01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.09.2007 № 9/127
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з"явився,
від відповідача - Олекса Л.Аю (за дов.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Українсько-канадське спільне підприємство "Інтерпроект"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2007
у справі № 9/127
за позовом ТОВ "САС"
до ТОВ "Українсько-канадське спільне підприємство "Інтерпроект"
про стягнення 130 827,94 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 18.06.2007 у справі №9/127позов ТОВ «САС» до ТОВ «Українсько-канадське спільне підприємство «Інтерпроект» про стягнення 130 827,94 грн. задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Українсько-канадське спільне підприємство «Інтерпроект» на користь ТОВ «САС» 99 900 грн. основного боргу, 5 164,69 грн. річних, 15 784,20 грн. інфляції, 1 208,48 грн. державного мита та 190 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Українсько-канадське спільне підприємство «Інтерпроект» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2007 у справі №9/127 та направити справу на новий розгляд.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її доводів, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне.
Відповідач, в апеляційній скарзі зазначає, що рішення підлягає скасуванню, так як представнику відповідача не було надано можливості ознайомитись з матеріалами справи.
17.04.2007 позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 130 827,94 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м.Києва від 28.04.2007 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.05.2007.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 11.05.2007 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 18.06.2007.
18.06.2007 представник відповідача знову звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 18.06.2007, представнику відповідача було надано додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи, від чого представник відповідача відмовився.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до частин 1, 4 статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.
Оскаржуване рішення прийнято 18.06.2007, тобто через 2 місяці після подання позовної заяви, а клопотання сторін про продовження строків розгляду справи в матеріалах справи відсутнє.
Відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Але як вбачається з матеріалів справи сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Між ТОВ «САС» (позивачем) та ТОВ «Українсько-канадське спільне підприємство «Інтерпроект» (відповідачем) були укладені договори про надання фінансової допомоги № 8 від 25.04.2005 на суму 79 900 грн. та № 9 від 26.04.2005 на суму 20 000 грн. (далі - Договори).
Відповідно до пункту 1 Договорів предметом останніх є надання позивачем відповідачу тимчасової, поворотної фінансової допомоги в сумі 79 900 грн. за Договором № 8 та в сумі 20 000 грн. за Договором № 9.
Пунктом 3 зазначених Договорів відповідач був зобов»язаний повернути позивачу отримані суми повністю не пізніше 20.06.2005.
Таким чином, між сторонами по справі укладені Договори про надання фінансової допомоги, які фактично є договорами позики.
Позивачем на виконання умов спірних Договорів були перераховані відповідачу грошові кошти на загальну суму 99 900 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 85 від 25.04.2005 на суму 79 900 грн. та № 86 від 26.04.2005 на суму 20 000 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.
В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем позивачу суми заборгованості, отже на день пред'явлення позову у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 99 900 грн. Крім того, зазначені докази не були надані відповідачем суду апеляційної інстанції..
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позивачем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у сумі 99000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, вимоги позивача щодо стягнення 5 164,69 грн. річних за період з 20.06.2005 по 12.03.2007 правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному розмірі.
Вимоги позивача щодо стягнення 16 383,60 грн. інфляції за період з липня 2005 по січень 2007 підлягають задоволенню лише частково з огляду на невірно визначений позивачем індекс інфляції за вказаний період - 116,4%, в той час як індекс інфляції за вказаний період становив 115,8%. Тому з відповідача підлягають до стягнення 15 784,20 грн. інфляції за період з липня 2005 по січень 2007.
В іншій частині стягнення інфляції (599,40 грн.) позивачу відмовлено правомірно.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Враховуючи той факт, що за невиконання зобов'язань за спірними Договорами сторони останніх не передбачили застосування господарської санкції у вигляді пені, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 9379,65 грн. пені за період з 20.06.2005 по 20.12.2005 судом першої інстанції відмовлено правомірно.
Крім того, в апеляційній скарзі відсутні обґрунтування того, які саме норми матеріального права суд першої інстанції порушив при прийнятті оскаржуваного рішення та не надано доказів на спростування позовних вимог позивача.
З урахуванням вищевикладеного, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2007 у справі №9/127 необхідно залишити без змін, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу ТОВ «Українсько-канадське спільне підприємство «Інтерпроект» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2007 у справі №9/127 - без змін.
Матеріали справи №9/127 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена в місячний термін до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
27.09.07 (відправлено)