79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.08.2021 справа № 914/1674/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Комбікормтрейд”, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Буське сорто-насінницьке підприємство”, с. Ожидів, Буський район, Львівська область
про стягнення заборгованості в розмірі 22 972,49 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
15.06.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Комбікормтрейд” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Буське сорто-насінницьке підприємство” про стягнення заборгованості в розмірі 22 972,49 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 21.07.2021 р.
20.07.2021 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання про приєднання до матеріалів справи наступних документів, а саме: договору про надання правничої допомоги від 20.05.2021; акту приймання-передачі наданих послуг від 14.07.2021; квитанції від 14.07.2021 № 8.
Розгляд справи по суті відкладено на 16.08.2021 р. з підстав, викладених в ухвалі суду від 21.07.2021 р.
06.08.2021 р. за вх. № 18369/21 від представника позивача на адресу суду поступило клопотання, в якому представник позивача просить приєднати до матеріалів справи докази надіслання відповідачу копії клопотання від 14.07.2021 р. з додатками.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2021 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
20.07.2021 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання за вх. № 16903/21, в якому представник позивача просить суд здійснювати розгляд справи № 914/1674/21 за відсутності представника позивача. Зазначено також, що представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задоволити позовні вимоги повністю.
16.08.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 22.06.2021 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
16.08.2021 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з додатками за вх. № 18967/21, відповідно до якого представник відповідача просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1 500,00 грн.
16.08.2021 р. аналогічне клопотання з тими ж додатками подано представником відповідача на адресу суду за вх. № 18967/21.
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 16.08.2021 р. не здійснюється.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Крім того, суд відзначає, що представником відповідача подано на електронну адресу суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з додатками за вх. № 18967/21 від 16.08.2021 р. 16.08.2021 р. аналогічне клопотання з тими ж додатками подано представником відповідача на адресу суду за вх. № 18967/21. Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/1674/21 в Господарському суді Львівської області.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта” щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414031750, ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.07.2021 р., якою розгляд справи № 914/1674/21 по суті призначено на 16.08.2021 р., відповідачем отримано 31.07.2021 р.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір і здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1674/21.
В судовому засіданні 16.08.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» (надалі - ТОВ «Буське СНП») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбікормтрейд» (надалі - ТОВ «Комбікормтрейд») 12 березня 2020 року було укладено Договір поставки № 11/03/2020-2 (далі - Договір). На підставі Договору,12.03.2020 Покупцем отримано від Постачальника Товар у кількості 529,74 тонн на загальну суму 2 171 936,12 грн. (з ПДВ) за видатковою накладною № 12 від 12.03.2020, а 13.03.2020 Покупцем отримано від Постачальника 49,94 тонни Товару на загальну суму 204 754,20 грн. (з ПДВ) відповідно до видаткової накладної № 13 від 13.03.2020. Всього отримано Покупцем від Постачальника за Договором 579,68 тонн Товару на загальну суму 2 376 690,32 грн. з (ПДВ). Разом з тим, у порушення умов Договору Покупець оплатив отриманий Товар частково у сумі 2 049 428,50 грн. Решту 327 261,82 грн. вартості поставленого за Договором Товару, всупереч умовам Договору, відповідач не оплачував. Враховуючи наведене, позивач звернувся в Господарський суд Львівської області за захистом своїх прав та інтересів.
05.11.2020 Господарським судом Львівської області ухвалено рішення у справі № 914/1390/20 за позовом ТОВ «Комбікормтрейд» до ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» про стягнення 327 261,82 грн. на підставі договору поставки № 11/03/2020-2 від 12.03 2020, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 327 261,82 грн. основного боргу, 20 294,41 грн. пені, 4 269,47 грн. інфляційних втрат, 4 027, 84 грн. 3% річних. Зазначена сума інфляційних втрат нарахована по червень 2020 року, 3% річних нараховані та стягнуті за період до 10.08.2020 у справі № 914/1390/20.
Позивач у позовній заяві зазначає про те, що оскільки відповідач вказане судове рішення добровільно не виконав, суми коштів за цим рішенням були стягнуті у примусовому порядку Буським районним відділом Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та поступили на рахунок позивача 09.03.2021.
Позивач зазначає, що він, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, має право отримати від відповідача інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на суму боргу за Договором, за період до моменту повного погашення відповідачем такої заборгованості.
За розрахунком позивача сума інфляційних втрат за період з липня 2020 року по лютий 2021 року становить 17 350,76 грн.; сума 3% річних за період з 11.08.2020 до 09.03.2021 становить 5 621,73 грн., які він просить стягнути з відповідача.
