ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
06.08.07 Справа № 7/452(5/72(8/142)).
Суддя Калашник Т.Л. розглянув матеріали справи за позовом
Господарської асоціації організацій по будівництву і реконструкції магістральних автомобільних шляхів і шляхових споруд України “Автошляхмостобуд», м. Київдо Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтооргсінтез», м. Лисичанськ, Луганської області
про стягнення 673898 грн. 83 коп.
за участю представників сторін:
від позивача -Богатирська Н.О., довіреність № б/н від 22.02.07;
від відповідача -Старченко Я.Г., довіреність № 18/2-6 від 01.01.06.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за договором № 43 від 07.04.99. в розмірі 673898 грн. 83 коп.
Заявою від 30.11.04. позивач доповнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованості в сумі 673898 грн. 83 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 177 791 грн. 30 коп., 3% річних в сумі 165233 грн.55 коп., пеню в сумі 87459 грн. 15 коп. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4320 грн.
Заявою від 18.01.05 про уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 673898 грн. 83 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 127 053 грн. 93 коп., 3% річних в сумі 167947 грн. 61 коп., пеню в сумі 87459 грн. 15 коп. та витрати на оплату адвоката в сумі 4320 грн.
За листом, зданим до суду 23.07.07, відповідач у справі просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись зокрема на те, що позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації у газеті "Урядовий кур'єр" № 36(3449) від 24.02.07 з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство № 22/92б.
На підставі ст.. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву з 23.07.07 до 06.08.07, 14-30.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -
Між сторонами по справі було укладено договір №43 від 07.04.1999 року (далі -Договір) про постачання природного газу, за умовами якого позивач протягом 1999 року зобов'язався поставити відповідачу природний газ в обсязі 54 400 000 м3 за вартістю 260 грн. за 1000 м3, а відповідач зобов'язався отримати його та провести розрахунки відповідно до умов Договору (п. 1.1. та п. 2.1. Договору). Згідно п.9.1. Договору сторони встановили, що договір діє з 01.01.1999 р. по 31.12.1999 р. в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного виконання.
Відповідно до п. 5.3. Договору кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав у період з квітня по липень 1999 р. газ у обсязі 11683 тис. м3 на загальну суму 3863600 грн. 59 коп., що підтверджено актами про кількість прийнятого газу від 01.05.99., від 01.06.99., від 01.07.99., від 02.08.99., які підписані представниками позивача, відповідача і організації, яка проводила транспортування газу (а.с.14-17 т.1).
Між позивачем та відповідачем 31.05.1999 року було проведено взаємозалік частини боргу на суму 1433120 грн. 22 коп. Про що сторонами було складено та підписано акт (а.с.18 т.1).
Сторонами 31.07.2000 року було укладено угоду №1 про припинення зобов'язання заліком зустрічної однорідної вимоги за якою сторони дійшли згоди про залік зустрічної однорідної вимоги на суму 1756581 грн. 54 коп. (а.с.19 т.1).
Остаточна заборгованість відповідача перед позивачем склала 673898 грн. 83 коп., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Відповідач проти позовних вимог заперечує.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.01.07 позов було задоволено повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 673898 грн. 83 коп., витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 4320 грн., держмито у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. Крім того, у рішенні зазначено, що оскільки про вимоги щодо стягнення 3% річних , інфляційних нарахувань та пені в позовній заяві не йшлося, у господарського суду відсутні підстави щодо прийняття до розгляду та задоволення цих вимог, заявлених як збільшення розміру позовних вимог.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду 27.02.07 рішення господарського суду Луганської області від 17.01.07 по справі №5/72(8/142) залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду від 29.05.07 постанову Луганського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року та рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2007 скасовано. У постанові зазначено зокрема те, що колегія суддів касаційної інстанції погоджується з мотивами застування норм матеріального і процесуального права в цій частині, однак не знаходять свого схвалення у колегії суддів касаційної інстанції мотиви застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині вирішення питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявлених в доповненнях до позову вимог відшкодування інфляційних витрат, 3% річних за користування грошовими коштами; пені та витрат на оплату послуг адвоката. Колегія суддів касаційної інстанції, прийшла до висновку про неповноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій характеру спірних відносин між сторонами та правової природи інституту збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до положень ст. 22 ГПК України, збільшення розміру позовних вимог, зміна підстав та предмету позову є правом позивача. Вирішуючи питання про задоволення клопотання про збільшення позовних вимог, суди повинні виходити з характеру підстав заявлених вимог. Відповідно до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, збільшення позовних вимог в обсязі стягнення сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, на думку колегії суддів касаційної інстанції є вимогами, що пов'язані з основною вимогою про стягнення боргу, а отже в такому разі, позивачем не здійснюється зміна предмету спору -стягнення заборгованості. Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу судів на те, що відповідно до змісту ст. 1 ГПК України, підприємства та організації звертаються до суду для захисту порушених прав та обов'язків, відповідне право позивачів кореспондується обов'язком суду розглянути заявлені вимоги в передбаченому процесуальним законом порядку та захисти порушене прав чи інтерес заявника. Таким чином, розглядаючи справу під час нового розгляду, судам першої та апеляційної інстанцій варто звернути увагу на взаємопов'язаність та однорідність заявлених вимог позивачем в частині стягнення сум основного боргу та суми штрафних санкцій, зокрема таких, що пов'язані із здешевленням грошової одиниці, а також санкцій які прямо в встановлені законі, враховуючи можливість реалізації права позивача на зміну розміру позовних вимог, а також підстав та предмету позову до моменту постановлення рішення по суті.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.12.08 порушено провадження у справі № 22/92б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Лисичанськнафтооргсинтез», м. Лисичанськ Луганської області.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон), конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав у період з квітня по липень 1999 р. газ у обсязі 11683 тис. м3 на загальну суму 3863600 грн. 59 коп., що підтверджено актами про кількість прийнятого газу від 01.05.99., від 01.06.99., від 01.07.99., від 02.08.99., які підписані представниками позивача, відповідача і організації, яка проводила транспортування газу (а.с.14-17 т.1).
З наведеного вбачається, що вимоги позивача виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та є конкурсними.
В газеті »Урядовий кур'єр» №36 від 24.02.07. ініціюючим кредитором опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, встановлений ст. 14 Закону 30-денний строк на подання заяв конкурсних кредиторів із грошовими вимогами до боржника, з урахуванням положень ст. 51 ГПК України, сплинув 26.03.07.
Згідно з частиною 2 статті 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.07.07 у справі № 22/92б затверджено реєстр грошових вимог кредиторів та зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними.
Відповідно до п. 8.13 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.
Позивач у справі не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство.
За вказаних обставин у задоволені позову слід відмовити повністю з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання : 09.08.07.
Суддя Т.Л.Калашник