19.08.2021 року м.Дніпро Справа № 912/1000/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу фермерського господарства "Возний Ігор Васильович" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2021 (повне рішення складено 26.05.2021, суддя Бестаченко О.Л.) у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросфера", Дніпропетровська область, м. Дніпро,
до відповідача фермерського господарства "Возний Ігор Васильович", Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка,
про стягнення 163 989,88 грн,
І. Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросфера" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з фермерського господарства "Возний Ігор Васильович" заборгованості у розмірі 163 989,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 09.06.2020 №2017, в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару (на умовах товарного кредиту).
ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2021 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з фермерського господарства "Возний Ігор Васильович" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросфера" 163 989,88 грн заборгованості по договору купівлі-продажу № 2017 від 09.06.2020, а також судовий збір у розмірі 2 459,85 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару.
ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Фермерське господарство "Возний Ігор Васильович", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення коштів за користування товарним кредитом в сумі 95 811,07 грн та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнути з фермерського господарства "Возний Ігор Васильович" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросфера" кошти в сумі 68 178,81 грн, як заборгованості по договору купівлі-продажу №2017 від 09.06.2020, а також судовий збір у розмірі 2 459,85 грн.
Аргументуючи апеляційну скаргу, відповідач вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 350% річних за користування товарним кредитом.
Скаржник зазначає, що розмір відсотків за користування товаром є несправедливим, оскільки становить 350% річних за користування товарним кредитом, що близько в два рази перевищує суму заборгованості.
На думку відповідача, в даному випадку правовідносини щодо нарахування відсотків за користування товаром виходить за межі правовідносин купівлі-продажу та є предметом інших правовідносин щодо регулювання позики.
Скаржник посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов'язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договорі, а у разі прострочки позичальником виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора залишаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Також, відповідач вказує, що у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що регулятивна норма ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись одночасно.
3.2 Доводи інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції, позивач вказує, що сторони самостійно визначили та погодили положення п.п.4.2., 7.2, 7.3 договору купівлі-продажу, а відповідач не навів положень законодавства, яким суперечать вказані пункти договору, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
ІV. Апеляційне провадження
4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фермерського господарства "Возний Ігор Васильович" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2021; згідно положень ч.13 ст.8, ч.2 ст.271 Господарського процесуального кодексу України постанволено розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 18.08.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чередка А.Є.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.
4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
09.06.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросфера" та фермерським господарством "Возний Ігор Васильович" укладено договір купівлі - продажу № 2 017, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив, насіннєвого матеріалу, які разом по тексту цього договору іменуються як товар, відповідно до умов цього договору, додаткових угод та специфікацій до нього.
Пунктом. 3.1. договору встановлено, що конкретна назва товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки, умови оплати, та умови продажу товару, погоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Умовами п. 3.2, 3.3. договору передбачено, що ціна товару по цьому договору визначена сторонами у гривнях. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - доларах США або євро. У випадку визначення сторонами грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті - доларах США або Євро, то ціна такого товару підлягає зміні в залежності від зміни курсу гривні до іноземної валюти - долара США або євро, у спосіб, визначений сторонами у пунктах 3.5, 3.6, 3.7. цього договору. Вартість товару (зобов'язання) по цьому договору визначена сторонами у гривнях. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент вартості товару (зобов'язання) в іноземній валюті - доларах США або євро. У випадку визначення сторонами грошового еквівалента вартості товару (зобов'язання) в іноземній валюті - доларах США або євро, то вартість такого товару (зобов'язання) підлягає зміні в залежності від зміни курсу гривні до іноземної валюти - долара США або євро, у спосіб, визначений сторонами у пунктах 3.5, 3.6, 3.7. цього договору.
Згідно з п. 3.5 - 3.7 договору, сторони цього договору домовилися про те, що якщо у відповідній специфікації до цього договору сторонами визначений грошовий еквівалент ціни товару та грошовий еквівалент вартості товару (зобов'язання) у іноземній валюті - доларах США або євро, то ціна товару та загальна вартість товару (зобов'язання) у відповідній видатковій накладній на передачу товару покупцю визначаються за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США або євро (курсом продажу) згідно інформації, розміщеної на веб-сторінці http://minfin.com.ua/currency/mb на день (дату), який (яка) передує дню (даті) передачі товару покупцю і підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Якщо веб-сторінка http://minfin.com.ua/currency/mb не працює то сторони цього договору позбавлені можливості визначити міжбанківський валютний курс гривні до іноземної валюти - долара США або євро (курс продажу) на відповідний день (дату), то ціна товару та загальна вартість товару (зобов'язання) у відповідній видатковій накладній на передачу товару покупцю визначаються за офіційним курсом гривні до іноземної валюти - долара США або євро, встановленим Національним банком України на день (дату) передачі товару покупцю і підписання сторонами відповідної видаткової накладної.
