Рішення від 12.08.2021 по справі 914/2350/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2021 р. Cправа № 914/2350/18(914/2743/16)

Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я.,

за участю секретаря Андріюк В.М.

розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська содова компанія”, м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”, м.Львів

про: стягнення 199 949 грн. 19 коп.

у межах справи № 914/2350/18

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод РЕМА”, м. Львів

про банкрутство: Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код 00214244)

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська содова компанія” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства “Іскра” про стягнення заборгованості за договором поставки №40005020 від 26.12.2013 р. в розмірі 384 085 грн. 16 коп. (з яких: 184 135 грн. 97 коп. основного боргу, 88 915 грн. 20 коп. процентів за користування товарним кредитом, 111 033 грн. 99 коп. втрат від інфляції).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.12.2016 р. у справі №914/2743/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “ІСКРА” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська содова компанія” 184 135,97 грн. заборгованості та 2 762,04 грн. - судового збору. В частині інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 р. рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2016 р. у справі №914/2743/16 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2017 р. рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2016 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 р. у справі №914/2743/16 скасовано в частині вирішення спору про стягнення 88 915,20 грн. процентів за користування товарним кредитом та 111 033,99 грн. інфляційних втрат. Справу у відповідній частині передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. У решті рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2016 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 р. у справі №914/2743/16 залишено без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №914/2743/16 при новому розгляді розподілено судді Горецькій З.В. Ухвалою суду від 03.07.2017 р. (суддя Горецька З.В.) прийнято справу до нового розгляду, розгляд справи призначено на 24.07.2017 р.

Ухвалою суду від 24.07.2017 р. провадження у справі №914/2743/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська содова компанія” до Публічного акціонерного товариства “Іскра” про стягнення 384 085 грн. 16 коп. зупинено до вирішення пов'язаної іншої справи №914/355/17.

Ухвалою суду від 24.03.2021 р. провадження у справі №914/2743/16 поновлено. Справу №914/2743/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська содова компанія” до Публічного акціонерного товариства “Іскра” про стягнення 384 085 грн. 16 коп. передано для розгляду в межах справи №914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу №914/2743/16 передано судді Морозюку А.Я., в провадженні якого перебуває справа №914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”.

Ухвалою суду від 31.03.2021 р. справу №914/2743/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська содова компанія” до відповідача Публічного акціонерного товариства “Іскра” в частині стягнення заборгованості за договором поставки №40005020 від 26.12.2013 р. в розмірі 199 949 грн. 19 коп. (з яких: 88 915 грн. 20 коп. процентів за користування товарним кредитом та 111 033 грн. 99 коп. втрат від інфляції) - прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”. Присвоєно справі номер провадження - 914/2350/18 (914/2743/16). Змінено найменування відповідача Публічного акціонерного товариства “Іскра” на Приватне акціонерне товариство “Львівський електроламповий завод “Іскра”. Підготовче засідання призначено на 20.04.2021 р. Встановлено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

16.04.2021 р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 14.04.2021 р. №112/1717юр, в якому зазначено, що відповідач з позовом про стягнення з нього процентів за користування товарним кредитом та інфляційних втрат не погоджується.

Ухвалою суду від 20.04.2021 р., врахувавши, що відзив на позовну заяву направлено позивачу лише 16.04.2021 р. і станом на дату підготовчого засідання встановлений позивачу строк на надання відповіді на відзив не закінчився, підготовче засідання відкладено на 27.05.2021 р.

Ухвалою суду від 27.05.2021 р., врахувавши неявку в підготовче засідання представника позивача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 22.06.2021 р.

Ухвалою суду від 22.06.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.08.2021 р.

11.08.2021 р. відповідач подав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи від 11.08.2021 р. №112/1799юр., в якому у зв'язку з тим, що представник відповідача 12.08.2021 р. буде у відрядженні і не зможе взяти участь у справі, просить відкласти розгляд даної справи на інший день.

