проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" серпня 2021 р. Справа № 917/705/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання Перікової К.В.,
представників сторін:
позивача - Потреба С.М. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1045726 від 09.06.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №297 від 06.10.1998,
відповідача - Дмитриченко О.О. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1044563 від 01.06.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №485 від 28.09.2006,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції з Автозаводським районним судом м. Кременчука, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" (вх.№1754П/2) та апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни (вх.№1834П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Солодюк О.В., час проголошення рішення - 16:39год., дата складання повного тексту рішення - 13.05.2021, та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Солодюк О.В., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, у справі № 917/705/19
за позовом фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни , м. Кременчук, Полтавська обл.,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс", м. Кременчук, Полтавська обл.,
про відшкодування шкоди в розмірі 167 223, 00грн
Фізична особа-підприємець Тищенко В.В. звернулась до місцевого господарського суду з позовом до ТОВ "Житлорембувсервіс", в якій, з урахуванням прийнятої судом уточненої позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття нежитлового приміщення у розмірі 67 223, 00грн та моральну шкоду у розмірі 100 000, 00грн; витрати, пов'язані із залученням експертів і проведенням експертизи, - 3 712, 00грн та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.08.2018 між ФОП Тищенко В.В. (Споживачем) та ТОВ "Житлорембудсервіс" (Управитель) був укладений договір №1/31-289/Ц про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, відповідно до умов якого Управитель надає послуги з управління багатоквартирним будинком, у тому числі, шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку у буд. АДРЕСА_1 .
Як вказує позивач, у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ "Житлорембудсервіс" своїх обов'язків за договором, 05.01.2019 у нежитловому приміщенні позивача внаслідок пориву трубопроводу гарячого водопостачання сталося залиття, що підтверджується актом від 05.01.2019.
У висновку експерта будівельно-технічної експертизи, проведеної за заявою позивача, експертом встановлено, що пошкоджена труба гарячого водопостачання, яка знаходиться в приміщенні позивача, належить до внутрішньобудинкової системи, відповідальність за ремонт та обслуговування якої покладено на ТОВ "Житлорембудсервіс".
Позивач вказує, що внаслідок залиття їй завдано матеріальної шкоди на загальну суму 67 223, 00грн.
Також позивач вказує, що вказаним залиттям, яке сталося у зв'язку з недбалим ставленням до своїх обов'язків ТОВ "Житлорембудсервіс", їй завдано моральної шкоди, а саме, у неї стався церебрально-судинний криз з вираженим синдромом лікворно-венозної дистенії. У виписці з медичної карти від 22.01.2019 зазначено, що вказаний криз та подальше погіршення стану її здоров'я позивач пов'язує з перенесенням нею стресу внаслідок затоплення 05.01.2019 її офісу туристичної агенції "Bounty". Завдану життю та здоров'ю моральну шкоду позивач оцінила у 100тис.грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.04.2021 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" на користь фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни 67 223, 00грн матеріальної шкоди (збитків), 3 712, 00грн - витрати з проведення експертизи, 1 921, 00грн - витрати по сплаті судового збору; у частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000, 00грн відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що розмір майнової шкоди, завданої позивачу, яка в договірних зобов'язаннях розцінюється як збитки, становить 67 223, 00грн, з яких 24 428, 00грн - вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню нежитлового приміщення у зв'язку з його залиттям. Вартість вказаних робіт підтверджується висновком експерта Маківського М.В. від 18.01.2019 №4-19; 42 795, 00грн - розмір матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження майна в результаті залиття. Вказаний розмір підтверджується висновком експертного товарознавчого дослідження експерта Власенко Л.B. №П-8 від 20.02.2019.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди (збитків) в сумі 67 223, 00грн є обґрунтованим, підтверджений матеріалами справи і підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 100 000, 00грн моральної шкоди, судом першої інстанції зазначено, що вимога недоведена і задоволенню судом не підлягає.
Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.05.2021 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" на користь фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни 10 210, 70грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення мотивовано тим, що докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надійшли до суду з дотриманням строків, встановлених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, позивач заявила про стягнення з відповідача цих витрат до прийняття судом рішення, позовні вимоги по даній справі задоволено судом частково, відтак, суд дійшов висновку про покладення цих витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 26.04.2021 та додатковим рішенням місцевого господарського суду від 14.05.2021, фізична особа-підприємець Тищенко В.В. звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2021 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Також позивач просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 14.05.2021 та прийняти нове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок залиття та пошкодження належного їй приміщення і майна, ухилення відповідача від відшкодування завданих збитків, вона зазнала фізичних та душевних страждань: виникали постійні хвилювання і стрес, вона не мала змоги здійснювати підприємницьку діяльність у приміщенні туристичної агенції "Баунті" через його підвищену вологість та непридатність меблів до використання, стан здоров'я погіршився.
Як вказує позивач, з огляду на погіршення стану здоров'я з 09.01.2019 по 22.01.2019, вона перебувала на лікуванні у стаціонарі на дому з діагнозом церебрально-судинний криз з вираженим синдромом лікворно-венозної дистензії, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою із медичної картки стаціонарного хворого на дому.
На думку позивача, суд першої інстанції вказані обставини не врахував та дійшов помилкового висновку про необхідність підтвердження причин виникнення фізичних та душевних страждань саме висновком лікаря або психолога. Позивач зазначає, що вичерпного переліку доказів, які мають бути надані стороною на підтвердження заподіяння моральної шкоди на законодавчому рівні не встановлено.
Також позивач вважає, що судом першої інстанції не враховано, що в затопленому з вини відповідача приміщенні нею організовано діяльність туристичної агенції "Баунті", але через пошкодження самого приміщення та розташованого в ньому майна відбулось різке зниження престижу та іміджу туристичної агенції. Зокрема, як вказує позивач, організовуючи діяльність туристичної агенції нею було докладено безліч фізичних та матеріальних зусиль для створення привабливого, престижного та конкурентоспроможного приміщення, а наслідки його затоплення (розбухлі меблі, плямиста стеля та стійкий запах вологи) справляли на потенційних клієнтів негативне враження, що в умовах високої конкуренції на ринку туристичних послуг призводить до втрати клієнтів.
З огляду на викладене, позивач зазначає, що її душевні та негативні хвилювання через пошкодження майна мають стійкий і тривалий характер, а тому завдану моральну шкоду нею оцінено у розмірі 100 000, 00грн, який відповідає глибині хвилювань.
Крім того, позивач просить забезпечити розгляд справи у режимі відеоконференції. Зазначає, що найближчі суди, до яких може прибути представник позивача для участі в судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції є: Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області, Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області, Кременчуцький районний суд Полтавської області.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2021 у справі № 917/705/19; встановлено відповідачу строк до 07.07.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву позивачу; встановлено учасникам справи строк 07.07.2021 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 13.07.2021 о 14:15год.; задоволено заяву фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено Автозаводському районному суду м. Кременчука забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 13.07.2021 о 14:15год., у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105 у справі №917/705/19, у режимі відеоконференції.
05.07.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни (вх.№7592), зазначає, що всупереч положенням Господарського процесуального кодексу України позивач в апеляційній скарзі посилається на інші підстави для стягнення моральної шкоди, тобто, наводить відмінне від змісту позовної заяви обґрунтування наявності у неї моральної шкоди, зокрема, що вона не мала змоги здійснювати підприємницьку діяльність в приміщенні туристичної агенції, що наслідки затоплення приміщення справляли на потенційних клієнтів негативне враження.
Крім того, як вказує відповідач, позивач не надавала суду доказів на підтвердження понесення нею моральної шкоди через неможливість здійснення підприємницької діяльності, зниження престижу туристичної агенції та втрату клієнтів.
Відповідач зазначає, що для суб'єкта господарювання, ким є позивач, втрати немайнового характеру можуть проявлятися у приниженні ділової репутації, у посяганні на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, або у вчиненні дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності, тобто, немайнових втратах, пов'язаних із підприємницькою діяльністю. Однак, позивач у позовній заяві стверджує лише про погіршення здоров'я як складову отриманої нею моральної шкоди, що не має правового значення для підприємницької діяльності.
Крім того, відповідач зазначає, що відшкодування моральної шкоди - це міра деліктної відповідальності, але даний спір виник із договірних зобов'язань.
Відповідач також вважає, що розмір моральної шкоди, який позивач оцінила в 100тис.грн не містить обґрунтування та розрахунку; є недоведеним причинно-наслідковий зв'язок між зверненням Тищенко В.В. до лікаря та подіями 05.01.2019.
З огляду на викладене, відповідач просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2021 залишити без задоволення; рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2021 у справі №917/705/19 в частині, яку оскаржує позивач, залишити без змін; додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2021 у справі №917/705/19 в частині, яку оскаржує позивач, залишити без змін.
Також відповідач звернувся із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№7592). Просить забезпечити розгляд справи у режимі відеоконференції та зазначає, що найближчі суди, до яких може прибути представник відповідача для участі в судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції є: Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області, Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області, Кременчуцький районний суд Полтавської області.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021, у зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено Автозаводському районному суду м. Кременчука забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 13.07.2021 о 14:15год., у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105 у справі №917/705/19, у режимі відеоконференції.
