ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
04.09.07 Справа № 1/391(5/530).
Суддя Н.М.Зюбанова, розглянувши матеріали справи за позовом
Обласного комунального підприємства “Компанія “Луганськвода», м. Луганськ
до Хімічного казенного об'єднання ім. Г.І. Петровського, м. Петровське Луганської області
про стягнення 282000 грн. 43 коп.
за участю представників сторін:
від позивача -не прибув;
від відповідача -не прибув;
Суть спору: про стягнення 282000 грн. 43 коп. боргу за послуги водопостачання.
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.11.06 по справі в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду від 22.05.07 касаційну скаргу Обласного комунального підприємства “Компанія “Луганськвода», м. Луганськ задоволено, рішення господарського суду Луганської області від 20.11.06 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
У відповідності до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали суд прийшов до наступного.
Так, між Обласним комунальним підприємством “Компанія “Луганськвода» /позивачем/ та Хімічним казенним об"єднанням ім. Г.І.Петровського /відповідачем/ було укладено договір від 18.01.05 № 11/5-5/229-18-01-05, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов»язання надавати послуги водопостачання та водовідведення, а відповідач -остаточний розрахунок проводити у термін до 10 числа місяця наступного за розрахунковим згідно п. 6.2 договору.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення боргу за послуги водопостачання у сумі 282000 грн. 43 коп. з посиланням на ст. 1213 ЦК України, якою передбачено, що набувач зобов"язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а в разі, коли неможливо повернути майно в натурі, має бути відшкодована його вартість. При цьому позивач визначає ціну позову з врахуванням тарифу 0,759 грн. за 1м.куб. технічної води у відповідності до наказу по підприємству від 01.10.05 та саме з цієї дати, на думку позивача, вказаний договір втратив чинність, оскільки сторони не дійшли згоди щодо усіх суттєвих умов договору.
Пунктом 9.1. даного договору передбачено, що він набуває чинності з 01.01.05., діє до 31.12.05. і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, не буде надано заяви однієї із сторін про відмову від даного договору, або його перегляд.
В пункті 7.5 договору зазначено, що він може бути розірваний по взаємній згоді сторін за умови письмового попередження іншої сторони за два місяці до припинення його дії.
За листом № 88 від 10.02.06, підписаним начальником Краснолуцького департаменту ОКП “Компанія “Луганськвода» Скляровим Н.К., позивач повідомив відповідача, що зазначений договір вважається пролонгованим на 2006 рік. Жодних письмових попереджень за два місяці до припинення дії договору позивач до відповідача не надсилав.
Частиною 1 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачене законом або договором.
Також в ст. 651 ЦК України зазначається, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому суд прийшов до висновку, що укладений між сторонами договір №11/5-5/229-18-01-05 на постачання технічної води є діючим на час спірних відносин.
В пункті 5.3. договору зазначено, що при зміні тарифу на воду позивач повідомляє про це споживача не пізніше як за місяць та складає додаткову угоду до цього договору.
Судом встановлено, що 04.10.06 позивач направив відповідачу для укладання додаткову угоду про внесення змін до п. 5.4 договору від 18.01.05 щодо зміни тарифу на послуги водопостачання, яку підписано відповідачем з протоколом розбіжностей та направлено позивачу, що підтверджено належними доказами.
Відповідно до вимог пунктів 4 і 5 статті 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для
врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Згідно до п. 7 ст. 181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованому на державному замовленні або такого, укладання якого є обов"язковим для сторін на підставі закону, або сторона -виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів /робіт, послуг/, яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишились неврегульованими , то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У відповідності до листа Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.07 № 04-10/963 ОКП "Компанія "Луганськвода" є єдиним постачальником технічної води в територіальних межах міст Красний Луч та Стаханов, тому з моменту створення підприємства і дотепер позивач займає монопольне /домінуюче/ становище на цьому ринку в територіальних межах міст Красний Луч та Стаханов в межах своїх водопровідних мереж.
За змістом протоколу розбіжностей, складеному відповідачем до додаткової угоди від 04.10.06, споживач не погодив нову ціну на послуги та визначив тариф у сумі 0,59 грн. разом з ПДВ. А тому з огляду на вищевказані положення ГК України прийнятими до виконання стали пропозиції відповідача. Тому позивач не може посилатися на факт збільшення тарифу та зроблений ним перерахунок вартості наданих послуг.
За вказаних обставин вимоги позивача за позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, тому у позові слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його
підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дата підписання рішення -10.09.07.
Суддя Н.М.Зюбанова