вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" серпня 2021 р. Справа№ 910/8586/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Попікової О.В.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,
представників сторін:
позивача: Кобець О.В., Гриценко В.В.,
відповідача-2: Котовський В.М.,
відповідача-3: Кучерява І.П.,
інших учасників справи: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
Приватного підприємства "Юпітер"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 (повний текст складений 22.01.2021)
у справі № 910/8586/20 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Приватного підприємства "Юпітер"
до 1. Державного підприємства "Прозорро",
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи",
4. Державного підприємства "Прозорро.Продажі"
про визнання недійсним електронних торгів та про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
У червні 2020 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання недійсними електронних торгів за лотом №UA-PS-2019-02-14-000050-1 з реалізації об'єкту малої приватизації окремого майна - нежитлового приміщення автозаправної станції (літ. А) загальною площею 35,8 кв. м, розташованого за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138, результати яких оформлені протоколом №UA-PS-2019-02-14-000050-1 проведення електронних торгів від 15.03.2019 19:59:53, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності окремого майна - нежитлового приміщення автозаправної станції (літ. А) загальною площею 35,8 кв. м, (20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138) за результатами електронного аукціону №UA-PS-2019-02-14-000050-1, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2547 на підставі ст.ст. 16, 202, 203, 215, 319, 328, 377 ЦК України, ст.ст. 79-1, 120 ЗК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2020 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не довів, яким чином проведення електронних торгів та укладення за їх результатами договору купівлі-продажу порушують права та законні інтереси позивача, оскільки нежитлове приміщення АЗС станом на час проведення аукціону позивачу вже не належало та учасником оспорюваного аукціону позивач не був; таким чином позивач не довів, що його право, за захистом якого він звернувся до суду, порушено відповідачами, а тому в позові слід відмовити.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ПП "Юпітер" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8586/20. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Юпітер" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 до надходження матеріалів справи № 910/8586/20.
04.03.2021 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Юпітер" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі № 910/8586/20. Розгляд справи призначено на 05.04.2021.
У судовому засіданні 05.04.2021 суд протокольно ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 26.04.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджі" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в режимі відеоконференції 26.04.2021.
У судовому засіданні 26.04.2021 оголошено перерву до 17.05.2021.
Представники учасників справи, крім позивача та відповідача-2, у судове засідання 17.05.2021 не з'явилися.
До початку судового засідання від ТОВ "Глобал Енерджі" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що його представник має складнощі з прибуттям у судове засідання з огляду на запроваджені у державі карантинні обмеження.
Також від ТОВ "Глобал Енерджі" надійшли два клопотання від 07.05.2021 та 11.05.2021 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Представники позивача та відповідача-2 не заперечили проти відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 відкладено судове засідання на 02.06.2021.
У судовому засіданні 02.06.2021 представники позивача та відповідача-3 звернулися до суду із спільним усним клопотанням про відкладення розгляду справи та надання їм часу для мирного врегулювання спору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 відкладено судове засідання на 07.07.2021.
Представники відповідача-1 та відповідача-4 у судове засідання 07.07.2021 не з'явились.
До початку судового засідання до суду надійшли клопотання від позивача, а також спільне клопотання від позивача та відповідача-3 про відкладення розгляду справи на 14 днів. Вказані клопотання мотивовані тим, що з технічних причин станом на 07.07.2021 сторони все ще не оформили відповідні договори для мирного врегулювання спору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 відкладено судове засідання на 21.07.2021.
Представники відповідача-1 та відповідача-4 у судове засідання 21.07.2021 не з'явились.
У судовому засіданні 21.07.2021 представники сторін повідомили, що їм не вдалося дійти згоди щодо мирного врегулювання спору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 відкладено судове засідання на 16.08.2021 для розгляду справи по суті.
Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що відповідач-2 в інформаційному повідомленні про проведення торгів надав завідомо неповну та недостовірну інформацію про земельну ділянку, не зазначив інформацію про балансоутримувача об'єкта нерухомого майна, інформацію про балансову вартість або її відсутність, внаслідок чого створилася уява, що проводиться продаж не лише державної власності, а і майна, що належить позивачу на праві приватної власності, - земельної ділянки, яка не використовується для обслуговування будівлі.
У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі 1, 2 та 3 проти задоволення апеляційної скарги заперечили, зазначили, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просили залишити вказане рішення без змін.
