номер провадження справи 35/41/21
17.08.2021 Справа № 908/671/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А.,
за участю секретаря судового засідання Авраменко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі №908/671/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" (71111, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, 2/40, ідентифікаційний код юридичної особи 00152359)
до відповідача Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: Москаленко Д.Ф., ордер №094384 від 25.01.2021;
від відповідача: не з'явився;
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.07.2021 у справі №908/671/21 відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" до відповідача Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича про стягнення коштів.
21.07.2021 від відповідача ФОП Савченка О.С. надійшла заява про ухвалення у справі 3908/671/21 додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2021, заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №908/671/21 передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 21.07.2021 заяву залишено без руху. Надано відповідачу строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі.
09.08.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 11.08.2021 заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 17.08.2021.
За приписами п.п. 3,4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 17.08.2021 надіслав суду клопотання про розгляд заяви за його відсутності.
17.08.2021 від позивача надійшли заперечення на заяву, вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення мала бути повернута без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України, оскільки до заяви не було додано доказів надсилання заяви іншим учасникам.
В судовому засіданні 17.08.2021 представник позивача також заперечив проти задоволення заяви. Зазначив, що у описі вкладення щодо надсилання позивачеві заяви про ухвалення додаткового рішення зазначено в пункті 5: копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, зокрема, №3 від 28.05.2021. Квитанція №3 від 28.05.2021 позивачеві надана не була, відтак відповідачем не доведено понесення витрат у розмірі 5000,00 грн.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаної заяви.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.07.2021 відмовлено в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Берті» до ФОП Савченка О.С. про стягнення коштів.
В судовому засіданні 13.07.2021 представником відповідача було зроблено заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про намір подати до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.
21.07.2021 від відповідача надійшла заява про стягнення з позивача ПрАТ «Берті» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо … судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно вимог частин 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Суд має оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається із матеріалів справи № 908/3164/20, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги від 19.05.2021, укладений між ФОП Савченко О.С. та адвокатом Щасливим О.Р., додаткова угода №1 від 19.05.2021 до договору від про надання правової допомоги від 19.05.2021, акт №1 виконаних робіт/наданих послуг (детальний опис виконаних робіт/наданих послуг) від 13.07.2021, квитанції до прибуткового касового ордеру: №1 від 19.05.2021 на суму 1000,00 грн, №1 від 28.05.2021 на суму 5000,00 грн, №3 від 01.06.2021 на суму 2000,00 грн, №2 від 15.06.2021 на суму 2000,00 грн, №1 від 22.06.2021 на суму 2000,00 грн, №1 від 13.07.2021 на суму 2000,00 грн.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди, сторони досягли згоди щодо визначення конкретного предмета договору, а саме: предметом договору від 19.05.2021 є надання адвокатом клієнту правової допомоги з представництва його інтересів в господарській справі №908/671/21, яка перебуває в провадженні господарського суду Запорізької області.
Пунктом 2 додаткової угоди визначено розмір гонорару адвоката:
- Первинне ознайомлення з матеріалами справи - 1000,00 грн;
- Гонорар адвоката за ведення справи в місцевому господарському суді (включаючи складання процесуальних документів, добудову (корегування) процесуальної позиції, встановлення, оцінка та дослідження правових фактів, що мають значення для розгляду справи, поточне ознайомлення та контроль над станом справи тощо) - 5000,00 грн;
- Здійснення представництва інтересів клієнта у судових засіданнях в господарському суду Запорізької області - 2000,00 грн за кожне судове засідання.
13.07.2021 сторонами підписано та скріплено печатками акт №1 виконаних робіт/наданих послуг.
В акті сторонами зазначено, що адвокатом виконано наступні роботи:
- Первинне ознайомлення з матеріалами справи - 26.05.2021 - 1000,00 грн;
- Гонорар адвоката за ведення справи в місцевому господарському суді (включаючи складання процесуальних документів, добудову (корегування) процесуальної позиції, встановлення, оцінка та дослідження правових фактів, що мають значення для розгляду справи, поточне ознайомлення та контроль над станом справи тощо) - 5000,00 грн;
- Здійснення представництва інтересів клієнта у судових засіданнях в господарському суду Запорізької області - 8000,00 грн, по 2000,00 грн за кожне судове засідання - 01.06.2021, 15.06.2021, 22.06.2021, 13.07.2021.
Оплата наданих послуг підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів.
Тобто, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу у справі №908/671/21 у сумі 14000,00 грн.
Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Об'єднана палата у вказаній постанові зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Верховним Судом у своїх постановах неодноразово зауважувалося, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 зазначено наступне:
« 27. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. …
29. Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
30. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
31. Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
32. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.».
Як неодноразово зазначалося Верховним Судом, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, однак, суд має оцінити рівень адвокатських витрат з урахуванням того, чи є їх сума обґрунтованою.
В частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також керуючись принципом співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе не присуджувати стягнення з позивача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн («Гонорар адвоката за ведення справи в місцевому господарському суді (включаючи складання процесуальних документів, добудову (корегування) процесуальної позиції, встановлення, оцінка та дослідження правових фактів, що мають значення для розгляду справи, поточне ознайомлення та контроль над станом справи тощо) - 5000,00 грн»).
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом складено лише одну заяву про ознайомлення з матеріалами справи та здійснено первинне ознайомлення з матеріалами справи. Інших процесуальних заяв, відзиву, заперечень на відповідь на відзив адвокатом не складалося, корегування чи зміна правової позиції щодо захисту прав та інтересів відповідача адвокатом не здійснювалося, додаткових пояснень чи заперечень щодо вимог позивача від відповідача не надходило.
Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на не доведення відповідачем понесення витрат у розмірі 5000,00 грн, оскільки до заяви додано відповідачем всі належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат.
За приписами п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стягненню з позивача на користь відповідача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 42, 46, 123, 126, 129, 233, 244 ГПК України, суд
Заяву Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" (71111, Запорізька обл., м.Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, 2/40, ідентифікаційний код юридичної особи 00152359) на користь Фізичної особи - підприємця Савченка Олексія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн (дев'ять тисяч гривень 00 коп.).
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
В іншій частині заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено 19.08.2021.
Суддя О.А. Топчій