно до п. 8 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/59, затвердженого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 № 1302/29432, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.
Згідно ч. 1 ст. 20 вказаного вище Закону експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем.
Відтак, постанова державного виконавця про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 13.07.2021 винесена з дотриманням вимог ст. ст. 18, 20, 57 ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції, що спростовує посилання Боржника відносно незаконності самої постанови.
Щодо інформації боржника, що ТОВ «ЕКСПЕРТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР» залучається державним виконавцем, як суб'єкт оціночної діяльності за клопотанням Національного банку України, а тому є у повній мірі підконтрольною НБУ компанією, та виконуватиме всі розпорядження та вказівки стягувача, порушуючи права боржника, то суд встановив наступне.
По - перше, матеріали виконавчого провадження та матеріали скарги не містять доказів звернення стягувача з клопотанням до виконавця про залучення ТОВ «ЕКСПЕРТНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР» суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні №65057201.
По - друге, Договір від 31.10.2019 № 101566 підписаний між Національним банком та ТОВ «Експертно-консультаційний центр», на який посилається скаржник, укладений для забезпечення господарської діяльності Національного банку України та жодного відношення до виконавчого провадження № 65057201 не має.
Як зазначає скаржник, в силу положень ст. 57 Закону та ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка для потреб визначення ринкової вартості для продажу на прилюдних торгах на стадії виконавчого провадження повинна бути здійснена на підставі договору укладеного між оцінювачем та державною виконавчою службою, як замовником.
Слід зазначити, що Відділ примусового виконання рішень є структурним підрозділом Міністерства юстиції України та входить до складу Департаменту Державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що Міністерство юстиції України, як замовник, уклало договір від 18.03.2021 № 834/21 із ТОВ «Експертно-консультаційний центр». Предметом цього договору є надання послуг за предметом закупівлі «Послуги осіб, залучених для проведення виконавчих дій, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, 71630000-3, послуги з технічного огляду та випробувань, ДК 021:2015».
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що даний аргумент є безпідставним та необґрунтованим.
Суд, при розгляді даної скарги, враховує правові висновки Верховного Суду, що стосуються оскаржень процесуальних дій органів державної виконавчої служби та приватних виконавців під час примусового виконання рішень.
Так, відповідно до правового висновку Верховного суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю, необхідно також: довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження. Таким чином, якщо державний виконавець або інша посадова особа ДВС, приватний виконавець - порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь якої іншої особи), то така скарга задоволенню не підлягає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Також, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18, в якій зазначено, що звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов'язана обґрунтувати, а суд, в свою чергу, зобов'язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням.
В порядку судового контролю за виконанням судових рішень правовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує судочинство для такого захисту.
По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів сторони виконавчого провадження є неприпустимим.
У розрізі наведеного аргументу, суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і обмежується на стадії виконання рішень тим, що поданню скарги повинне передувати порушення права відповідної особи, як це випливає із ч. 1 ст. 339 ГПК України.
ТОВ «Юрок Плюс» у скарзі на дії державного виконавця не зазначило, які його права чи свободи порушені діями державного виконавця при виконанні Наказу у справі № 914/569/18.
Суд враховує положення ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. Тобто сприяння виконанню судового рішення є одним із основних обов'язків боржника.
За змістом ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Статтею 343 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає доводи скаржника щодо наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови виконавця від 13.07.2021 про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №65057201 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від у справі №914/569/18 від 11.03.2021 необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст. ст. 76, 77, 79, 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок Плюс» від 02.08.2021 б/н на дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України В.С. Берегових про визнання неправомірною і скасування постанови від 13.07.2021 про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №65057201.
2. Копію ухвали суду надіслати скаржнику, стягувачу та державному виконавцю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені розділом IV Господарським процесуальним кодексом України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 19.08.2021
Суддя Н.Є. Березяк