Також не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 26.04.2021 та додатковим рішенням місцевого господарського суду від 14.05.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2021 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 67 223, 00грн матеріальної шкоди (збитків), 3 712, 00грн витрат з проведення експертизи, 1 921, 00грн витрат по сплаті судового збору, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; в частині відмови у стягненні моральної шкоди в розмірі 100 000, 00грн рішення просить залишити без змін.
Крім того, відповідач просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 14.05.2021 та прийняти нове рішення, яким у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 210, 70грн з ТОВ "Житлорембудсервіс" відмовити.
Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що залиття належного позивачу приміщення сталося внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, та пошкодження майна позивача відбулося саме через порив труби стояка гарячого водопостачання. Як вказує відповідач, ці твердження належними і допустимими доказами не доведені. У судовому засіданні не було доведено фактів невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором, судом не було достеменно встановлено причин потрапляння вологи у приміщення позивача; позивачем не було доведено, що відбувся саме порив труби, яка відноситься до загальнобудинкової мережі, а також не було доведено розмір матеріальної шкоди.
Натомість, як вказує відповідач, факт відсутності доступу до внутрішньобудинкових мереж через їх закриття ДСП плитою та цегляною стіною та ненадання доступу працівникам відповідача для встановлення джерела витоку води знайшли підтвердження в ході розгляду справи. На думку відповідача, така поведінка позивача призвела до неможливості в подальшому встановити причину та місце витоку води.
Відповідач зазначає, що судом не було взято до уваги, що ані 05.01.2019, ані в подальшому відповідач не мав можливості встановити, а позивач не довів, що у належному позивачу приміщенні мав місце саме випадок аварії внутрішньо будинкової системи водопостачання, яку виконавець повинен був невідкладно ліквідувати. На думку відповідача, позивач з метою приховати дійсне джерело затікання не допустила працівників відповідача та внутрішньо будинкових мереж, та самостійно склала акт про залиття, що датований 05.01.2019, який апелянт вважає неналежним і недопустимим доказом.
Відповідач посилається на те, що суд залишив поза увагою той факт, що викликаючи аварійну службу, позивач вказала, що її затоплює вище розташована квартира.
На думку відповідача, суд першої інстанції вибірково дослідив акт від 25.01.2019 виключно на користь позивача, а саме, лише в частині фіксації виявлених комісією пошкоджень оздоблення. Однак, як вказує відповідач, комісія не мала можливості встановити ані час, ані причини вказаних пошкоджень, про що зазначила у висновку до акту обстеження. Натомість, суд не надав жодної оцінки висновкам акту від 25.01.2019 щодо неможливості визначити ані термін, ані причини появи порушень оздоблення, а також встановити причинно-наслідковий зв'язок.
Відповідач також зазначає, що суд одночасно не прийняв як доказ акт про залиття аварією, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 05.01.2019, повний текст якого підписано 08.01.2019. Як вказує відповідач, вірність змісту цього акту, в тому числі і доведеність факту прибуття представників відповідача до приміщення позивача, підтверджується й іншими доказами у справі в їх сукупності, а саме, на фотографії (додаток до експертного дослідження) видно ДСП плиту, що закриває технічний отвір для доступу до мереж; експерт при огляді 09.01.2019 також встановив, що цей отвір був закритий (висновок судової експертизи від 19.06.2020).
Відповідач вважає, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин сторін, що мали місце у серпні 2018 року (виникли згідно договору №1/31-289/Ц від 01.08.2018), Порядок обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води від 15.08.2018 №219, та не врахував тих обставин, що наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.08.2018 №219, яким було затверджено вказаний Порядок, набрав чинності лише 12.10.2018.
Крім іншого, відповідач вважає, що в порушення вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України суд посилається на недопустимий доказ - висновок експерта №4-19 від 18.01.2019, який складений із порушенням вимог закону, а саме, вимог частини 7 статті 98, частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України (у висновку експерта не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду). Також, як вказує відповідач, у висновку експерта №4-19 від 18.01.2019 не визначено та не зафіксовано місце пошкодження труби, а також характер пошкодження.
Щодо висновку експерта №1-20 від 09.01.2020, апелянт вважає, що з огляду на приписи частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, він не міг братися до уваги господарським судом як такий, що не був поданий разом із позовом і суд не вирішував питання про поважність причин пропуску строку його подання.
Крім того, відповідач зазначає, що дослідження експертом Маківським М.В. у червні 2020 року фактично зроблено по фотознімках, оскільки у червні 2019 року металеві труби були замінені на пластикові. На думку відповідача, експерт без дозволу суду безпідставно використовував власні попередні напрацювання, замість об'єктивного дослідження фактичних обставин на день проведення дослідження.
На думку відповідача, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази не лише стосовно причин виникнення пошкодження майна, але й розміру ймовірної шкоди, а суд не навів мотивів щодо відхилення аргументів відповідача щодо невірності визначення розміру шкоди (збитків) через відсутність у експерта Власенко Л.В. при проведенні дослідження вихідних даних про кількість та номенклатуру меблів, наявних у приміщенні позивача станом на 05.01.2019, тобто, які могли бути пошкодженими від залиття.
В обґрунтування підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2021 у справі №917/705/19, відповідач зазначає, що розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат суд, в порушення положень частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, здійснив без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи, що позбавило відповідача можливості заявити клопотання в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Крім того, як вказує відповідач, позивач не направляв на адресу відповідача копії доказів, на підставі яких було заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У відповідача цих документів немає.
На думку відповідача, зміст додаткового рішення свідчить про те, що судом не досліджувалось та не аналізувалось питання складності справи, виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2021 у справі № 917/705/19; встановлено позивачу строк до 12.07.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву відповідачу, у тому числі і засобами електронного зв'язку; встановлено учасникам справи строк до 12.07.2021 для подання заяв і клопотань; постановлено розгляд апеляційних скарг фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни і Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2021 у справі №917/705/19 здійснювати в одному спільному апеляційному провадженні; призначено справу до розгляду на "13" липня 2021 р. о 14:15год.
08.07.2021 від відповідача надійшло клопотання (вх.№7841) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача - адвоката Дмитриченко О.О. у відпустці в період з 08.07.2021 по 19.07.2021, на підтвердження чого надано копії авіаквитків.
12.07.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№7948), посилається на те, що відповідач безпідставно зазначає, що відеозаписом від 05.01.2019 не зафіксовано джерело витоку води, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказаним відеозаписом підтверджується виключно сам факт залиття приміщення.
На думку позивача, ненадання доступу до внутрішньобудинкових мереж після залиття приміщення не може підтверджувати відсутність вини відповідача в залитті належного позивачу приміщення, оскільки таке залиття сталося через тривалу бездіяльність відповідача та невиконання ним умов договору №1/31-289/Ц про надання послуг з управління багатоквартирним будинком саме до моменту залиття приміщення.
Позивач зазначає, що акт від 05.01.2019 був складений позивачем за участю свідка та інженера-сантехніка, оскільки відповідач 05.01.2019 не направив відповідну комісію за адресою місцезнаходження туристичної агенції "Баунті" та не повідомив дату прибуття відповідної комісії. У зв'язку із чим, позивач 08.01.2019 подано відповідачу заяву про призначення комісії для встановлення факту залиття; представники відповідача з'явились лише 25.01.2019.
На думку позивача, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги наданий відповідачем акт про залиття від 05.01.2019, який підписано 08.01.2019, оскільки такий акт складено виключно за участі зацікавлених осіб відповідача без повідомлення та за відсутності ФОП Тищенко В.В. , а також за відсутності представників будинку або інших неупереджених осіб.
Як вказує позивач, матеріали справи не містять жодних належних доказів на підтвердження ненадання ФОП Тищенко В.В. доступу до внутрішньобудинкових мереж як до моменту аварії, так і під час самої аварії: приписів, листів, звернень з доказами їх вручення чи направлення на адресу позивача. Єдиний припис про надання доступу до внутрішньобудинкових мереж за весь період надання відповідачем послуг з управління багатоквартирним будинком отримано позивачем більше ніж через два роки після аварії - 12.06.2021. Проте, вимоги вказаного припису виконані, в результаті чого, працівниками відповідача 21.06.2021 було здійснено заміну труб водопостачання. При цьому, як вказує позивач, здійснюючи таку заміну труб, відповідач не встановив факт заміни позивачем трубопроводу гарячого водопостачання, який належить до внутрішньобудинкової системи і не спростував той факт, що порив стався на ділянці труби, яка відноситься до внутрішньобудинкової мережі.
Позивач зазначає, що ним на підтвердження пошкодження труби, яка належить саме до внутрішньобудинкової мережі, були надані акт про залиття від 05.01.2019; фотографічні знімки з яких вбачається, що порив стався саме у точці, за яку відповідальне ТОВ "Житлорембудсервіс", тобто, до запірної арматури на відгалуженні стояків; висновки будівельно-технічного експерта від 18.01.2019, від 09.01.2020 та від 19.06.2020, в яких встановлена причина залиття - порив трубопроводу стояка гарячого водопостачання та належність такого трубопроводу до внутрішньобудинкових систем. Натомість, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх припущень про відсутність пориву трубопроводу, що належить до внутрішньобудинкових мереж.