Представник позивача в судове засідання 12.08.2021 р. не з'явився, причин неявки не повідомив. На адресу суду повертаються поштові конверти з ухвалами суду (які було надіслано позивачу на адресу зазначену ним у позовній заяві (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, 1-3/2 А), яка відповідає адресі як місцезнаходження юридичної особи, згідно даних з ЄДРЮО,ФОП та ГФ, отриманих судом за безкоштовним запитом на офіційному сайті Міністерства юстиції України), з поштовою відміткою “вибули”. Також, судом було встановлено, що в даних ЄДРЮО,ФОП та ГФ в графі "Перелік засновників (учасників) юридичної особи" відображено, в т.ч. ТзОВ “Українська содова компанія” (ЄДРПОУ 39397380) місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 1, у зв'язку з чим поштові відправлення (ухвали суду від 31.02.2021 р., від 20.04.2021 р., від 27.05.2021 р.( якими відкладалося підготовче засідання) та від 22.06.2021 р. (якою закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті на 12.08.2021 р.) також було надіслано позивачу на вказану адресу (ухвалу суду від 31.02.2021 р. вручено позивачу 08.04.2021 р., що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих Господарського суду Львівської області та результатами відстеження поштових відправлень за трек-номером на офіційному сайті “Укрпошта”, які наявні в матеріалах справи, інші ухвали повернулися з поштовою відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”). Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, як вже вище зазначено подав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд розглянувши клопотання відповідача №112/1799юр. від 11.08.2021 р. про відкладення розгляду справи, дійшов висновку відмовити у його задоволенні. При цьому суд враховує, що дана справа перебуває на розгляді тривалий час, і учасники справи мали можливість викласти свої доводи і міркування у заявах по суті справи(додавши відповідні докази) протягом підготовчого провадження, що відповідачем і зроблено шляхом подачі відзиву (відзив подавався при первинному розгляді справи і при новому розгляді справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що обом сторонам у справі були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, взявши до уваги встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки розгляду справи, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Позиція позивача:

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем неналежно виконувались договірні зобов'язання по договору № 40005020 поставки від 26.12.2013 р. в частинні оплати за поставлений товар, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості, та в подальшому з підстав укладення між позивачем та ПАТ “Кримський содовий завод” договору № 069 про відступлення права вимоги у позивача виникло право вимагати у відповідача сплатити заборгованість, а також у зв'язку з простроченням платежів сплатити проценти за користування товарним кредитом та втрати від інфляції.

Позиція відповідача:

Відповідач з позовом про стягнення з нього 88 915,20 грн. процентів за користування товарним кредитом та 111 033,99 грн. інфляційних втрат не погоджується, оскільки 31.10.2014 р. між ПАТ “Кримський содовий завод” (первісний кредитор), ТзОВ “Українська содова компанія” (новий кредитор) та ПАТ “Іскра” (боржник) укладено договір № 069 про відступлення права вимоги, умовами якого передбачено, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору щодо сплати боржником частини заборгованості за договором № 40005020 від 26.12.2013р. на суму 184 135,99 грн., і саме в цій частині новий кредитор отримав право вимоги до відповідача - ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра".

Приймаючи рішення у даній справі, суд встановив наступні обставини та виходив з наступних мотивів.

26.12.2013 р. між ПАТ “Кримський содовий завод”, як постачальником, та ПАТ “Іскра” (що змінило найменування на Приватне акціонерне товариство “Львівський електроламповий завод “Іскра”), як покупцем, був укладений Договір № 40005020 поставки, згідно умов якого, постачальник взяв на себе зобов'язання поставити, а покупець (відповідач) прийняти соду кальциновану технічну ГОСТ 5100-85, код за УКТ ВЕД-2836200000, в кількості: - марка “А” в біг-бегах - 3000 м. тонн і оплатити протягом 15 календарних днів від дати поставки зі сплатою процентів за користування товарним кредитом, починаючи з 16-го дня (з врахуванням доповнення №4 від 08.10.2014 р. до договору №40005020 від 26.12.2013 р.).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 224 135,97 грн., згідно накладних: № 80115535 від 15.10.2014 р., № 80115586 від 16.10.2014 р., № 80116087 від 24.10.2014 р.

Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, чим спричинив виникнення заборгованості, що станом на 31.10.2014 р. становила 184 135,97 грн.

В подальшому між ПАТ “Кримський содовий завод”, як первісним кредитором, ТзОВ “Українська содова компанія”, як новим кредитором, та ПАТ “ІСКРА”(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Львівський електроламповий завод “Іскра”), як боржником, був укладений договір № 069 про відступлення права вимоги від 31.10.2014 р.

Згідно п. 1.1. договору № 069 про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає, а новий кредитор (позивач) набуває право вимоги, належне первісному кредитору, щодо сплати боржником (відповідачем) частини заборгованості за договором № 40005020 від 26.12.2013 р. (надалі «основний договір»)на суму 184 135,99 грн., укладеним між первісним кредитором і боржником.

Пунктом 1.2 договору № 069 про відступлення права вимоги визначено, що за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати частини заборгованості за основним договором у розмірі, визначеному в п. 1.1 цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору № 069 про відступлення права вимоги, право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 184 135,99 грн.

Позивач на підставі договору №069 про відступлення права вимоги, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 40005020 поставки від 26.12.2013 р. в сумі 184 135,97 грн. Також за неналежне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 111 033,99 грн. та на підставі п. 3.1 договору поставки №40005020 від 26.12.2013 р. проценти за користування товарним кредитом у розмірі 88 915,20 грн., які просить стягнути.