Також у позовній заяві позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: 2 270,00 грн. - сума сплаченого судового збору; 5 000,00 грн. - орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
16.08.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 22.06.2021 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами як відповідач, визначеними ГПК України.
Ухвали у даній справі від 22.06.2021 р. та від 21.07.2021 р. відповідачу скеровувались судом за адресою: 80530, Львівська область, Буський район, с. Ожидів, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і такі отримані відповідачем згідно відстежень Укрпошти.
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду даної справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
11.06.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Комбікормтрейд” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Буське сорто-насінницьке підприємство” про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки № 11/03/2020-2 від 12.03.2020 в частині оплати за поставлений товар на суму 327 261, 82 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.11.2020 р. у справі № 914/1390/20 позов ТзОВ “Комбікормтрейд” до ТзОВ “Буське сорто-насінницьке підприємство” задоволено частково. Судом ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Буське сорто-насінницьке підприємство” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комбікормтрейд” 355853,54 грн., з яких: 327261,82 грн. основного боргу, 20294,41 грн. пені, 4269, 47 грн. інфляційних втрат, 4027, 84 грн. 3% річних та 5337,80 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.
09.02.2021 р. Господарським судом Львівської області, на виконання рішення суду від 05.11.2020 р., видано наказ у справі № 914/1390/20.
Як вбачається з описової частини рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2020 р. у справі № 914/1390/20, з відповідача стягнуто інфляційні нарахування в розмірі 4 269, 47 грн. за період квітень - червень 2020 року; 3% річних в розмірі 4 027, 84 грн. стягнуто з відповідача за період з 14.03.2020-10.08.2020 р.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що боржником в добровільному порядку не було виконано рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2020 р. у справі № 914/1390/20, суми коштів були стягнуті в примусовому порядку Буським районним відділом Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та поступили на рахунок позивача 09.03.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 564 від 09.03.2021 р. на суму 355 853,54 грн., яке долучено до матеріалів справи.
Оскільки розмір заборгованості відповідача було підтверджено судом у справі № 914/1390/20, то за період прострочення її сплати (з 01.07.2020 по 09.03.2021), позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 5621,73 грн. за період 11.08.2020 до 09.03.2021 та інфляційні втрати в розмірі 17 350,76 грн. за період з липня 2020 р. до лютого 2021 року.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором про надання послуг, яке боржник виконав з простроченням строку, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що судовим рішенням у справі № 914/1390/20 встановлено наявність заборгованості та з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість і такі зобов'язання зводяться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов'язанням.
Відтак між сторонами існували грошові зобов'язання, які відповідач належним чином не виконував, що дає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати та 3% річних від знецінення неповернутих коштів в тому числі і за час виконання рішення суду про стягнення цих сум.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд вважає його вірним, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду, надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів, наданих позивачем та не подав доказів які б суд міг визнати більш вірогідними, ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено вірогідними, достатніми та допустимими доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві за вих. № 57 від 01.06.2021 р. позивачем зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які планує понести позивач, становить 5 000,00 грн.
Представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. долучено до матеріалів справи наступні документи, а саме: договір про надання правничої допомоги від 20.05.2021 р., який укладений між ТзОВ “Комбікормтрейд” та адвокатом Ленько Р.І., акт приймання-передачі наданих послуг від 14.07.2021 р. на суму 5000,00 грн., платіжна квитанція № 8 від 14.07.2021 р. про оплату ТзОВ “Комбікормтрейд” адвокату Ленько Р.І. 5000,00 грн. за надану професійно-правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги від 20.05.2021 р., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1020624 від 14.07.2021 р., який виданий ТзОВ “Комбікормтрейд” адвокату Ленько Р.І.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Повноваження адвоката Ленько Руслана Івановича, як адвоката, підтверджені копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1020624 від 14.07.2021 р., який виданий ТзОВ “Комбікормтрейд” адвокату Ленько Р.І. та долучений до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання, які були подані у даній справі готувалися адвокатом Ленько Р.І.
Згідно з ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
20.05.2021 р. між ТзОВ “Комбікормтрейд” (клієнт за договором) та адвокатом Ленько Р.І. укладено договір про надання правничої допомоги. У пункті 1.1 договору про надання правничої допомоги від 20.05.2021 р. сторони погодили, що адвокат зобов'язується надати Клієнту правничу допомогу щодо захисту інтересів Клієнта (представництва) у Господарському суді Львівської області з питання стягнення штрафних санкцій та інших, передбачених законодавством, видів відповідальності за порушення грошового зобов'язання (у тому числі, передбаченої ст. 625 ЦК України) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» на користь Клієнта за Договором поставки № 11/03/2020-2 від 12 березня 2020 року.