Позивач вважає, що враховуючи, що експерти Маківський М.В. та Власенко Л.В. проводили саме експертне дослідження за заявою позивача, поданою до відкриття провадження у справі, а не експертизу - надані висновки є письмовими доказами, які належним чином підтверджують розмір завданих залиттям приміщення збитків.
Щодо посилань відповідача на безпідставне врахування судом висновку експерта №1-20 від 09.01.2020, позивач зазначає, що подання вказаного висновку разом з позовною заявою було неможливим через його складення після відкриття провадження у справі; отримання даного висновку було обумовлено тим, що відповідачем в судовому засіданні 09.12.2019 було поставлено під сумнів висновок судового експерта Маківського М.В. від 18.01.2019.
Позивач вважає, що доводи відповідача про використання експертом Маківським М.В. в ході проведення судової експертизи власних матеріалів не відповідають дійсності, оскільки результати обстеження нежитлового приміщення оформлені у вигляді фото таблиці та були наявні в матеріалах судової справи.
Як вказує позивач, не зважаючи на укладення договору між сторонами у справі 01.08.2018, відповідач зобов'язаний надавати послуги у відповідності до діючого законодавства, тому судом обґрунтовано встановлено, що дія Порядку №219 поширюється на правовідносини між сторонами.
Позивач також зазначає, що висновок експерта Власенко Л.В. складений у відповідності до вимог чинного законодавства та є належним доказом розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок залиття приміщення 05.01.2019.
Щодо доводів відповідача про незаконність та необґрунтованість додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2021 позивач зазначає, що матеріали справи містять опис вкладення в поштовий лист, фіскальний чек та накладну на підтвердження надсилання відповідачу доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що додаткове рішення прийнято з дотримання норм процесуального права.
З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу ТОВ "Житлорембудсервіс" залишити без задоволення.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021, у зв'язку з відпусткою судді Бородіної Л.І., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 13.07.2021, яке відбулось у режимі відеоконференції з Автозаводським районним судом м. Кременчука, представник позивача, який з'явився до Автозаводського районного суду м. Кременчука, оголосив доводи апеляційної скарги.
Проти апеляційної скарги відповідача заперечує.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 відкладено розгляд справи на 12.08.2021 о 14:15год.; задоволено заяву представника фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено Автозаводському районному суду м. Кременчука забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 12.08.2021 о 14:15год., у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105 у справі №917/705/19, у режимі відеоконференції.
02.08.2021 від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№8867). Просить забезпечити розгляд справи у режимі відеоконференції у приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021, у зв'язку з відпусткою судді Гези Т.Д., для розгляду справи №917/705/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 задоволено заяву ТОВ "Житлорембудсервіс" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено Автозаводському районному суду м. Кременчука забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 12.08.2021 о 14:15год., у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №105 у справі №917/705/19, у режимі відеоконференції.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.08.2021, яке відбулось у режимі відеоконференції з Автозаводським районним судом м. Кременчука, представник позивача, який з'явився до Автозаводського районного суду м. Кременчука, оголосив доводи і вимоги апеляційної скарги.
Проти апеляційної скарги відповідача заперечує.
Представник відповідача, який також з'явився до Автозаводського районного суду м. Кременчука, оголосив доводи і вимоги апеляційної скарги.
Проти апеляційної скарги позивача заперечує.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційних скарг, представники сторін висловили свої доводи і вимоги щодо апеляційних скарг, колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, ФОП Тищенко В.В. належить на праві приватної власності нежитлове приміщення загальною площею 40, 7кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.05.2017 (том 1 а.с.12-14).
01.08.2018 між ФОП Тищенко В.В. (як співвласником), з одного боку та ТОВ "Житлорембудсервіс" (як управителем), з іншого боку, укладено договір № 1/31-289/Ц про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - Договір, том 1 а.с.99-103).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, управитель зобов'язався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком.
Згідно з пунктом 1.2 Договору, послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прилеглої території.
За приписами пункту 1.3 Договору, послуга з управління надається відповідно до Переліку складових послуги з управління багатоквартирним будинком та періодичність їх надання згідно з додатком №2 до договору, що є його невід'ємною частиною до договору.
Зокрема, відповідно до пункту 5 частини 1 Переліку складових послуги з управління багатоквартирним будинком (том. 1 а.с.102), відповідач зобов'язався надати послуги з утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прилеглої території, в тому числі технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем.
Згідно з пунктом 1 частини 2 Переліку складових послуги з управління багатоквартирним будинком, відповідач зобов'язався надати послуги з поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, в тому числі поточного ремонту конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків - в строк, визначений відповідно до вимог чинного законодавства України.
За приписами пункту 3.1.1 Договору, співвласник має право одержувати від управителя своєчасно та належної якості послугу з управління згідно із законодавством та умовами цього договору.
Надані відповідачем послуги оплачуються співвласником (позивачкою) відповідно до пункту 2 Договору.
Позивач зазначає, що жодного разу перевірки стану внутрішньобудинкових систем у належному їй приміщенні та складання акту про відповідний їх стан представниками ТОВ "Житлорембудсервіс" не проводилось.
05.01.2019 у нежитловому приміщенні позивача (туристична агенція " Баунті ") сталося залиття внаслідок пориву трубопроводу гарячого водопостачання, обов'язок з ремонту якого покладений на ТОВ "Житлорембудсервіс".
Факт залиття позивач підтверджує:
• актом про залиття від 05.01.2019, складеним в її присутності (том 1 а.с.18) як власника приміщення, інженера-сантехніка ОСОБА_5 (копія диплому про освіту ОСОБА_5 додано до акту), свідка-сусіда ОСОБА_8 ;
• фотографічними знімками та відеозаписом на підтвердження пориву стояка гарячої води та наслідків залиття (том 1 а.с.20-29,75).
05.01.2019 позивачем викликано аварійну бригаду ТОВ "Житлорембудсервіс" для припинення затоплення приміщення, що підтверджується витягом з електронного реєстру оперативного контролю за станом в місті, наданим виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області (том 1 а.с.31).
До матеріалів справи відповідачем додано акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) в санвузлі офісного нежитлового приміщення туристичної агенції "Баунті" від 05.01.2019 (том 2 а.с.67-68), з якого вбачається, що даний акт складений без участі представника власника будинку, будинкового комітету (в переліку членів комісії таких осіб не зазначено) .
В акті також зазначено, що він підписаний 08.01.2019 і що Тищенко В.В. від підпису про ознайомлення з цим актом відмовилась. При цьому, відповідачем до матеріалів справи додано довідку начальника технічного відділу Н.Ю. Лашко (том. 2 а.с.48), в якій зазначено, що 08.01.2019 двічі до об'єкту (офіс туристичної агенції "Баунті") направлялись санітарно-технічні працівники відповідача, але той був зачинений, а тому була відсутня можливість для його огляду.
У вищезазначеному акті від 05.01.2019 причини залиття комісією не встановлені, акт складено відповідачем 05.01.2019, підписано 08.01.2019. При цьому, матеріали справи свідчать, що позивач 05.01.2019 перебувала в приміщенні туристичної агенції " Баунті " та викликала аварійну бригаду для ліквідації аварії.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів суду, що 05.01.2019 його представники з'являлись в приміщення позивача для складення відповідного акту про залиття.
08.01.2019 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення комісії для встановлення факту залиття, його наслідків, характеру, причин, винуватця та складання відповідного акту (том 1 а.с.30).
08.01.2019 позивач також звернулась до судового експерта Маківського М.В. із заявою на проведення будівельно-технічної експертизи належного їй нежитлового приміщення у зв'язку з його залиттям.
Розділом II питання 2 висновку експерта Маківського М.В. від 18.01.2019 №4-19 (том 1 а.с.33-57) встановлено, що обслуговування внутрішньобудинкових систем здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту цих систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.
Розділом III висновку експерта Маківського М.В. від 18.01.2019 №4-19 визначено, що пошкоджений трубопровід гарячого водопостачання, який проходить вертикально через нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 належить до внутрішньобудинкової системи.
Таким чином, як зазначає позивач, експертом Маківським М.В. встановлено, що пошкоджена труба гарячого водопостачання, яка знаходиться в її приміщенні належить до внутрішньобудинкової системи, відповідальність за ремонт та обслуговування якої покладено на ТОВ "Житлорембудсервіс".
