проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"17" серпня 2021 р. Справа №922/3476/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,
при секретарі Супрунова І.А.,
за участю представників:
позивача - Головко Аліна Ігорівна, посвідчення №2477 від 10.01.2019 року, ордер серія ВІ№1037430;
першого відповідача - не з'явився;
другого відповідача - не з'явився;
третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (ТОВ «Санам Лаурі Дарваза») - Мілованов С.Б. (керівник), паспорт серія НОМЕР_1 , виписка №348715256463 від 24.03.2020 року;
державний виконавець - Ізотов П.П., паспорт серія НОМЕР_2 , довіреність б/н від 26.05.2021 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - фізичної особи-підприємця Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича (вх.№1059Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 року у справі №922/3476/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича, м.Харків,
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер», м. Харків,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпфант Форту Плюс», м.Харків,
про визнання договору поновленим,-
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Санам Лаурі Дарваза», м.Харків,
третя особа на стороні третьої особи із самостійними вимогами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпфант Форту Плюс», м.Харків,
третя особа на стороні третьої особи із самостійними вимогами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайгер», м.Харків,
до фізичної особи-підприємця Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича, м.Харків,
про усунення перешкод у користуванні орендованим майном,-
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 року у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича - відмовлено. Задоволено позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ «Санам Лаурі Дарваза». ТОВ «Санам Лаурі Дар ваза» усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями 1-го поверху №22-а площею 12,7 кв.м., №22-б площею 8,8 кв.м., №26 площею 16,5 кв.м., №27 площею 186,1 кв.м., №27-а площею 143,4 кв.м., №27-б площею 12,6 кв.м., №XX площею 8,5 кв.м., 2-го поверху №38 площею 378.2 кв.м., №39 площею 11,4 кв.м., №40 площею 8,2 кв.м., №41 площею 13.3 кв.м., 3-го поверху №51 площею 378,2 кв.м. в літ А-3 загальною площею 1177,9 кв.м, що знаходиться в літ A-З за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня вул. Енгельса) за договором оренди №1/2020 від 25.09.2020 року шляхом виселення ФОП Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича та інших осіб з нежитлових приміщень 1-го поверху №22-а площею 12,7 кв.м., №22-б площею 8,8 кв.м., №26 площею 16,5 кв.м., №27 площею 186,1 кв.м., №27-а площею 143,4 кв.м., №27-б площею 12,6 кв.м., №XX площею 8,5 кв.м., 2-го поверху №38 площею 378,2 кв.м., №39 площею 11,4 кв.м., №40 площею 8.2 кв.м., №41 площею 13.3 кв.м., 3-го поверху №51 площею 378,2 кв.м. в літ A-З загальною площею 1177,9 кв.м, що знаходиться в літ А-3 за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня вул. Енгельса). Стягнуто з ФОП Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича на користь ТОВ «Санам Лаурі Дарваза» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.
26.02.2021 року Господарським судом Харківської області видано наказ на примусове виконання прийнятого по справі рішення.
До Господарського суду Харківської області від представника ФОП Садикова Ш.У. надійшла заява (вх.№6403) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Заявник просив суд визнати наказ Господарського суду Харківської області від 26.02.2021 року у справі №922/3476/20 таким, що не підлягає виконанню; зупинити виконання за наказом Господарського суду Харківської області від 26.02.2021 року у справі №922/3476/20 до розгляду по суті заяви про визнання наказу таким, цю не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 року у справі №922/3476/20 (суддя Лаврова Л.С.) відмовлено у задоволенні заяви ФОП Садикова Ш.У. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій з урахуванням уточнень до неї, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 року та прийняти нове судове рішення, яким заяву задовольнити і визнати наказ Господарського суду Харківської області від 26.02.2021 року у справі №922/3476/20 про усунення перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями таким, що не підлягає виконанню. Витрати по сплаті судового збору апелянт просить покласти на стягувача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що наказ Господарського суду Харківської області від 26.02.2021 року №922/3476/20 не відповідає вимогам чинного законодавства, внаслідок чого не може бути виконаний. Так, спірний наказ не відповідає обов'язковим вимогам, які до нього ставляться, зокрема, він не містить ідентифікуючої конкретної адреси приміщень, які мають бути звільнені, а також спрямовує свою дію на невизначене коло осіб.