У судовому засіданні 16.08.2021 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача-2 та відповідача-3 надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представники відповідача-1 та відповідача-4 у судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсними електронних торгів за лотом №UA-PS-2019-02-14-000050-1 з реалізації об'єкта малої приватизації окремого майна - нежитлового приміщення автозаправної станції (літ. А) загальною площею 35,8 кв. м, розташованого за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138, результати яких оформлені протоколом №UA-PS-2019-02-14-000050-1 проведення електронних торгів від 15.03.2019 19:59:53; та про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності окремого майна - нежитлового приміщення автозаправної станції (літ. А) загальною площею 35,8 кв. м, (20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138) за результатами електронного аукціону №UA-PS-2019-02-14-000050-1, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2547 на підставі ст.ст. 16, 202, 203, 215, 319, 328, 377 ЦК України, ст.ст. 79-1, 120 ЗК України, з тих підстав, що відповідач-2 в інформаційному повідомленні надав завідомо неповну та недостовірну інформацію про земельну ділянку, не надав інформацію про балансоутримувача об'єкта нерухомого майна, інформацію про балансову вартість або її відсутність, внаслідок чого створилася уява, що проводиться продаж не лише державної власності, а і майна, що належить позивачу на праві приватної власності, земельної ділянки, яка не використовується для обслуговування будівлі.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.09.2017 у справі №925/740/17 витребувано від Приватного підприємства "Юпітер" (позивача) нежитлове приміщення автозаправної станції, розташованого за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138, на користь Держави Україна в особі Фонду державного майна України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на виконання вищевказаного рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2017 у справі №925/740/17 зареєстровано за Державою в особі Фонду державного майна України право власності на нежитлове приміщення автозаправної станції, розташованого за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138, номер запису про право власності - 26512873, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1571132071257.
08.01.2019 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області прийнято наказ №1-МП про затвердження приватизації нежитлового приміщення автозаправної станції (літ. А), розташованого за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138, загальною площею 35,8 кв. м.
Згідно з інформаційним повідомленням за лотом №UA-PS-2019-02-14-000050-1, розміщеним Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у системі Прозорро.Продажі, в якості об'єкта приватизації зазначено окреме майно - нежитлове приміщення автозаправної станції (літ. А), розташоване за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138, загальною площею 35,8 кв. м.
За результатами електронного аукціону №UA-PS-2019-02-14-000050-1 27.03.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ" (покупець) укладений договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності окремого майна - нежитлового приміщення автозаправної станції (літ. А) загальною площею 35,8 кв. м, (20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138) посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. та зареєстрований в реєстрі за №2547.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.04.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення автозаправної станції, розташованого за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами першою та другою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений нього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що об'єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об'єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 21 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що органи приватизації здійснюють відповідно до законодавства комплекс заходів щодо забезпечення прозорості приватизації, висвітлення приватизаційних процесів шляхом оприлюднення в засобах масової інформації (на веб-сайті органів приватизації, в офіційних друкованих виданнях органів приватизації, у мережі Інтернет та/або на радіо, телебаченні, рекламних щитах) повідомлень про хід і результати приватизації.
Обов'язковому оприлюдненню підлягають:
переліки об'єктів, що підлягають приватизації;
інформація про об'єкти, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.
В інформаційному повідомленні про приватизацію державного або комунального майна обов'язково зазначаються:
спосіб проведення аукціону;
найменування об'єкта приватизації, його місцезнаходження;
дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними;
ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (за наявності);
розмір статутного капіталу товариства та кількість акцій (розмір частки), запропонованих до продажу (у разі продажу пакета акцій (часток);
стартова ціна об'єкта;
розмір гарантійного внеску;
розмір реєстраційного внеску;
найменування установи банку, її адреса та номери рахунків, відкритих для внесення гарантійного внеску, реєстраційного внеску та проведення розрахунків за придбані об'єкти;
умови продажу та/або експлуатації об'єкта приватизації (за наявності);
інформація про договори оренди, укладені щодо об'єкта або його частини, із зазначенням за кожним таким договором найменування орендаря, орендованої площі, розміру місячної орендної плати, строку дії договору оренди;
кінцевий строк подання заяви на участь в аукціоні (кінцевий строк подання цінових аукціонних пропозицій);
дата, час та місце проведення аукціону;
час і місце проведення огляду об'єкта;
інформація про радника (у разі його залучення);
назва організатора аукціону, адреса, номер телефону, час роботи служби з організації аукціону;
адреса веб-сайту організатора аукціону;
інші відомості (за рішенням державного органу приватизації).