25.01.2019 представниками ТОВ "Житлорембудсервіс" за участю позивача складено акт-обстеження належного їй приміщення (том 1 а.с.32). Вказаним актом встановлено:
на стелях санвузлу та зали приміщення спостерігаються тріщини 0, 4 x 0, 01м та 0, 2 x 0, 01м;
на стіні зали приміщенні спостерігається деформація з частковим відшаруванням шпалер, орієнтовним розміром 1, 5 x 0, 07м, 0, 8 x 0, 07м;
двері в санвузол та кухню мають деформацію розміром 1, 1 x 0, 05м, 1, 1 x 0, 18м;
плінтус має деформацію орієнтовним розміром 6, 1 x 0, 1м;
на стелі кухні спостерігається тріщина 2, 1 x 0, 01м;
на стіні спостерігаються плями 1, 5 x 1, 9м, 1, 6 x 2, 1м, 0, 09 x 0, 8м, 0, 9 x 0, 28м, а також часткове відшарування оздоблюючого шару розміром 0, 1 x 0, 07м.
Судом першої інстанції також встановлено, що 28.03.2019 позивачем направлялось відповідачу повідомлення про виклик (том 1 а.с.70), в якому позивач пропонувала відповідачу направити до належного їй приміщення свого представника для підписання акту-претензії щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття, яке мало місце 05.01.2019. Акт-претензія від 29.03.2019 (том 1 а.с.71-72) підписана позивачем та представником відповідача (із зауваженнями).
21.06.2019 в приміщенні позивача відповідачем здійснено заміну трубопроводів холодного та гарячого водопостачання, які належать до внутрішньобудинкових систем, про що складено відповідний акт за участю позивача та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 (том 2 а.с.139), акт приймання виконаних робіт від 21.06.2019 за підписом представників відповідача (том 3 а.с.15), що також підтверджується копією відеозапису заміни трубопроводів (том 4 а.с.134), пунктом 4 Висновку судового експерта Маківського М.В. № 31-20 від 19.06.2020 (том 4 а.с.2-20).
Зокрема, у пункті 3 Висновку експерта Маківського М.В. №31-20 від 19.06.2020 зазначено, що залиття належного Тищенко В.В. приміщення нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , яке мало місце 05.01.2019, сталося з причин прориву стояка трубопроводу гарячого водопостачання, який проходить в ніші за приміщенням санвузла літ. "5" вертикально через нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 , з підвалу житлового будинку на вище розташовані поверхи, що призвело до пошкодження майна у приміщення туристичної агенції " Баунті ", розташованому в житловому будинку АДРЕСА_1 (власник Тищенко В.В. ).
Місцезнаходження пошкодження трубопроводу гарячого водопостачання, який проходить в ніші за приміщенням санвузла літ. "5" вертикально через нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 , з підвалу житлового будинку на вище розташовані поверхи вказано в додатку № 1 до даного висновку експерта.
У пункті 4 висновку експерта Маківського М.В. № 31-20 від 19.06.2020 зазначено, що в приміщенні позивача 21.06.2019 відбулася заміна труб з металевих на металопластикові, які належать до внутрішньобудинкової системи.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до пункту 3.1.3 Договору, споживач має право на відшкодування збитків, заподіяних його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного виконання умов договору.
Цей Договір укладається на невизначений строк і набирає чинності з 01.08.2018. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (пункт 13.1. договору).
Згідно акту про залиття від 05.01.2019, складеного за участю позивача як власника приміщення, інженера-сантехніка ОСОБА_5 , свідка-сусіда ОСОБА_8 , 05.01.2019 у нежитловому приміщенні (туристичної агенції « Баунті ») загальною площею 40, 7кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить Тищенко В.В. , сталося залиття гарячою водою.
В акті ОСОБА_8 засвідчив, що в приміщенні підлога повністю покрита гарячою водою. Від дії гарячої води та пару на усіх поверхнях утворився водяний конденсат, меблі та настінні полички розбухли та потріскались, пошкоджені частина стін, плінтус та внутрішні двері, на стінах та стелі утворились плями. При візуальному огляді труб у вбиральні виявлено порив стояка гарячого водопостачання. Труба стояку гарячого водопостачання іржава, в місці пориву в трубі мається дірка діаметром близько 2см.
Інженер-сантехнік ОСОБА_5 в акті від 05.01.2019 засвідчив, що причиною залиття приміщення є порив труби стояка гарячого водопостачання, що належить до внутрішньо будинкової системи. Причиною пориву труби стояка гарячого водопостачання є її незадовільний технічний стан (іржавіння, фізичний знов).
До акту від 05.01.2019 додані, зокрема копія диплому серії НОМЕР_1 від 18.10.1993 про спеціальну освіту ОСОБА_5 , фотографічні знімки та відеозапис на підтвердження пориву стояка гарячої води та наслідків залиття.
Із доданих до акту фотографічних знімків вбачається підтвердження обставин, викладених в акті від 05.01.2019 про залиття приміщення, а саме, щодо пошкодження меблів, плінтусів, стін, дверей, підлоги тощо.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Згідно з частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, слід з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду.
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Позивач зазначає, що у зв'язку із бездіяльністю відповідача та невиконання ним умов Договору та вимог чинного законодавства 05.01.2019 відбулось залиття приміщення позивача та її майна (меблів), внаслідок чого їй завдано матеріальної шкоди на загальну суму 67 223, 00грн, з яких:
24 428, 00грн - вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню нежитлового приміщення в зв'язку з його залиттям. Вартість вказаних робіт підтверджується висновком експерта Маківського М.В. від 18.01.2019 №4-19;
42 795, 00грн - розмір матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження майна в результаті залиття. Вказаний розмір підтверджується висновком експертного товарознавчого дослідження експерта Власенко Л.B. №П- 8 від 20.02.2019 (том 1 а.с.59-66).
Окрім цього, позивач зазначає, що вказаним залиттям, яке сталося у зв'язку з недбалим ставленням до своїх обов'язків ТОВ "Житлорембудсервіс", їй завдано моральної шкоди. Так, позивач вказує, що внаслідок залиття та пошкодження приміщення і майна у неї стався церебрально-судинний криз з вираженим синдромом лікворно-венозної дистензії. У виписці з медичної карти від 22.01.2019 (том 1 а.с.69) зазначено, що вказаний криз та подальше погіршення стану здоров'я позивач пов'язує з перенесенням нею стресу внаслідок затоплення 05.01.2019 офісу туристичної агенції "Bounty". Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 100 000, 00грн.
Таким чином, позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з укладеного сторонами Договору, отже, даний спір підпадає під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і надалі - в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.
Згідно з положенням 3.1.3 Договору, співвласник має право на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання Послуги з управління.
Відповідно до пункту 10.1 Договору, управитель несе відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору згідно вимог чинного законодавства.
Позивач зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором та не виконував зобов'язання, визначені пунктом 1.3 Договору, пунктом 5 частини 1, пунктом 1 частини 2 Переліку складових послуги з управління багатоквартирним будинком та періодичності їх надання, якими передбачено технічне обслуговування відповідачем внутрішньобудинкових систем аварійно-диспетчерською службою - у не робочі часи, вихідні та святкові дні цілодобово; поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на прилеглій до будинку території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків) - періодичність надання послуги: відповідно до вимог чинного законодавства; у випадку виникнення аварійної ситуації чи крайньої необхідності - негайно.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - це механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача.
Пунктом 4 розділу І Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №219 від 15.08.2018, (надалі - Порядок №219) визначено, що обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 219, виконавець - юридична або фізична особа-підприємець, уповноважена співвласниками на виконання робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води (усіх разом або окремо конкретної), управитель або виконавець комунальної послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у разі укладення споживачами з ним індивідуальних договорів про надання такої послуги та обслуговування відповідних внутрішньобудинкових мереж.
Дія цього Порядку поширюється на управителів або інших осіб, уповноважених співвласниками багатоквартирного будинку на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, а також виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у разі укладення з ними споживачами індивідуальних договорів про надання такої послуги з використанням та обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж (пункт 2 розділу І Порядку № 219).
Необґрунтованими є доводи відповідача, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин сторін Порядок №219, який набрав чинності 12.10.2018, оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами у справі 05.01.2019, коли відбулось залиття належного позивачу приміщення; станом на 05.01.2019 Порядок №219 був чинний, як і був діючий Договір.
Умовами Договору визначено, що управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком згідно з вимогами чинного законодавства.
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосування норми Порядку №219.
Відповідно до пунктів 6-8 розділу І Порядку №219, виконавець забезпечує функціонування та підтримку в робочому стані елементів внутрішньобудинкових систем відповідно до заданих параметрів і режимів роботи.
Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів системи чи заданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами, змащення тощо, та не включає обслуговування вузлів комерційного обліку.
Поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку складається з комплексу робіт, що спрямовані на систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей інженерного обладнання.
Поточний ремонт має проводитися з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію в періодах між капітальним ремонтом.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №219, основними заходами технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем є: визначення технічного стану внутрішньобудинкових систем; усунення дрібних несправностей елементів систем з метою забезпечення їх безперебійної роботи, а також попередження порушень санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будинків, налагодження та регулювання окремих видів технічних пристроїв; перевірка готовності внутрішньобудинкових систем до сезонної експлуатації; визначення обсягів та видів ремонтних робіт внутрішньобудинкових систем для врахування під час формування плану проведення робіт з поточного ремонту на наступний рік або уточнення відповідних планів поточного року; поновлення витратних матеріалів, змащення, регулювання, перевірка справності елементів систем тощо.
Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази проведення відповідачем загальних оглядів з комплексним обстеженням внутрішньобудинкових систем, а також профілактичних оглядів до 05.01.2019; у матеріалах справи також відсутні докази в підтвердження доводів відповідача про не допуск позивачем працівників відповідача для проведення огляду труб внутрішньобудинкових систем в приміщенні позивача до 05.01.2019.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані відповідачем акти загального огляду жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (том 2 а.с.59-66) не є належними та допустимими доказами належного виконання відповідачем обов'язків по Договору оскільки складені одноособово, без участі представників будинку.
Таким чином, вищезазначені докази не спростовують доводів позивача про невиконання відповідачем обов'язків за Договором.
Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що залиття належного позивачу приміщення сталося внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору.
Належних і допустимих доказів іншого відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи позивача, що 05.01.2019 не відбулось би залиття її приміщення внаслідок пориву трубопроводу гарячого водопостачання, обов'язок з ремонту та заміни якого покладений на ТОВ "Житлорембудсервіс", якби останній належним чином виконував обов'язки по Договору.
Як встановлено місцевим господарським судом, у пункті 3 висновку експерта Маківського М.В. №31-20 від 19.06.2020 зазначено, що залиття належного Тищенко В.В. нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , яке мало місце 05.01.2019, сталося з причин прориву стояка трубопроводу гарячого водопостачання, який проходить в ніші за приміщенням санвузла літ. "5" вертикально через нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 , з підвалу житлового будинку на вище розташовані поверхи, що призвело до пошкодження майна у приміщення туристичної агенції " Баунті ", розташованому в житловому будинку АДРЕСА_1 (власник Тищенко В.В. ).
Місцезнаходження пошкодження трубопроводу гарячого водопостачання, який проходить в ніші за приміщенням санвузла літ. "5" вертикально через нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 , з підвалу житлового будинку на вище розташовані поверхи вказано в додатку № 1 до даного висновку експерта.
Відтак, безпідставними є доводи відповідача, що судом не було встановлено причин потрапляння вологи у приміщення позивача.
Обставини залиття приміщення позивача внаслідок пориву трубопроводу гарячого водопостачання підтверджуються також актом від 05.01.2019, складеного за участю позивача як власника приміщення, інженера-сантехніка ОСОБА_5 , свідка-сусіда ОСОБА_8 , фотографічними зображеннями та відеозаписом, висновком експерта Маківського М.В. від 18.01.2019 №4-19.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Натомість, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів в спростування доводів позивача, що залиття приміщення позивача відбулось внаслідок пориву трубопроводу гарячого водопостачання, обов'язок з ремонту та заміни якого покладений на ТОВ "Житлорембудсервіс".
Щодо доводів відповідача, що позивачем не було доведено, що відбувся саме порив труби, яка відноситься до загальнобудинкової мережі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
По-перше, згідно акту про залиття від 05.01.2019, складеного за участю позивача як власника приміщення, інженера-сантехніка ОСОБА_5 , свідка-сусіда ОСОБА_8 , інженер-сантехнік ОСОБА_5 засвідчив, що причиною залиття приміщення є порив труби стояка гарячого водопостачання, що належить до внутрішньобудинкової системи. Причиною пориву труби стояка гарячого водопостачання є її незадовільний технічний стан (іржавіння, фізичний знов).
По-друге, розділом III висновку експерта Маківського М.В. від 18.01.2019 №4-19 визначено, що пошкоджений трубопровід гарячого водопостачання, який проходить вертикально через нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 належить до внутрішньобудинкової системи.
Таким чином, пошкоджена труба гарячого водопостачання, яка знаходиться в її приміщенні належить до внутрішньобудинкової системи, відповідальність за ремонт та обслуговування якої покладено на ТОВ "Житлорембудсервіс".
І по-третє, 21.06.2019 в приміщенні позивача відповідачем здійснено заміну трубопроводів холодного та гарячого водопостачання, які належать до внутрішньобудинкових систем, про що складено відповідний акт за участю позивача та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 (том 2 а.с.139), акт приймання виконаних робіт від 21.06.2019 за підписом представників відповідача (том 3 а.с.15), що також підтверджується копією відеозапису заміни трубопроводів (том 4 а.с.134), пунктом 4 висновку судового експерта Маківського М.В. №31-20 від 19.06.2020 (том 4, а.с.2-20).
У пункті 4 висновку експерта Маківського М.В. № 31-20 від 19.06.2020 зазначено, що в приміщенні позивача відбулася заміна труб з металевих на металопластикові, які належать до внутрішньобудинкової системи.
При цьому, як вказує позивач і доказів іншого відповідач суду не надав, здійснюючи таку заміну труб, відповідач не встановив факт заміни позивачем трубопроводу гарячого водопостачання, який належить до внутрішньо будинкової системи і не спростував той факт, що порив стався на ділянці труби, яка відноситься до внутрішньобудинкової мережі.
Відтак, матеріалами справи у сукупності підтверджується, що відбувся порив труби, яка відноситься до загальнобудинкової мережі; належних і допустимих доказів іншого відповідачем суду не надано.
Щодо доводів відповідача, що факт відсутності доступу до внутрішньобудинкових мереж через їх закриття ДСП плитою та цегляною стіною та ненадання доступу працівникам відповідача для встановлення джерела витоку води знайшли підтвердження в ході розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
У пункті 2 висновку судового експерта Маківського М.В. №31-20 від 19.06.2020 зазначено, якщо у період з жовтня 2017 року по 05.01.2019 інсталяційна система з унітазом та декоративна ламінована плита, яка закривала трубопроводи внутрішньобудинкових мереж холодного і гарячого водопостачання, каналізації та вентиляційного каналу були у змонтованому стані, то це перекривало вільний доступ до внутрішньобудинкових мереж холодного і гарячого водопостачання, каналізації та вентиляційного каналу для його огляду, обслуговування та ремонту до 05.01.2019.
Для вільного доступу до внутрішньобудинкових мереж холодного і гарячого водопостачання, каналізації та вентиляційного каналу необхідно було виконати роботи по демонтажу інсталяційної системи з унітазом та декоративної ламінованої плити.
Разом з тим, як зазначено вище, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази проведення відповідачем загальних оглядів з комплексним обстеженням внутрішньобудинкових систем, а також профілактичних оглядів; у матеріалах справи також відсутні докази в підтвердження доводів відповідача про не допуск позивачем працівників відповідача для проведення огляду труб внутрішньобудинкових систем в приміщенні позивача в період до 05.01.2019.
Крім того, відповідно до підпункту 1 пункту 3 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", управитель багатоквартирного будинку має право вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієничних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно - правових актів у сфері комунальних послуг.
Згідно з підпунктом 6 пункту 3 статті 8 цього Закону, управитель багатоквартирного будинку має право доступу до приміщень, будинків і споруд для ліквідації аварій, усунення неполадок, що виникли у санітарно-технічному та інженерному обладнанні, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів у порядку, визначеному законодавством і договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Однак, будь-які приписи про усунення позивачем недоліків, акти огляду та перевірки стану внутрішньобудинкових мереж в приміщенні позивача чи попередження позивача про усунення недоліків, зокрема, доступу до внутрішньобудинкових систем з метою їх профілактичного огляду, поточного або капітального ремонту, заміни труб, чи складання відповідних актів за результатами оглядів (в т.ч. і за участю позивача) в матеріалах справи відсутні.
Безпідставними судова колегія вважає посилання відповідача, що судом не було взято до уваги, що ані 05.01.2019, ані в подальшому відповідач не мав можливості встановити, що у належному позивачу приміщенні мав місце саме випадок аварії внутрішньобудинкової системи водопостачання, яку виконавець повинен був невідкладно ліквідувати.
А саме, до матеріалів справи відповідачем додано акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) в санвузлі офісного нежитлового приміщення туристичної агенції "Баунті" від 05.01.2019 (том 2 а.с.67-68). В акті також зазначено, що він підписаний 08.01.2019 і що Тищенко В.В. від підпису про ознайомлення з цим актом - відмовилась.
При цьому, відповідачем до матеріалів справи додано довідку начальника технічного відділу Н.Ю. Лашко (том. 2 а.с.48), в якій зазначено, що 08.01.2019 двічі до об'єкту (офіс туристичної агенції "Баунті") направлялись санітарно-технічні працівники відповідача, але той був зачинений, а тому була відсутня можливість для його огляду.
Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що матеріалами справи не підтверджуються припущення відповідача, що позивач з метою приховати дійсне джерело затікання не допустила працівників відповідача та внутрішньобудинкових мереж.
При цьому, матеріали справи свідчать, що позивач 05.01.2019 перебувала в приміщенні турагенції "Баунті" та викликала аварійну бригаду для ліквідації аварії.
Враховуючи вищезазначене, відповідач не довів суду, що 05.01.2019 його представники з'являлись в приміщення позивача для складення відповідного акту про залиття.