Суд констатує, що питання про наявність у відповідача станом на дату подання позову до суду заборгованості, визначеної умовами договору про відступлення права вимоги в розмірі 184 135,97 грн., досліджувалось при первинному розгляді справи №914/2743/16, і позовна вимога про її стягнення вирішена рішенням Господарського суду Львівської області від 05.12.2016 р. (залишене в цій частині без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2017 р.).

При новому розгляді справи, з врахуванням вказівок, які містяться у постанові Вищого господарського суду України від 13.06.2017 р. у справі №914/2743/16, досліджуються позовні вимоги в частині стягнення 88 915 грн. 20 коп. процентів за користування товарним кредитом та 111 033 грн. 99 коп. втрат від інфляції, нарахованих позивачем за неналежне виконання відповідачем договору поставки №40005020 від 26.12.2013 р.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. При цьому відступлення права вимоги завжди є похідним від інших зобов'язань, тому, укладаючи договір про відступлення права вимоги (цесії), сторони повинні чітко визначити його предмет та саме право, що відступається.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що станом на дату укладання договору № 069 про відступлення права вимоги від 31.10.2014 р. сторонами погоджено, що заборгованість відповідача за договором поставки № 40005020 від 26.12.2013 р., становила 184 135,99 грн.

Згідно з умовами договору № 069 про відступлення права вимоги від 31.10.2014 р., то пунктами 1.1., 1.2. договору чітко визначено, що у позивача виникло право вимоги до відповідача лише щодо частини заборгованості за договором поставки № 40005020 від 26.12.2013 р. в розмірі 184 135,99 грн. Інші умови щодо обсягу відступлених прав вимоги, в тому числі які є похідними від основної суми відступлених прав, в договорі № 069 про відступлення права вимоги відсутні.

Окрім цього в матеріалах справи відсутні будь-які докази про сплату новим кредитором (позивачем) первісному кредитору 184 135,99 грн. за відступлення права вимоги, тобто докази про здійснені позивачем витрати у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 40005020 від 26.12.2013 р.

Таким чином, оскільки позивачу згідно договору №069 про відступлення права вимоги від 31.10.2014 р. перейшло право вимоги лише в частині суми основного боргу, що виник за договором поставки № 40005020 від 26.12.2013 р., і позивач не є стороною договору поставки, нарахування ним процентів за користування товарним кредитом на підставі п. 3.1 договору поставки, за період з 31.10.2014 року по 10.10.2016 року в розмірі 88 915,20 грн., є необґрунтованим (розрахунок том-1, а.с. 28).

Також не підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з 09.11.2014 року по 10.10.2016 року в сумі 111033,99 грн., які нараховані ним у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань ПАТ “Іскра” за Договором № 40005020 поставки від 26.12.2013 р. (розрахунок том-1, а.с. 29). Оскільки, як вже зазначалося вище, умовами договору № 069 про відступлення права вимоги від 31.10.2014 року визначено обсяг повноважень нового кредитора, щодо вимоги у відповідача лише суми коштів в розмірі 184 135,99 грн., а відтак, посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 40005020 від 26.12.2013 р., стороною якого ТзОВ “Українська содова компанія” не була, є необґрунтованим.

Окрім цього слід зазначити, що у договорі № 069 про відступлення права вимоги не передбачено обов'язку його негайного виконання відповідачем, тому відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази які б вказували про звернення позивача до відповідача з вимогою сплатити борг.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України”).

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на те що змістом договору № 069 про відступлення права вимоги від 31.10.2014 р., сторонами визначено, що предметом відступлення за договором є виключно визначена в п.1.1. сума права вимоги до ПАТ «Іскра» зі сплати заборгованості за договором поставки № 40005020 від 26.12.2013 р., без будь-яких додаткових прав на нарахування позивачем передбачених зазначеним договором чи положеннями чинного законодавства України штрафних санкцій та інших нарахувань (в т.ч. встановлених положеннями ст. 625 ЦК України) за прострочення виконання боржником взятих на себе зобов'язань, та, що даним правочином не визначено терміну його виконання, а вимогу про погашення боргу відповідач не отримував, суд дійшов висновку у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 88 915 грн. 20 коп. процентів за користування товарним кредитом та 111 033 грн. 99 коп. втрат від інфляції, відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Сплачена сума судового збору 2 999,24 грн., відповідно до ст. 123,ст.129 ГПК України покладається на позивача.

Виходячи із усього вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13,74,76-79,86,123,129,236-241 ГПК України, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повне рішення складено 19.08.2021 р.

Суддя А.Я. Морозюк