До інформаційного повідомлення про приватизацію пакетів акцій (часток) єдиних майнових комплексів, а також їх структурних підрозділів включаються відомості про:
середньооблікову чисельність працівників;
обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної (за наявності);
основні показники господарської діяльності за останні три роки та за останній звітний період;
будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт приватизації (місце знаходження, кадастровий номер (за наявності), площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними;
обсяги викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів, інформація про сплату екологічних зборів та платежів тощо.
До інформаційного повідомлення про приватизацію окремо визначеного майна, об'єктів незавершеного будівництва та об'єктів соціально-культурного призначення включається інформація щодо балансоутримувача, а для об'єктів незавершеного будівництва - щодо рівня будівельної готовності.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.
Крім того, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Однак позивач не обґрунтував, яким чином проведення електронних торгів за лотом №UA-PS-2019-02-14-000050-1 з реалізації об'єкта малої приватизації окремого майна - нежитлового приміщення автозаправної станції (літ. А) загальною площею 35,8 кв. м, розташованого за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138, результати яких оформлені протоколом №UA-PS-2019-02-14-000050-1 проведення електронних торгів від 15.03.2019 19:59:53; та укладення за результатами їх проведення договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності окремого майна - нежитлового приміщення автозаправної станції (літ. А) загальною площею 35,8 кв. м, (20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138), порушує права та законні інтереси позивача, оскільки вищевказане нежитлове приміщення АЗС станом на час проведення аукціону позивачу вже не належало та учасником оспорюваного аукціону позивач не був.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином позивач не довів тих обставин, які є підставою позовних вимог, не підтвердив факту порушення права позивача з боку відповідачів.
За таких обставин місцевий суд дійшов вірного висновку, що позивач не довів того, що його право, за захистом якого він звернувся до суду, порушено відповідачами, а тому в позові в частині визнання недійсними електронних торгів за лотом №UA-PS-2019-02-14-000050-1 з реалізації об'єкту малої приватизації окремого майна - нежитлове приміщення автозаправної станції (літ. А) загальною площею 35,8 кв. м, розташованого за адресою: Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138, результати яких оформлені протоколом №UA-PS-2019-02-14-000050-1 проведення електронних торгів від 15.03.2019 19:59:53, слід відмовити.
Оскільки вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності окремого майна - нежитлового приміщення автозаправної станції (літ. А) загальною площею 35,8 кв. м, (20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 138) за результатами електронного аукціону №UA-PS-2019-02-14-000050-1, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. та зареєстрованого в реєстрі за №2547 є похідними вимогами від вимоги про визнання недійсними електронних торгів за лотом №UA-PS-2019-02-14-000050-1, в задоволенні якої слід відмовити, то в задоволенні позову в похідних позовних вимогах про визнання недійсним договору купівлі-продажу також слід відмовити.
Колегія суддів також відзначає, що предметом спору у даній справі є законність/незаконність електронних торгів, а тому до предмету доказування належить таке: чи мало місце порушення чинного законодавства при проведенні торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів.
В ході розгляду справи суд не встановив порушень при проведенні торгів, в тому числі при опублікуванні інформаційного повідомлення про їх проведення.
Слід також зазначити, що проведення торгів з порушенням порядку не є беззаперечною підставою для визнання торгів недійсними.
Тому незалежно від наявності чи відсутності порушень під час торгів у кожному випадку перевірці підлягають такі обставини: чи мали місце порушення, чи вплинули ці порушення на результати торгів, чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Як встановлено судом, торги було проведено публічно; будь-яка особа мала право брати участь у торгах; апелянт не виявив наміру взяти участь у оскаржуваних торгах; порушень при проведенні торгів не встановлено, а саме проведення торгів не порушує законних прав та інтересів позивача.
Стосовно твердження апелянта про нездійснення відповідачем-2 виділення земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт приватизації, колегія суддів встановила таке.
Апелянт стверджує про порушення при проведенні аукціону вимог закону в частині необхідності виділення земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру.