Необґрунтованими є доводи відповідача, що зміст акту від 05.01.2021, який підписано 08.01.2021, підтверджує доведеність факту прибуття 05.01.2019 представників відповідача до приміщення позивача, оскільки, як зазначено вище, даний акт складено одноособово працівниками відповідача.
Натомість, згідно з пунктом 1 частини 2 Переліку складових послуги з управління багатоквартирним будинком (додаток 1 до договору № 1/31-289/Ц від 01.08.2018) відповідач зобов'язався надати послуги з поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, в тому числі поточного ремонту конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків - в строк, визначений відповідно до вимог чинного законодавства України. У випадку виникнення аварійної ситуації чи крайньої необхідності - негайно.
Відповідно до пункту 11 Розділу ІІ Порядку № 219, виконавець зобов'язаний протягом однієї доби з дня надходження повідомлення споживача про несправність та/або недоліки в роботі внутрішньобудинкових систем усунути такі порушення. Якщо для усунення несправностей необхідно більше однієї доби, виконавець протягом п'яти днів з дня надходження повідомлення споживача зобов'язаний письмово повідомити заявника про прийняті рішення із зазначенням строку виконання ремонтних робіт. Несправності системи, що загрожують безпеці проживання в будинку, усуваються невідкладно.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Порядку № 219, у випадку аварії внутрішньобудинкової системи виконавець має невідкладно її ліквідувати. Якщо внаслідок аварії було припинено надання споживачам комунальної послуги, виконавець вживає усіх можливих заходів для якнайшвидшого відновлення надання комунальної послуги.
Як вбачається із матеріалів справи, а також стверджує позивач, саме бездіяльність відповідача стала приводом та підставою для складення акту про залиття від 05.01.2019 за участю позивача, свідка ОСОБА_8 та інженера-сантехніка ОСОБА_5 (том 1 а.с.18), а також для звернення позивача до судового експерта Маківського М.В. для отримання висновку щодо причин аварії, визначення належності пошкодженого трубопроводу гарячого водопостачання та вартості ремонтно-будівельних робіт по відновленню нежитлового приміщення позивача.
Безпідставними є доводи відповідача, що суд залишив поза увагою той факт, що викликаючи аварійну службу, позивач вказала, що її затоплює вище розташована квартира, оскільки, згідно наданих позивачем пояснень, внаслідок конденсату на стелі одразу позивач вважала, що її затоплює вище розташована квартира, тому викликаючи аварійну службу, саме так і було нею зазначено.
Поряд з цим, зазначене не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки матеріалами справи підтверджується факт залиття належного позивачу приміщення внаслідок пориву труби стояка гарячого водопостачання, яка належить до внутрішньобудинкової системи, відповідальність за ремонт та обслуговування якої покладено на ТОВ "Житлорембудсервіс".
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до положень законодавства, сама сутність призначення управителя багатоквартирного будинку полягає у забезпеченні останнім належного утримання та здійснення ремонту спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб співвласників багатоповерхового будинку на підставі укладених договорів.
Відтак, позивач уклавши договір з відповідачем, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання з утримання у належному стані спільного майна багатоквартирного будинку, обслуговування внутрішньо будинкових систем, і сплачуючи за ці послуги, обґрунтовано розраховувала на те, що такі послуги будуть надані належним чином і у відповідності до умов договору.
Щодо доводів відповідача, що суд першої інстанції вибірково дослідив акт від 25.01.2019, а саме, лише в частині фіксації виявлених комісією пошкоджень оздоблення, натомість, не надав оцінки висновкам акту від 25.01.2019 щодо неможливості визначити ані термін, ані причини появи порушень оздоблення, а також встановити причинно-наслідковий зв'язок, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 цього також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як зазначено вище, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У пункті 3 висновку експерта Маківського М.В. №31-20 від 19.06.2020 зазначено, що залиття належного Тищенко В.В. нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , яке мало місце 05.01.2019, сталося з причин прориву стояка трубопроводу гарячого водопостачання, який проходить в ніші за приміщенням санвузла літ. "5" вертикально через нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 , з підвалу житлового будинку на вище розташовані поверхи, що призвело до пошкодження майна у приміщення туристичної агенції " Баунті ", розташованому в житловому будинку АДРЕСА_1 (власник Тищенко В.В. ).
Крім того, до акту від 05.01.2019 додані фотографічні зображення, із яких вбачається підтвердження обставин, викладених в акті від 05.01.2019 про залиття приміщення, а саме, щодо пошкодження меблів, плінтусів, стін, дверей, підлоги тощо.
Також у висновку експерта Власенко Л.В. №П-8 від 20.02.2019 зазначено, що за результатами дослідження встановлено: величина матеріальної шкоди, завданої Тищенко В.В. , внаслідок пошкодження майна в результаті дії вологи, яке сталося 05.01.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення туристичної агенції, на момент проведення дослідження складала: 42 795, 00грн.
Вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню нежитлового приміщення в зв'язку з його залиттям у розмірі 24 428, 00грн підтверджується висновком експерта Маківського М.В. від 18.01.2019 №4-19.
З огляду на викладене, судова колегія відхиляє і доводи відповідача, що позивачем не було доведено розмір матеріальної шкоди.
Відповідач також не зазначив, в чому полягає невірне визначення розміру шкоди (збитків), завданих майну позивачки в результаті залиття приміщення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача та невиконання ним умов Договору та вимог чинного законодавства призвели до залиття 05.01.2019 приміщення позивачки та, як наслідок, пошкодження її майна (меблів).
Щодо доводів апелянта, що висновок експерта Маківського М.В. №31-20 від 19.06.2020 фактично зроблено по фотознімках, оскільки у червні 2019 року металеві труби були замінені на пластикові, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
На виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 07.02.2020 про призначення судової експертизи за клопотанням відповідача судовому експерту Маківському М.В. направлялись матеріали справи, в яких знаходились також його висновки №14-19 від 18.01.2019 та №1-20 від 09.01.2020.
Крім того, відповідач не заперечував проти проведення судової експертизи по справі експертом Маківським М.В., знав про заміну труб в приміщенні позивача 21.06.2019 і не заперечував щодо постановки судом перед експертом питання щодо технічної причини залиття приміщень туристичної агенції " Баунті ", розташованих в житловому будинку АДРЕСА_1 (власник Тищенко В.В. ).
При цьому, як зазначено вище, при заміні труб водопостачання 21.06.2019 відповідач в спростування тверджень позивача не склав відповідний акт, чи іншими засобами доказування не спростував той факт, що прорив труби стався на ділянці труби, обслуговування та ремонт якої покладено на відповідача.
Безпідставними є припущення відповідача, що експерт у червні 2020 року не об'єктивно досліджував фактичні обставини на день проведення дослідження, а використовував власні попередні напрацювання, оскільки на підтвердження не об'єктивності експерта при проведенні дослідження відповідачем не надано суду жодних доказів.
Щодо доводів відповідача, що у висновку експерта №4-19 від 18.01.2019 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, судова колегія зазначає, що дане експертне дослідження здійснювалось за заявою позивача, поданою до відкриття провадження у справі; наданий висновок суд визнає письмовим доказом на підтвердження доводів позивача щодо розміру завданих залиттям приміщення збитків.
Щодо доводів відповідача, що висновок експерта №1-20 від 09.01.2020 не міг братися до уваги господарським судом як такий, що не був поданий разом із позовом і суд не вирішував питання про поважність причин пропуску строку його подання, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Частинами 2, 3 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Статтею 177 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Висновок експерта №1-20 від 09.01.2020 був поданий позивачем на стадії підготовчого провадження; і як вказує позивач, отримання даного висновку було обумовлено тим, що відповідачем в судовому засіданні 09.12.2019 було поставлено під сумнів висновок судового експерта Маківського М.В. від 18.01.2019.
Поряд з цим, у даному висновку №1-20 від 09.01.2020 лише зазначені обставини, встановлені експертом у висновку №31-20 від 19.06.2020, на які і посилався суд першої інстанції, а саме, що залиття належного Тищенко В.В. нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , яке мало місце 05.01.2019, сталося по причині прориву стояка трубопроводу гарячого водопостачання, який проходить вертикально через нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 з підвалу житлового будинку на вище розташовані поверхи, а пошкоджений трубопровід гарячого водопостачання, який проходить вертикально через нежитлове приміщення, розташоване в АДРЕСА_1 , належить до внутрішньобудинкової системи.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд в частині задоволених позовних вимог забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі відповідачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 26.04.2021 в частині задоволених позовних вимог - без змін.
Щодо апеляційної скарги позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди позивач посилається на виписку із медичної карти стаціонарного хворого на дому (том 1 а.с.69).
У Виписці зазначено, що погіршення стану здоров'я Тищенко В.В. пов'язує з перенесеним нею стресом (затоплення турагенції "Баунті" 05.01.2019).
Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, у Виписці відсутній висновок лікаря (з проведенням лабораторних та діагностичних досліджень) про те, що погіршення стану здоров'я Тищенко В.В. пов'язане саме з перенесеним стресом (затоплення турагенції "Баунті" 05.01.2019), а таке зазначення міститься фактично зі слів позивача.