Сторони цього договору домовилися про те, що якщо у відповідній специфікації до цього договору сторонами визначений грошовий еквівалент ціни товару та грошовий еквівалент вартості товару (зобов'язання) у іноземній валюті - доларах США або євро та на день (дату) платежу (оплати), який (яку) покупець здійснив на розрахунковий рахунок продавця, відбулося збільшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти - долара США або євро (курсу продажу) або офіційного курсу гривні до іноземної валюти - долара США або євро у порівнянні із міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США або євро (курсом продажу) або офіційним курсом гривні до іноземної валюти - долара США або євро, визначеним сторонами на день (дату) передачі товару покупцю і підписання сторонами відповідної видаткової накладної, то сума платежу (оплати) покупця у гривнях визначається за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США або євро (курсом продажу) згідно інформації, розміщеної на веб-сторінці http://minfin.com.ua/currency/mb на день (дату), який (яка) передує дню (даті) платежу (оплати) покупця. Якщо веб-сторінка http://minfin.com.ua/currency/mb не працює та сторони нього договору позбавлені можливості визначити міжбанківський валютний курс гривні до іноземної валюти - долара США або євро (курс продажу) на відповідний день (дату), то сума платежу (оплати) покупця у гривнях визначається за офіційним курсом гривні до іноземної валюти - долара США або євро, встановленим Національним банком України на день (дату) відповідного платежу покупця. Така зміна ціни на товар та зміна вартості товару (зобов'язання) не потребує додаткового погодження із покупцем. Покупець зобов'язаний самостійно розраховувати суми своїх платежів (оплати) у гривнях та сплачувати їх (її) згідно з умовами цього договору.
Сторони цього договору домовилися про те, що якщо у відповідній специфікації до цього договору, сторонами визначений грошовий еквівалент ціни товару та грошовий еквівалент вартості товару (зобов'язання) у іноземній валюті - доларах США або євро і передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, та покупець прострочив оплату такого товару, то нарахування пені, процентів за користування товарним кредитом, та штрафу, погоджених сторонами у пунктах 7.1., 7.2., 7.3., 7.4. цього договору, здійснюється продавцем на суму, яку покупець мав сплатити продавцю у гривнях відповідно до пункту 3.6. цього договору, на будь-який (у) день (дату) платежу, який (а) слідує за останнім днем (датою) строку, коли товар мав бути оплачений покупцем. Для здійснення розрахунку пені, процентів за користування товарним кредитом та штрафу, погоджених сторонами у пунктах 7.1., 7.2., 7.3., 7.4. цього договору, продавець може обирати будь-який (у) день (дату) платежу, який (яка) слідує за останнім днем (датою) строку, коли товар мав бути оплачений покупцем, без погодження із покупцем. Кількість розрахунків процентів за користування товарним кредитом та пені є необмеженою і прямо пропорційною періоду (кількості календарних днів) неправомірного користування покупцем товарним кредитом. Для здійснення розрахунку (ів) процентів за користування товарним кредитом та пені продавець самостійно обирає будь-який (у) день (дату) платежу, який (а) слідує за останнім днем (датою) строку, коли товар мав бути оплачений покупцем, та період такого нарахування. Проценти за користування товарним кредитом та пеня, передбачені пунктами 7.1., 7.2., 7.3. цього договору нараховуються з наступного дня (дати), який (а) слідує за останнім днем (датою) строку, коли товар мав бути оплачений покупцем, та до дня (дати) його фактичної оплати покупцем. День (дата) фактичної оплати покупцем суми вартості товару у гривнях - це день (дата) зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Положеннями п. 4.1. договору сторони погодили, що продаж товару по цьому договору може відбуватися, зокрема, на умовах продажу товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу. Товарний кредит в межах строків, визначених умовами оплати товару у відповідній специфікації до цього договору, є строком правомірного користування товарним кредитом зі сплатою 0.0000001 процентів річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит за межами строків, визначених умовами оплати товару у відповідній специфікації до цього договору, є строком неправомірного користування товарним кредитом зі сплатою процентів за користування Товарним кредитом, погоджених сторонами у пунктах 7.2., 7,3. цього договору з урахуванням умов пункту 3.7. цього договору. Покупець зобов'язаний самостійно розраховувати суму процентів за користування товарним кредитом та сплачувати їх згідно з умовами цього договору з обов'язковим зазначенням про це у призначенні платежу, а саме: "Оплата процентів за користування товарним кредитом по специфікації №___від___до договору купівлі-продажу №___від___.".