Скаржник наполягає на тому, що наказ Господарського суду Харківської області від 26.02.2021 року №922/3476/20 не може бути виконаний без порушень прав та інтересів інших осіб, які не є боржниками за таким наказом.
На думку апелянта, суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст.ст. 4, 15, 66 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та посилається на приписи п.2 ч.3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 року у справі №922/3476/20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в судове засідання.
22.06.2021 року від ТОВ «Санам Лаурі Дарваза» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7129), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Від державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції також надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7177), в якому проти позиції апелянта заперечує та просить оскаржувану ухвалу залишити без змін.
29.06.2021 року від представника позивача (апелянта) надійшла відповідь на відзив (вх.№7426), в якому викладено інформацію щодо виконання спірного наказу та який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021 року, у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А., проведено повторний розподіл справи №922/3476/20 та сформовано новий склад колегії суддів для розгляду справи, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
Ухвалою суду від 01.07.2021 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті, зважаючи на зміну складу суду, з огляду на приписи ст. 216 та ст. 270 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на іншу дату.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021 року, у зв'язку з відпусткою судді Склярук О.І., для розгляду справи №922/3476/20 сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.
У судових засіданнях 21.07.2021 року та 11.08.2021 року оголошувалась перерва.
Після перерви, судове засідання 17.08.2021 року продовжено та представник апелянта оголосив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.
Представник ТОВ «Санам Лаурі Дарваза» та державний виконавець проти позиції апелянта заперечували з підстав викладених у відзивах.
Треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпфант Форту Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайгер» про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, шляхом направлення телефонограм. Проте, вказані особи наданим їм правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не сповістили.
Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників третіх осіб: ТОВ «Імпфант Форту Плюс» та ТОВ «Тайгер».
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Частиною першою статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що підставами для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, є: помилкова видача наказу судом; відсутність у боржника обов'язку повністю або частково у зв'язку з добровільним виконанням ним або іншою особою; інші причини.
Під помилковістю видання наказу розуміється видача виконавчого документу в наслідок помилки суду.
Під відсутністю обов'язку слід розуміти, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою.
Під іншими причинами слід розуміти відсутність правових підстав у стягувача на здійснення будь-яких дій відносно боржника (стягнення, зобов'язання вчинити ті чи інші дії або утриматися від вчинення тощо), наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково.
Така правова позиція викладена у пункті 3.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».
Як вбачається з матеріалів справи, наказ у справі №922/3476/20 від 26.02.2021 року видано на виконання рішення суду, що 23.12.2020 року, яке постановою суду апеляційної інстанції від 10.02.2021 залишено в силі. Тобто, наказ видано на виконання рішення, яке набрало законної сили у відповідності до положень статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вказане свідчить, що помилка суду відсутня. Доказів добровільного виконання наказу суду апелянт суду не надав.
Щодо посилання скаржника, що в наказі має бути зазначено боржника і чітко зазначено інших осіб, чого вчинено не було і це не призведе до реального виконання рішення суду, а може порушити права осіб, які не є боржниками за наказом, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
З наказу від 26.02.2021 року вбачається, що в ньому зазначено резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 року у справі №922/3476/20, яке було залишено в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 року, і в ньому визначено саме такий спосіб поновлення порушеного права стягувача як усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями шляхом виселення ФОП Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича та інших осіб з нежитлових приміщень.
Вказане рішення є чинним та підлягає виконанню у встановленому законом порядку, адже статтею 326 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Войтенко проти України» (заява №18966/02, Страсбург, 29 червня 2004 року) зазначив, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93).