Водночас імперативною нормою закону встановлено виключення з загального правила, яке полягає в можливості відчуження нерухомого майна в порядку приватизації без виділення окремої земельної ділянки, на якій воно розташовано та за відсутності у неї кадастрового номеру
Так, відповідно до ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
Також ч. 3 ст. 21 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» не зобов'язує орган приватизації при реалізації майна здійснювати виділ земельної ділянки та/або отримувати кадастровий номер на таку ділянку.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» в інформаційному повідомленні про приватизацію державного або комунального майна обов'язково зазначаються, зокрема: дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними.
Відтак твердження апелянта про неправомірність бездіяльності відповідача-2 щодо виділення земельної ділянки, на якій розташований об'єкт приватизації, та присвоєння їй окремого кадастрового номера суперечать імперативній нормі закону.
Щодо твердження апелянта про те, що відповідач-2 в інформаційному повідомленні надав завідомо неповну та недостовірну інформацію про земельну ділянку, на якій розміщено нежитлове приміщення, колегія суддів встановила таке.
Як зазначалось вище, відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» в інформаційному повідомленні про приватизацію державного або комунального майна обов'язково зазначаються, зокрема: дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними.
Як вбачається з Інформаційного повідомлення, яке міститься у матеріалах справи, відповідач-2 повністю виконано вимоги закону.
Зокрема, в Інформаційному повідомленні міститься розділ «Відомості про земельну ділянку».
У свою чергу в розділі «Відомості про земельну ділянку» зазначено місцезнаходження, кадастровий номер, площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, а саме: «земельна ділянка загальною площею 0.1980 га, кадастровий номер 7125710100:01:004:0478, цільове призначення: для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, на якій розташований об'єкт приватизації, належить Приватному підприємству «Юпітер» на праві власності згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку від 30.01.2006, виданим Шполянською міською радою, та Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28.01.2006, зареєстрованим в реєстрі за №179.».
Тобто, у інформаційному повідомленні наведено вичерпний перелік відомостей про земельну ділянку.
Крім того достовірність інформації про земельну ділянку, зазначену у Інформаційному повідомленні, підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2018.
Відтак твердження апелянта про неповноту та недостовірність інформації про земельну ділянку спростовується вищенаведеними письмовими доказами.
У апеляційній скарзі апелянт також стверджує, що площа земельної ділянки мала б бути меншою, ніж зазначено у інформаційному повідомленні, та як доказ цього до позову апелянт додав Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.12.2019.
Однак, як вбачається із вказаного Витягу від 12.12.2019, його сформовано на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок 15.11.2019, тобто через півроку після проведення аукціону. Тобто, після завершення приватизації апелянт розробив технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та зареєстрував дві земельних ділянки з іншою площею замість однієї, яка існувала на момент приватизації.
З приводу твердження апелянта про те, що до договору внесено завідомо хибні дані, що створило незаконне та безоплатне вилучення з власності ПП «Юпітер» земельної ділянки, колегія суддів встановила таке.
На час розгляду справи право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ПП «Юпітер». А тому апелянт безпідставно стверджує про незаконне безоплатне вилучення у нього земельної ділянки.
Щодо твердження апелянта про те, що відповідач-2 незаконно розпорядився майном, яке належить ПП «Юпітер», колегія суддів відзначає таке.
Як вже зазначалось, рішенням суду від 05.09.2017, яке набрало законної сили, вирішено витребувати у Приватного підприємства "Юпітер" нежитлове приміщення автозаправної станції, що розташоване за адресою Черкаська область, м. Шпола, вул. Леніна (Соборна), 18, на користь Держави Україна в особі Фонду державного майна України.
Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Незгода апелянта з судовим рішенням у справі №925/740/17 не надає підстав стверджувати про незаконність спірних торгів.
Щодо твердження апелянта про те, що ТОВ «Глобал Енерджи» вчинило протиправні дії щодо незаконного заволодіння майном ПП «Юпітер» (з посиланням на досудове розслідування у межах кримінального провадження) колегія суддів відзначає таке.
Сам по собі факт реєстрації кримінального провадження не свідчить про вчинення протиправний дій. При цьому відповідач-3 не є учасником кримінального провадження; відсутній вирок у кримінальному провадження, який би був пов'язаний з предметом спору. Тобто, відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому процесуальному статусі, вчинила протиправні дії.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юпітер" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/8586/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/8586/20 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8586/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 19.08.2021.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді О.В. Попікова
В.А. Корсак