У пункті 2.1 договору про надання правничої допомоги від 20.05.2021 р. передбачено, що послуги надаються Клієнту шляхом: усного та письмового консультування з правових питань; правового аналізу документів з метою підготовки позову в суд; отримання відповідних документів, як доказів у справі, у органах державної влади, підприємств, установ, організацій, у тому числі банківських установах; складання необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, позовних заяв, клопотань, заяв, відзивів, заперечень, пояснень тощо; надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів Клієнта у Господарському суді Львівської області; представництва Клієнта у Господарському суді Львівської області; особистої участі у засіданнях з розгляду справи у Господарському суді Львівської області; іншу правничу допомогу, необхідну для захисту інтересів Клієнта за даним Договором.
Пунктами 4.1-4.3 договору про надання правничої допомоги від 20.05.2021 р. передбачено, що сума гонорару (винагороди), яку Клієнт зобов'язаний виплатити Адвокату за даним Договором, є фіксованою та не залежить від обсягу наданих послуг (правничої допомоги) Адвокатом за даним Договором. Сторони за даним Договором домовились про наступний розмір винагороди (вартість послуг) Адвоката за даним Договором: 5 000,00 грн. За результатом надання професійної правничої допомоги за даним Договором Сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг.
Представником позивача долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг від 14.07.2021 р., який підписаний зі сторони ТзОВ “Комбікормтрейд” директором Поврознік І.Ю. та адвокатом Ленько Р.І. У вказаному акті приймання-передачі наданих послуг від 14.07.2021 р. зазначено, що адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги Адвоката за Договором (професійна правнича допомога) на загальну суму 5 000,00 грн. Претензії з приводу обсягу та якості наданих послуг (правничої допомоги) у сторін відсутні.
Послуги за надання правової допомоги у справі № 914/1674/20 були оплачені позивачем платіжною квитанцією № 8 від 14.07.2021 р., засвідчена копія якої долучена представником позивача до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2021 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з додатками за вх. № 18967/21, відповідно до якого представник відповідача просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1500,00 грн. з підстав, викладених у поданому клопотанні.
16.08.2021 р. аналогічне клопотання з тими ж додатками подано представником відповідача на адресу суду за вх. № 18967/21.
У вказаному клопотанні представник відповідача зазначає про те, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. є не співмірною зі складністю справи; невідомий та не доведений обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і заявлена сума є завищеною та не співмірною з ціною позову.
Стосовно вказаних тверджень відповідача, суд зазначає наступне
Відповідно до статті 19 Закону України від 05.07.2012 р. № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19).
У пунктах 4.1-4.3 договору про надання правничої допомоги від 20.05.2021 р. сторони погодили, що сума гонорару (винагороди), яку Клієнт зобов'язаний виплатити Адвокату за даним Договором, є фіксованою та не залежить від обсягу наданих послуг (правничої допомоги) Адвокатом за даним Договором. Сторони за даним Договором домовились про наступний розмір винагороди (вартість послуг) Адвоката за даним Договором: 5 000,00 грн. За результатом надання професійної правничої допомоги за даним Договором Сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020р. у справі №379/1418/18 зазначив наступне:
«Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Поряд з цим, суд відхиляє заперечення позивача стосовно: відсутності розрахунку витрат, детального опису робіт (наданих послуг), оскільки адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Норма ч. 3 ст. 126 ГПК України запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений у додатковій угоді до договору у фіксованому розмірі, а тому не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. (Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19);
Суд зазначає, що заявлена представником позивача сума на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, розмір витрат підтверджено поданими у справі доказами.
Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Подання такої заяви зобов'язує суд на підставі пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в рішенні призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати. Позивач подав відповідну заяву та необхідні докази у строк, визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Положення частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з положеннями частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, розмір витрат підтверджено поданими у справі доказами.
Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України” від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати з відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. підлягають задоволенню.
Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2 270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 500 від 31.05.2021 р. на суму 2 270,00 грн.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ч. 4 ст. 75, ст.ст. 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222 ст. 252, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Буське сорто-насінницьке підприємство” (80530, Львівська область, Буський район, с. Ожидів ; код ЄДРПОУ № 22342296) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Комбікормтрейд” (47732, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мишковичі; код ЄДРПОУ №37781567) 17350,76 грн. втрат від інфляції, 5621,73 грн. - 3% річних, 5000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу та 2 270,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 19.08.2021 р.
Суддя О.З. Долінська