Крім того, не зазначено, чи таке захворювання виникло вперше, чи вже мало місце раніше.
Поряд з цим, позивач не надала суду інших належних і допустимих доказів в підтвердження її душевних страждань у зв'язку з затопленням приміщення та пошкодженням майна.
Висновок лікаря, психолога, тощо, які б свідчили про такі факти в матеріалах справи відсутні.
Щодо доводів апелянта, що вичерпного переліку доказів, які мають бути надані стороною на підтвердження заподіяння моральної шкоди на законодавчому рівні не встановлено, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що позивач оцінює розмір майнової шкоди в сумі 100 000, 00грн, та, при цьому, не зазначає, з чого вона виходить.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 цього також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження розміру моральної шкоди.
У Виписці із медичної карти стаціонарного хворого на дому зазначено перелік ліків, які призначені Тищенко В.В. лікарем.
Але докази придбання ліків позивачкою суду не надано.
Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що в затопленому з вини відповідача приміщенні нею організовано діяльність туристичної агенції "Баунті", але через пошкодження самого приміщення та розташованого в ньому майна відбулось різке зниження престижу та іміджу туристичної агенції. Зокрема, як вказує апелянт, організовуючи діяльність туристичної агенції нею було докладено безліч фізичних та матеріальних зусиль для створення привабливого, престижного та конкурентоспроможного приміщення, а наслідки його затоплення (розбухлі меблі, плямиста стеля та стійкий запах вологи) справляли на потенційних клієнтів негативне враження, що в умовах високої конкуренції на ринку туристичних послуг призводить до втрати клієнтів.
Однак, жодних доказів на підтвердження зниження престижу та іміджу туристичної агенції, втрати клієнтів позивачем суду не надано.
З огляду на викладене недоведеними є доводи позивача щодо оціненої моральної шкоди у розмірі 100 000, 00грн.
Відтак, апеляційну скаргу позивача також слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 26.04.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог - без змін.
Щодо додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2021 у справі № 917/705/19 колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.04.2021 у справі № 917/705/19 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" на користь фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни , 67 223, 00грн матеріальної шкоди (збитків), 3 712 ,00грн - витрати з проведення експертизи, 1 921, 00грн витрати по сплаті судового збору. В частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000, 00грн у задоволенні позовних вимог відмовлено.
06.05.2021 (30.04.2021 подано до підприємства поштового зв'язку) до суду від позивача в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України надійшли докази, понесення нею витрат на професійну правничу допомогу про стягнення яких з відповідача заявлялось в позовній заяві, в заяві про часткову зміну підстав позову, а також заявлено в клопотанні до закінчення судових дебатів та прийняття рішення у даній справі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 4 статті 129 господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При визначенні відповідного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Слід зазначити, що зміст частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначає алгоритм дій учасників процесу, за умови дотримання яких суд приймає до розгляду відповідне клопотання сторони. Так, у сторони спору виникає право на подання відповідних доказів понесення розміру судових витрат за умови попереднього подання заяви, в якій вона має повідомити суд про намір подати відповідні докази понесених судових витрат та термін, в який подаються такі докази.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Місцевим господарським судом встановлено, що між адвокатом - Потреба Сергієм Миколайовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №297 від 06.10.1998) (том 2 а.с.163) та клієнтом - фізичною особою-підприємцем Тищенко В.В. 05.01.2019 був укладений Договір про надання професійної правничої допомоги (том 1 а.с.73-74).
Відповідно до умов Договору, адвокат зобов'язався надати клієнту професійну правничу допомогу, пов'язану з: наданням правової інформації, консультацій, роз'яснень та юридичний супровід з питань відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення туристичної агенції "Воunty", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; представництвом інтересів клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності у зв'язку з залиттям приміщення туристичної агенції "Bounty"; правовим аналізом та опрацюванням різного роду документів з питань залиття приміщення туристичної агенції "Bounty"; складенням заяв, актів-претензій, скарг, повідомлень, адвокатських запитів та інших документів правового характеру з питань залиття приміщення туристичної агенції "Bounty" та відшкодування шкоди, завданої таким залиттям; опрацюванням законодавчої бази та вивченням відповідної судової практики щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої таким залиттям; складанням позовної заяви від імені клієнта про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення туристичної агенції "Bounty"; складанням відповіді на відзив на позовну заяву клієнта про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення туристичної агенції "Bounty"; представництвом інтересів клієнта суді першої інстанції у справі про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення туристичної агенції "Bounty".
Відповідно до пункту 3.2. Договору, клієнт зобов'язаний оплатити працю адвоката та відшкодувати адвокату всі витрати, пов'язані з виконанням цього договору.
Згідно з пунктом 4 Договору, грошова винагорода /гонорар/ сплачуються протягом 3 банківських днів після отримання Клієнтом рахунку Адвоката в розмірі:
- за надання професійної правничої допомоги, визначеної п.п.2.1.1 - 2.1.3 п. 2.1. даного Договору - 7 000, 00грн;
- за надання професійної правничої допомоги, визначеної п.п. 2.1.4 п. 2.1 даного Договору - 2 200, 00грн;
- за надання професійної правничої допомоги, визначеної п.п. 2.1.5 п. 2.1. даного Договору - 3 500, 00грн за кожне судове засідання.
Обсяг наданої професійної правничої допомоги визначається в актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного Договору.
При необхідності надання правничої допомоги, не передбаченої пунктом 2.1. даного Договору (складання різного роду клопотань, заяв, пояснень в ході розгляду судової справи, представництво Клієнта в інших інстанціях тощо) Сторони укладають додаткову угоду до даного Договору, якою визначають розмір оплати відповідної правничої допомоги.
Згідно з пунктом 6.2 Договору, зміни та доповнення до цього Договору вносяться у письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного Договору.
У додаткових угодах №№1, 2, 3, 4 визначено, що адвокат зобов'язується надати професійну правничу допомогу клієнту, пов'язану зі складанням від імені фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни заяв, клопотань, пояснень, заперечень, пов'язаних з розглядом даної справи.
В Актах приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 26.04.2019, від 26.06.2019, від 31.07.2019, від 17.09.2019, від 25.10.2019, від 16.03.2020, від 03.11.2020, від 11.01.2021, від 15.02.2021, від 05.04.2021 сторони підтверджують, що відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 05.01.2019, додаткових угод №1, №2, №3, №4 до цього Договору адвокат надав, а ФОП Тищенко В.В. прийняла надання якісної професійної правничої допомоги; адвокат Потреба С.М. отримав гонорар (грошову винагороду) в розмірі 25 400, 00грн за надані відповідні послуги, вказані у даних Актах.
Позивачем в якості доказів понесення нею витрат на професійну правничу допомогу надано довідку, яка затверджена АТ "КБ "Приватбанк", адвокатом Потребою С.М. та ФО-П Тищенко В.В. щодо правильності призначення платежу, копію рахунку від 24.04.2019, копію дублікату банківської квитанції JBKLJ40021I9MT від 24.04.2019, копію акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 26.04.2019, копію додаткової угоди №1 від 26.06.2019, копію рахунку від 26.06.2019, копію дублікату банківської квитанції №JBKLJ6QO28P0WN від 26.06.2019, копію акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 26.06.2019, копію рахунку від 31.07.2019, копію дублікату банківської квитанції №0.0.1424159734.1 від 31.07.2019, копію акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 31.07.2019, копію додаткової угоди №2 від 19.08.2019, копію рахунку від 17.09.2019, копію дублікату банківської квитанції №0.0.1467552317.1 від 17.09.2019, копію акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 17.09.2019, копію додаткової угоди №3 від 20.09.2019, копію рахунку від 25.10.2019, копію дублікату банківської квитанції №0.0.1505461693.1 від 25.10.2019, копію акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 25.10.2019, копію додаткової угоди №4 від 20.11.2019, копію рахунку від 16.03.2020, копію платіжного доручення №331 від 16.03.2021, копію акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 16.03.2020, копію рахунку від 03.11.2020 року, копію дублікату банківської квитанції №0.0.1892557633.1 від 03.11.2020, копію акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 03.11.2020, копію рахунку від 11.01.2021, копію дублікату банківської квитанції №0.0.1970701834.1 від 11.01.2021, копію акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 11.01.2021, копію рахунку від 15.02.2021, копію дублікату банківської квитанції №0.0.2015737770.1 від 15.02.2021, копію акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 15.02.2021, копію рахунку від 05.04.2021, копію дублікату банківської квитанції №0.0.2076818418.1 від 05.04.2021, копію акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 05.04.2021, детальний опис професійної правничої допомоги, наданої адвокатом Потребою С.М. від 30.04.2021 (том 4 а.с.172-210).
Апеляційним господарським судом встановлено, що адвокатом Потребою С.М. надано детальний опис професійної правничої допомоги від 30.04.2021, наданої за договором про надання професійної правничої допомоги від 05.01.2019, пов'язаної з:
1. Прибуттям до місця затоплення, його оглядом та наданням правової інформації, консультацій та роз'яснень з питань відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення туристичної агенції " Bounty ", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
2. Наданням допомоги у складанні акту про залиття від 05.01.2019.