Згідно п. 5.1 договору право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів, та підписання видаткової накладної.
Відповідно до п. 7.2. договору якщо у відповідній специфікації до цього договору, сторонами передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, та покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, то на прострочену суму нараховуються 35 (тридцять п'ять) процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений покупцем, та протягом наступних 30 (тридцяти) календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена сторонами у пункті 7.3. цього договору.
Якщо у відповідній специфікації до цього договору, сторонами передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, та покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, то через 30 (тридцять) календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений покупцем, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 (триста п'ятдесят) процентів річних за користування товарним кредитом (п.7.3 договору).
Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 09.06.2021.
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
На виконання умов п.3.1. договору сторонами підписано специфікацію № 2-К від 09.06.2020, у якій визначено перелік засобів захисту рослин, мікродобрив, насіннєвого матеріалу, що постачаються продавцем, також визначено ціну товару в гривні, еквівалент ціни товару у доларах США та визначено вартість товару у гривні, еквівалент вартості товару у доларах США.
Строк поставки узгоджено до 11.06.2020.
Курс 1 гривні до 1 долара США на момент підписання Специфікації становив 26,61 грн.
Всього з ПДВ 74 447,62 грн. Еквівалент вартості товару (зобов'язання) в доларах США 2797,71.
09.06.2020 позивач на підставі видаткової накладної № 3161 передав відповідачу товар на загальну суму 74 447,62 грн.
Відповідач оплатив суму отриманого товару лише частково у розмірі 9 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 17.06.2020.
Оскільки фермерським господарством "Возний Ігор Васильович" у домовлений у договорі строк суму боргу не сплачено позивачем розраховано проіндексовану суму вартості товару (боргу), яка склала 68 178,81 грн та нараховано 95 811,07 грн процентів за користування товарним кредитом, які заявлено до стягнення у судовому порядку.
4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом апеляційного перегляду є рішення місцевого господарського суду в частині стягнення коштів за користування товарним кредитом в сумі 95 811,07 грн.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
У статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Приписами частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судами встановлено, що позивач на підставі видаткової накладної №3161 передав відповідачу товар на загальну суму 74 447,62 грн. Відповідачем суму отриманого товару оплачено частково в розмірі 9 000,00 грн.
Факт наявності заборгованості у розмірі 68 178,81 грн не заперечується відповідачем.
Водночас, відповідач вважає, що розмір відсотків за користування товаром є несправедливим, оскільки становить 350 % річних за користування товарним кредитом.
Відповідно до ст.695 Цивільного кодексу України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.
Статтею 694 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.2. договору якщо у відповідній специфікації до цього договору, сторонами передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, та покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, то на прострочену суму нараховуються 35 (тридцять п'ять) процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений покупцем, та протягом наступних 30 (тридцяти) календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена сторонами у пункті 7.3. цього договору.
Згідно п.7.3 договору, якщо у відповідній специфікації до цього договору, сторонами передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, та покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, то через 30 (тридцять) календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений покупцем, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 (триста п'ятдесят) процентів річних за користування товарним кредитом.
Отже, сторони погодили умови договору щодо сплати процентів річних та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
За приписами частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідач із вимогою щодо визнання недійсними п.п.7.2, 7.3 договору до суду не звертався.
Таким чином, відповідно до вимог ст.14 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави вирішувати питання правомірності п.п.7.2,7.3 договору, при вирішенні спору про стягнення заборгованості за цим договором.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги встановлений факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару, перевіривши правильність розрахунку наданого позивачем, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту у розмірі 95811,07 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги посилання скаржника на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Так, відповідач зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 зазначено, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 свідчить про те, що у вказаній справі вирішувалося питання щодо визнання грошових вимог банку до боржника, які виникли на підставі кредитного договору.
Разом з цим, предметом спору у справі №912/1000/21 є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача суми процентів за користування товарним кредитом за договором купівлі-продажу.
Відповідно до п.14.1.245. Податкового кодексу України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
Отже, відносини у справі, що переглядається та у справі №912/1120/16 не є подібними.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аргументи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.
4.5 Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу фермерського господарства "Возний Ігор Васильович" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.05.2021 у справі №912/1000/21 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий В.О.Кузнецов
Судді Л.А.Коваль
В.Ф.Мороз