Таким чином, спірний наказ видано на виконання чинного судового рішення, яке підлягає обов'язковому виконанню.
Щодо доводів апелянта, що в наказі суду не зазначено точної адреси, за якою мають бути виконані виконавчі дії, а саме не зазначено номера будинку по вулиці Різдвяній, в якому розташовані приміщення, які мають бути звільнені, слід зазначити, що виявлення недоліків виконавчого документа може бути підставою для їх усунення шляхом винесення виправлення до виконавчого документа у встановленому процесуальним законом порядку, а не визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Крім того, зі змісту рішення по справі та виданого на його виконання наказу однозначно вбачається, що мова йде про нежитлові приміщення в літ «А-3», що знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Різдвяна (Енгельса), 24.
Щодо посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
З матеріалів справи вбачається, що від представника позивача до суду першої інстанції надійшла заява про відвід судді. Вказана заява обгрунтована тим, що існують обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді у зв'язку з тим, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2020 року №922/3476/20 відповідний суддя заяву ТОВ «Санам Лаурі Дарваза» про забезпечення позову задовольнила, вжила заходи забезпечення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову шляхом заборони позивачу користуватися нежитловими приміщеннями з переданням на зберігання та визначення зберігачем нежитлових приміщень. Вказана ухвала була скасована постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 року. Заявник вважав, що вищевказаними діями суддя порушуючи принцип збалансованості інтересів сторін, здійснила оцінку обставин справи до винесення рішення по суті та заздалегідь надала перевагу доводам третьої особи.
За результатом розгляду заяви, винесено ухвалу від 29.03.2021 року, якою відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про відвід судді по справі №922/3476/20, яка мотивована тим, що позивачем у клопотанні про відвід судді не наведено жодної підстави, яка передбачена ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а усі його аргументи зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді, прийнятими за результатами розгляду заяв сторін в межах розгляду даної справи, що жодним чином не свідчить про упередженість або відсутність об'єктивності судді відносно учасників судової справи.
Колегія суддів, перевіривши наведені позивачем підстави для відводу судді також не вважає їх обґрунтованими, а розгляд такої заяви був здійснений у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України.
За своїм змістом, доводи апеляційної скарги в частині порушення норм процесуального права є ідентичними до заяви про відвід судді першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено наявності обставин, які б свідчили про упередженість судді першої інстанції стосовно заявника або зацікавленість судді у певному рішенні в цій справі та необ'єктивне ставлення до сторін у справі.
Наразі підстави для відводу судді судом апеляційної інстанції обґрунтованими не визнавались, а обгрунтування апеляційної скарги зводиться до необхідності повторного розгляду заяви про відвід судді, що суперечить процесуальному законодавству, зокрема принципу визначеності.
Судова колегія наголошує, що у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Крім того, у Рішенні від 26.06.2013 року №5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини 2 статті 17, пункту 8 частини 1 статті 26, частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист; невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення.
За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 року №8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 року №10-р/2018).
Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого статтею 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 року №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що виданий Господарським судом Харківської області наказ від 26.02.2021 у справі №922/3476/20 є чинними, виданий на виконання судового рішення, яке на даний час є таким, що набрало законної сили та в силу положень статті 129-1 Конституції України і статті 326 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до виконання.
Поряд з цим, безпідставне визнання наказу, виданого на чинне і обов'язкове до виконання рішення суду, позбавить стягувача можливості фактично поновити своє порушене право, яке було захищено в судовому порядку, та нівелює реалізоване право ефективного доступу до суду.
Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання наказу по даній справі такими, що не підлягає виконанню.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 29.03.2021 року у справі №922/3476/20 слід залишити без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати апелянта не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 269, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284, 328 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Садикова Шавкатджона Ухтамджоновича залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2021 року у справі №922/3476/20 якою відмовлено у задоволенні заяви ФОП Садикова Ш.У. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18 серпня 2021 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя О.В. Ільїн
Суддя В.В. Россолов