3. Наданням допомоги у написанні заяви про призначення комісії ТОВ "Житлорембудсервіс" для встановлення факту залиття та складання відповідного акту.
4. Складанням та направленням адвокатського запиту від 15.02.2019 директору ТОВ "Житлорембудсервіс".
5. Складанням та направленням адвокатського запиту від 25.02.2019 голові м. Кременчука Малецькому В.О.
6. Наданням допомоги у написанні повідомлення про виклик ТОВ "Житлорембудсервіс" від 28.03.2019.
7. Правовим консультуванням та участю у складанні та підписанні акту-претензії від 29.03.2019.
8. Опрацюванням та аналізом документів, які стали підставою для звернення до суду (договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.05.2017, виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 22.01.2019, висновку експерта Маківського М.В., висновку експерта Власенко Л.В., фотокарток та відеозапису на підтвердження пориву стояка гарячої води та наслідків залиття та ін.).
9. Вивченням актуальної законодавчої бази, що регулює правовідносини з
відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям приміщення та
дослідженням відповідної судової практики.
10. Складанням позовної заяви від імені Фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення.
11. Складанням від імені фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни заяви про часткову зміну підстав позову у судовій справі № 917/705/19 за позовом ФОП Тищенко В.В. до ТОВ "Житлорембудсервіс" про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення.
12. Складанням у судовій справі № 917/705/19 відповіді на відзив на позовну заяву про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення від імені фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни .
13. Складанням клопотання про ознайомлення з матеріалами судової справи №917/705/19 за позовом ФОП Тищенко В.В. до ТОВ "Житлорембудсервіс" про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення та виїздом 20.08.2019 року до Господарського суду Полтавської області, ознайомленням з матеріалами судової справи №917/705/19, зняттям фотокопій з документів, доданих ТОВ "Житлорембудсервіс" та які знаходяться у судовій справі № 917/705/19.
14. Опрацюванням та аналізом змісту документів ТОВ "Житлорембудсервіс" доданих до відзиву, а саме: акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) (2 аркуші); акту загального огляду жилого будинку від 26.07.2018 (1 аркуш); акту загального огляду жилого будинку від 25.04.2018 (1 аркуш); акту загального огляду жилого будинку від 12.10.2017 (1 аркуш); акту загального огляду жилого будинку від 01.06.2017 (1 аркуш); додатку від 26.07.2017 до акту зального огляду (1 аркуш); додатку від 15.10.2017 до акту загального огляду (1 аркуш); додатку від 15.10.2017 до акту загального огляду (1 аркуш); довідки представника ТОВ "Житлорембудсервіс" Вигодського С.В. від 04.04.2019 (1 аркуш); довідки заступника ген. директора Мартиненка В.М. від 04.04.2019 (1 аркуш); довідки начальника виробничо-диспетчерської служби Дубини Б.В. від 29.03.2019 (1 аркуш); довідки начальника виробничо-диспетчерської служби Дубини Б.В. від 29.03.2019 (1 аркуш); довідки начальника технічного відділу Лашко Н.Ю., від 03.04.2019 (1 аркуш); довідки начальника виробничо-диспетчерської служби Дубини Б.В. від 29.03.2019 (1 аркуш); довідки начальника технічного відділу Лашко Н.Ю. від 29.03.2019 (1 аркуш); пояснювальні записки у кількості 2-х штук працівників ТОВ "Житлорембудсервіс" від 29.03.2019 (1 аркуш кожна пояснювальна записка); довідки начальнику технічного відділу Лашко Н.Ю. від 29.03.2019 (1 аркуш); довідки начальника технічного відділу Лашко Н.Ю. від 29.03.2019 (1 аркуш); довідки начальника технічного відділу Лашко Н.Ю. та начальника виробничо-диспетчерської служби Дубини Б.В. (1 аркуш); довідки начальника технічного відділу Лашко Н.Ю. від 29.03.2019 (1 аркуш); довідки начальника технічного відділу Лашко Н.Ю. від 03.04.2019 (2 аркуші); довідки начальника виробничо-диспетчерської служби Дубини Б.В. від 03.04.2019 року (2 аркуші).
15. Складанням від імені ФОП Тищенко В.В. додаткових пояснень у справі №917/705/19 за позовом ФОП Тищенко В.В. до ТОВ "Житлорембудсервіс" про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення.
16. Складанням від імені ФОП Тищенко В.В. клопотання про надання додаткового строку для подання доказів.
17. Складанням від імені ФОП Тищенко В.В. клопотання про визнання доказів недостовірними та недопустимими.
18. Складання від імені ФОП Тищенко В.В. клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
19. Складанням від імені ФОП Тищенко В.В. заперечень від 25.11.2019 проти клопотання ТОВ "Житлорембудсервіс" про призначення судової будівельно-технічної експертизи у судовій справі № 917/705/19, яка знаходиться на розгляді у Господарському суді Полтавської області.
20. Представництвом інтересів Клієнта 09.12.2019 року у судовому засіданні у режимі відеоконференції з Господарським судом Полтавської області у справі №917/705/19.
21. Складанням від імені ФОП Тищенко В.В. письмових пояснень від 10.01.2020 року за результатами судового засідання від 09.12.2019 року у судовій справі № 917/705/19.
22. Представництвом інтересів Клієнта 23.01.2020 року у судовому засіданні у режимі відеоконференції з Господарським судом Полтавської області у справі №917/705/19.
23. Представництвом інтересів Клієнта 13.10.2020 року у судовому засіданні у режимі відеоконференції з Господарським судом Полтавської області у справі №917/705/19.
24. Складанням від імені ФОП Тищенко В.В. письмових пояснень від 30.10.2020 року за результатами судового засідання від 13.10.2020 року у судовій справі № 917/705/19.
25. Представництвом інтересів Клієнта 19.11.2020 року у судовому засіданні у режимі відеоконференції з Господарським судом Полтавської області у справі №917/705/19.
26. Представництвом інтересів Клієнта 14.01.2021 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Господарським судом Полтавської області у справі №917/705/19
27. Представництвом інтересів Клієнта 26.03.2021 у судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Полтавської області у справі №917/705/19.
Загальна сума грошової винагороди адвоката за договором про надання професійної правничої допомоги від 05.01.2019 станом на 30.04.2021 становить 25 400 (Двадцять п'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №922/2869/19, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.
При цьому, в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 910/7540/19 наведено висновок, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.
Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Згідно наданих до справи детального опису професійної правничої допомоги, актів приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги від 26.04.2019, від 26.06.2019, від 31.07.2019, від 17.09.2019, від 25.10.2019, від 16.03.2020, від 03.11.2020, від 11.01.2021, від 15.02.2021, від 05.04.2021 відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 05.01.2019, додаткових угод №1, №2, №3, №4 до цього Договору адвокат надав, а ФОП Тищенко В.В. прийняла надання професійної правничої допомоги, зазначеної у вказаних вище документах.
Визначені послуги, надані адвокатом в період з 24.04.2019 по 05.04.2021, відповідно до його рахунків на загальну суму 25 400, 00грн, оплачено позивачем.
Реальність, обґрунтованість і розумність наведених в актах приймання-передачі послуг підтверджуються матеріалами справи, зокрема щодо участі адвоката позивача в судових засіданнях, складання процесуальних документів, в тому числі зазначених в актах.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" на користь фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни підлягають стягненню витрати, понесені позивачем на оплату послуг адвоката (професійну правничу допомогу), в розмірі 10 210, 70грн пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача, що позивач не направляв на адресу відповідача копії доказів, на підставі яких було заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем до заяви про розподіл судових витрат додано поштовий чек від 30.04.2021, поштову накладну від 30.04.2021 та опис вкладення у цінний лист на підтвердження надсилання ТОВ "Житлорембудсервіс" перелічених судом документів (т.4 а.с.211-213).
Доводи відповідача, що зміст додаткового рішення свідчить про те, що судом не досліджувалось та не аналізувалось питання складності справи, виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат є виключно його припущенням, що не базується на матеріалах справи і спростовується безпосередньо мотивувальною частиною оскаржуваного додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2021.
Щодо доводів апелянта, що розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат суд здійснив без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи, що позбавило відповідача можливості заявити клопотання в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Як вбачається із матеріалів справи, додаткове рішення ухвалено судом протягом 10 днів з дня надходження заяви в тому самому складі.
Матеріали справи свідчать, що позивачем були надіслані відповідачу докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат. Отже, відповідач не був позбавлений права і можливості викласти і подати суду заперечення проти розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і без призначення судового засідання.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянтів не є підставою для скасування рішення суду та додаткового рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду від 26.04.2021 та додаткове рішення суду першої інстанції від 14.05.2021 у справі №917/705/19 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тищенко Валерії Валеріївни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2021 у справі №917/705/19 залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2021 у справі № 917/705/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 19.08.2021.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза
Суддя О.В. Плахов